Як й ми писали у першій частині цього матеріалу, футбольний клуб Карпати після обєднання з радянською групою почав занепадати й навіть встановив антирекорд. Різко висловився про роз’єднання Карпат тодішня зірка футболу Валерій Лобановський, після критики тренери почали обдумувати як же вивести Карпати на минулий рівень й рішення прийшло само собою — яким воно було дізнаєтеся в матеріалі.
І́гор Кульчи́цький — український радянський футболіст. Півзахисник та багаторічний капітан «Карпат».
Перш, ніж ми перейдемо до успішного відновлення Карпат, згадаємо як наші львів’яни в 1969 році провчили московитів. Цей рік знову був перехідним у радянському футболі, на додаток наступного сезону стартувала перша ліга. До неї виходило 3 найкращі команди підгрупи, тоді ж керівництво «Карпат» поставило завдання, будь що, але потрапити у цю трійку. Навіть призначили нового головного тренера, ним обрали Ернеста Юста. На жаль, попри докладені сили у чемпіонаті до трійки потрапити не вдалося — всі сили команда кинула на кубкову боротьбу. Але справжній успіх ФК Карпати ще чекав попереду.
Читайте також: “Горіховий”: як змінився радянський кінотеатр за останні роки?
Одеський СКА. Фото: Вікіпедія
У Кубку СРСР львівські «Карпати» успішно перемогли одеський СКА, єреванський «Арарат», одеський «Чорноморець», в одному з фіналів вони мали грати з воронезьким «Трудом». Всі матчі наші футболісти грали в себе вдома, але останній раз доля повернулася проти команди, довелося грати на чужій землі. Тоді 50 тисяч уболівальників на трибунах чекали реваншу, й дочекалися «Карпати» перемогли з рахунком 2:0. Після цього на ФК очікував вирішальний матч в Москві.
Влада Львова замовила спеціальний потяг «Львів-Москва», який напряму доставив до столиці СРСР сотні львівських уболівальників. Матч відбувся 17 серпня 1969 року, наші галичани вийшли на поле у формі проти фаворита — вищолігового СКА (Ростов).
Спочатку справи йшли погано, ФК Карпати стрімко програв, львів’яни пропустили гол уже на 20-й хвилині, але тисячі вболівальників із Галичини гнали улюбленців уперед.
«Коли ми виходили на розминку, сидів сектор львівських уболівальників, тисяч із чотири осіб. І під акордеон лунала «Черемшина», – згадує про той матч Петро Данильчук, захисник «Карпат».
Росіяни не вперше зазнають гучного фіаско після начебто грандіозних планів, як от взяти Київ за три дні. Сумна доля спіткала окупантів й у 1969 році. У другій половині матчу наші галичани переломили хід гри, футболіст Лихачов й Булгаков вивели голами львів’ян уперед.
Наприкінці гри ростовці забили гол із офсайду, й переможно побігли обійматися один з одним. Питання й було до головного судді, Карло Круашвілі, який той самий гол зарахував. Однак, потім Круашвілі помітив сигналізацію Хярмса. Той чітко зафіксував — офсайд. Українці довели матч до перемоги.
«…Ота пісня «Знову буйно квітне черемшина…», яка лунала над стадіоном, зробила з нами щось неймовірне — у мене від хвилювання аж сльози виступили…», — згадував Ігор Кульчицький, капітан «Карпат» про доленосну перемогу.
Після цього матчу Карпати здобули ще ряд перемог, але як ми й писали раніше, завдяки радянському марнославству ФК почав занепадати, відродження клубу почалося поступово.
Читайте також: Таємниці готелю Жорж: що приховує фешенебельний заклад
Банер фанів «Карпат» для Олега Кононова у травні 2011. Фото з відкритих джерел
5 січня 1989 року в Москві було підписано свідоцтво про відновлення команди «Карпати», це коштувало чималих зусиль й пониження в рангу футбольного клубу, але гравці, які прагнули автономности розуміли, що саме цей крок дозволить відновити бувше славу Карпат.
До Львова з колективів інших міст відразу повернулось багато вихованців «Карпат», які бажали захищати честь рідної команди: Степан Юрчишин, Сергій Квасников, Віктор Рафальчук, Григорій Батич, Василь Леськів, Богдан Бандура та інші. ФК пішов на зліт, ситуація ще й значно покращилася після здобуття незалежності, клуб двічі дійшов до фіналу Кубка України під керівництвом головного тренера Мирона Маркевича, метра футболу. 2000-ні роки для ФК стали важкими часами, з команди пішли одні із найсильніших гравців, як от Распопов, Тимчишин, Тлумак, Сучков, Батіста, їх замінила місцева молодь.
Перед сезоном 2008/09 головним тренером клубу призначено молодого білоруського фахівця Олега Кононова, який став й почесним громадянином Львова, до речі на його честь згодом гравці Карпат символічно зіграли матч. Протягом 2000-х ФК зайняли 2-е місце в першій лізі, для клубу то був рекордний успіх. В 2013 році “Карпати” святкували свій ювілей — п’ятдесят років від часу створення команди.
В 2021 році клуб розформували, за рік до того 14 жовтня 2020 року досвідчені гравці створили новий клуб, який грав у чемпіонаті України серед аматорів, але юридично «Карпати» не є правонаступником розформованих «Карпат». Цей клуб заснований ще півстоліття тому, направду був унікальним, як й його тренери та гравці команди, Карпати увійшов в історію як призер Кубків, й напевно один із найкращих ФК України.