Дуже важко знайти в Україні любителя футболу, який би не знав Мирона Маркевича. Хтось пам’ятає його тренером львівських “Карпат”, хтось згадає харківський період, а ті хто трохи старший згадають і період керівництва запорізьким клубом. Втім, про все – по порядку.
Народився Мирон у відомій винниківській сім’ї Богдана та Любомири Маркевич. Першим тренером Мирона був його батько — відомий український тренер Богдан Дмитрович Маркевич.
Навчався у Винниківській семирічній школі №1. Наприкінці 1950-их рр. родина Маркевичів з Винник переїздить до Львова де мешкає в районі Привокзального ринку. 1966 р. Маркевичі перебралися на вул. Зелену, неподалік тодішнього стадіону «Дружба» (нині «Україна»). 1970 р., після перемоги «Карпат» у Кубку СРСР (1969 р.), Мирона Маркевича запросили до львівського клубу. У «Карпатах» Мирон Маркевич провів два роки, виступаючи за дублюючий склад. У чемпіонаті СРСР
1972 року «дубль» посів третє місце.
1973 р. Мирона Маркевича призвали на службу в радянську армію і він розпочинає свої виступи за ФК СКА (Львів). Після завершення служби в армії Мирон Маркевич прийняв пропозицію від російського клубу «Спартак» (Орджонікідзе) (колектив першої союзної ліги). За «Спартак»
вдалося зіграти лише два матчі у Кубку СРСР.
Протягом двох років (1975—1977 рр.) Мирон Маркевич був вчителем фізкультури у с. Чишки (сусіднє село з Винниками). Чергове повернення до великого футболу відбулося аж 1977 р., коли наставник «Торпедо» (Луцьк) В. Байсарович запропонував Маркевичу бути не лише гравцем, а й допомагати в тренерській роботі. 1977 р. Мирон Маркевич одружився. Разом з дружиною Ганною виховали двох синів — Остапа (1978 р. н.) та Юрія (1987 р. н.). 1978 р. М. Маркевич повертається до Львова і розпочинає роботу в СДЮШОР «Карпати». З 1981 по 1983 рік тривало внавчання у Вищій школі тренерів у Москві.
Влітку 1992 року Маркевич очолив «Карпати». Вже у першому сезоні львів’яни дійшли до фіналу Кубка України та посіли шосте місце у чемпіонаті. У сезоні 1993/1994 «Карпати» пробилися до півфіналу Кубка та замкнули п’ятірку найкращих команд у чемпіонаті.
На якийсь час Мирон Богданович залишав Львів, тренуючи по одному році «Поділля» та криворізький «Кривбас». З 1996 по 1998 рік наставник знову працював із «Карпатами». У сезоні 1997/1998 Маркевич привів команду до третього місця у чемпіонаті, а наступного розіграшу Кубка України львів’яни знову дійшли до фіналу.
З 1999 по 2001 рік Мирон Богданович працював у Запоріжжі. Найбільшого успіху з місцевим «Металургом» було досягнуто в сезоні 1999/2000. Тоді запорожці зупинилися за крок від фіналу Кубка України.
Сезон 2001/2002 фахівець утретє тренував «Карпати», а потім кілька місяців (червень-серпень) 2002 року — махачкалінський «Анжи». З 2002 до 2004 року він знову був наставником «Карпат». Свій ухід з Запоріжжя Маркевич назве потім однією з головних помилок в кар’єрі, адже у Львові на нього чекала купа проблем, які вирішити так і не вдалося.
Влітку 2005 року розпочинається найтриваліший етап тренерської кар’єри Маркевича. Протягом дев’яти років він був тренером “Металіста”. За цей час харківський клуб шість разів ставав третім у чемпіонаті, двічі доходив до півфіналу Кубка, пробивався до чвертьфіналу Ліги Європи.
Не дарма Вищу школу тренерів Маркевич закінчив з відзнакою, здібний учень врахував усі нюанси і вже на другий свій євросезон харків’яни справили справжній фурор – виграли групу в Кубку УЄФА, не пропустивши жодного м’яча та випередивши такі команди, як Галатасарай, Олімпіакос, Герта та Бенфіка. У 1/16 фіналу Металіст двічі переграв італійську Сампдорію і лише в 1/8-й поступився київському Динамо в запеклій сутичці.
Більше того, у матчі-відповіді за десять хвилин до кінця далі проходив Металіст, але образливий гол у свої ворота Андрія Березовчука зупинив харків’ян. Крім того, що Маркевич показав себе як сильний тренер, він ще й виявив себе як чудовий психолог. Для початку Мирон Богданович повірив в Олександра Рикуна, якого всі вже списали з рахунків, і Рикун віддячив Маркевичу – так, надовго його не вистачило, але навіть тих двох яскравих сезонів було достатньо, щоб Олександр йшов з футболу, як один із найкращих плеймейкерів в історії чемпіонатів України
Сезон 2012/2013 харків’яни вперше закінчили чемпіонат на другому рядку, обійшовши київське «Динамо». Але у 2014 році Маркевич залишив «Металіст» через фінансові проблеми у клубі. Протягом трьох місяців команда не отримувала зарплати.
Того ж року наставник очолив «Дніпро». Два сезони дніпряни закінчували чемпіонат на третьому місці, а також сягали півфіналу Кубка.
Але найгучніший успіх як для Маркевича, так і для «Дніпра» припав на сезон 2014/2015. Підопічні Мирона Богдановича дісталися фіналу Ліги Європи, поступившись у вирішальному протистоянні іспанської «Севільї». За підсумками 2015 року Міжнародна федерація футбольної історії та статистики включила українського тренера до десятки найкращих наставників світу. Маркевич найбільше у чемпіонаті України провів матчів як тренер.
Влітку 2016 року Маркевич змушений був залишити пост тренера «Дніпра». Як і два роки до цього з «Металістом», причиною відставки було складне фінансове становище клубу. Весною у ЗМІ ходили чутки, що український фахівець міг очолити турецький «Галатасарай» та грецький «ПАОК».
Однак у липні 2016 року Мирон Богданович перейшов із тренерської на адміністративну роботу, ставши керівником комітету збірних Федерації футболу України. У рідному місті Мирону Богдановичу належить дитяча футбольна школа. 2020 року він був радником у клубі «Рух» (Винники). У тренерській біографії Мирона Маркевича також є робота з національною командою України, але провів він лише 4 матчі- 3 перемоги та 1 нічия. Влітку 2023 року Мирон Богданович знов очолив “Карпати”. Побачимо, до яких висот він зможе довести рідний клуб сьогодні.
Не забудьте підписатися на Мій Львів в Телеграм 
, щоб не пропустити нові пости!
