Сьогодні Палац Потоцьких є не лише історичною та архітектурною пам’яткою, але й культурним центром Львова. Водночас, віе має доволі цікаву та протяжну історію. Також, можливо, ви не знали – але палаців було не один, а два!
Історія цього місця почалася в 1822 році, коли родина Потоцьких придбала нерухомість на сучасній вулиці Коперника (тоді – Широкій). На міських планах XVIII – першої половини XIX століття на цій ділянці знаходився сад та кілька невеликих будівель.
Перший палац був збудований у стилі класицизму за проєктом архітектора Ігнатія Хамбреза. Це була двоповерхова прямокутна споруда з високим дахом. Фасад був симетричним з центральним ризалітом, увінчаним аттиком з балюстрадою. Власниками палацу були Марія з Сангушків та її чоловік Альфред Юзеф Потоцький. Однак графу була потрібна більш презентаційна резиденція у Львові, тому будівлю старого палацу розібрали у 1860-1861 роках.
Зведення нового палацу, ініційоване Альфредом Потоцьким – графом, польським і австрійським політичним діячем, маршалком Галицького Сейму, намісником Королівства Галичини та Лодомерії, тривало протягом трьох десятиліть.
За наявними даними, будівництво нової споруди затяглося, і роботи розпочалися лише через понад двадцять років. Граф Потоцький отримав дозвіл на будівництво палацу в 1888 році. Того ж року львівські архітектори Людвіг Балдвін-Рамулт, Юліуш Цибульський, Петро Гарасимович та Леонард Марконі розпочали зведення будівлі.
Альфред Потоцький не дожив до завершення робіт, передчасно померши в Парижі. Будівництво палацу завершив його син Роман Потоцький у 1890 році. Останній власник, Альфред III, покинув палац під час Другої світової війни.
До 1879 року на території був великий міський парк. Наприкінці XIX – на початку XX ст. навколо палацу Потоцьких збудували цілу низку багатоповерхових будинків. За ініціативи Бориса Возницького, у парку було закладено Парк замків та оборонних споруд давньої України, де представили макети оборонних споруд.
У 1919 році на палац впав літак американського пілота Едварда Ґрейвса, що брав участь у показових польотах над центром Львова. Ця подія відбувалася з нагоди першої річниці зайняття міста поляками. Через падіння літака та вибух паливних баків виникла пожежа верхніх поверхів та даху будинку. Ремонт та реставрація палацу тривали до 1931 року.
З 1975 до 2002 року будівлю Палацу Потоцьких використовували для урочистих подій як головний Львівський міський РАЦС, де одружилися понад 130 тисяч пар. Відносно нещодавно у місті відновили давню міську традицію “королівського” весілля у Львові, і в Дзеркальній залі Палацу Потоцьких знову можуть одружитися всі охочі завдяки послузі “шлюб за добу”.
У 1980-х роках на території подвір’я Палацу Потоцьких почали облаштовувати першу шахту львівського підземного трамваю. На території старого трамвайного депо збудували компресорну станцію і трубопровід вздовж вулиці Коперника. Однак роботи ледь не призвели до руйнування палацу через серйозні пошкодження будівлі, і будівництво припинили через фінансову кризу.
Будівля палацу, виконана у стилі французького класицизму, є цегляною з декорованими фігурами та обрамленими вікнами на фасадах. Парадний вхід оформлений арочним портиком, а на першому поверсі розташовані парадні зали для прийомів.
З боку вулиці Коперника палац відділяє огорожа з парадною брамою та флігелями для сторожі. Над брамою знаходиться родинний герб Потоцьких “Пілява”. З південно-західного боку палацу збудовані стайні з нетинькованої червоної цегли з барельєфами коней та службовими приміщеннями, що виходять на сучасну вулицю Стефаника. Загальна площа палацу становить 3100 м².
Територія Палацу Потоцьких є цікавою та вишуканою, і її неодноразово використовували для зйомок фільмів. Зокрема, у другій половині ХХ століття тут знімали такі фільми, як “Д’Артаньян і три мушкетери”, “Владика Андрей”, “Аташе”, “Таємний щоденник Симона Петлюри”.
У Червоній залі, яка колись служила музичним салоном, можна побачити рідкісний експонат – раннє піаніно 1845 року, з таких у світі залишилося лише кілька екземплярів. Однак, ймовірно, найвразливіше місце у палаці Потоцьких – це Дзеркальна зала. У часи проживання графів вона була призначена для танців, а у сучасні часи стала відомою як Будинок Щастя, де зареєстровано шлюби 130 тисяч пар львів’ян. І досі цей розкішний палац є місцем для урочистих подій, завдяки послузі «шлюб за добу». Це місце також відоме як одне з романтичних місць Львова.
У Блакитній залі розташовується їдальня, де Потоцькі пригощали своїх гостей. Їжа подавалася сюди ліфтом з третього поверху, де знаходилася кухня.
Цей вишуканий палац вражає багатим декором як ззовні, так і всередині. Сьогодні у його 62 кімнатах розташована експозиція Львівської національної галереї мистецтв імені Б. Возницького, де представлена колекція європейського мистецтва XIV–XIX століть. Таким чином, відвідати цю галерею є обов’язковим для всіх любителів мистецтва.
Не забудьте підписатися на Мій Львів в Телеграм 
, щоб не пропустити нові пости!
