Руханка — невіддільна частина здорового життя кожної людини, якщо зараз, щоб тримати себе в формі люди надають перевагу спортзалам, то раніше активність переважала саме на вулиці. Ігри на свіжому повітрі, забавки в снігу та звісно вуличний футбол все це захоплювало дітлахів змалку. Згодом вуличний футбол у Львові вийшов на новий рівень, й вже дорослі юнаки присвячували цьому заняттю вільний від праці час. Найбільш наполегливі виборювали своє місце під сонцем й ставали членами клубу “Карпати”.
На Галичині футбол розвивається завдяки місцевій небайдужій й спраглій до нових знань громаді. Так, вже в період з 1909 по 1944 роки футбол тут називають — копаний м’яч. Тоді ще не було ні чітких правил в цій грі, ні навіть назви. Ускладнювало можливість підрахунку голів ще й те, що кожна команда рахувала забиті м’ячі по своєму власному принципу, а через це навіть сталися сутички між командами. В той час, як одна команда думала, що виграє — за правилами іншої спільноти вона навпаки програвала.
До речі футбол на Галичині мав ще й популярність через політичному підгрунті. Річ у тому, що після Першої світової війни цей вид спорту набув популярності, адже українцям футбол дав можливість обіграти поляків, які щойно перемогли у війні.
Показовим моментом були строї футболістів, оскільки форми для команд ще не було, кожен грав у тому, що мав. Нерідко гравці з Галичини одягали вишиванки на гру, чим викликали оплески на трибунах. Мрією чи не кожного юнака згодом стало бажання потрапити у престижний футбольний клуб, один із них якраз й був — Карпати.
Читайте також: 7 найкращих місць для дітей у Львові: на трибуни й за попкорном
Юрій Зубач. Фото: з відкритих джерел
Футбольний клуб Карпати створили 18 січня 1963 року, а створили його не просто так, а щоб Радянський Союз не присвоював собі найкращих гравців Галичини. Річ у тому, що сезоні 1962 року львівська команда «Сільмаш», вигравши чемпіонат і Кубок Львівської області, здобула право грати у класі «Б».
Вже перед самим початком сезону 1963 Федерація футболу СРСР провела чергову реорганізацію радянського футболу — створено другу групу класу «А» (перехідну лігу між класом «Б» і класом «А»), де було передбачено місце для команди зі Львова.
Але, на той час у місті була лише армійська команда СКА (Львів), де гравці довго не затримувалися, бо покидали клуб після закінчення військової служби, а найсильніших брав до себе головний армійський клуб країни — ЦСКА, який представляв Москву. Тоді українці вирішили створити незалежний від війська цивільний колектив, де можна було б збирати найсильніших гравців Львова.
Двоє тренерів «Сільмаша» Юрій Зубач та Василь Соломонко, а також директор заводу «Львівсільмаш» Іван Антонович Калініченко зібралися разом, щоб обговорити назву нового клубу.
Спочатку думали про такі варіанти, як «Спартак» чи «Динамо», бо такі клуби існували наприкінці 1940-х у Львові. Пропонували й назвати клуб патріотично – «Галичина», але комуністичне керівництво точно не затвердило б її. Оді тренери запропонували альтернативну назву — «Карпати». Так ця назва й прижилася та існує до сьогоднішнього дня, хоча сам клуб вже розформований. Форма для гравців була біло-зелена.
Читайте також: Таємниці готелю Жорж: що приховує фешенебельний заклад
Банер уболівальників «Карпат» під час фіналу Кубка СРСР 1969
Гравцями ФК Карпати — ставали тільки найкращі претенденти, конкурс на місце в крманді був шалений. Ті, хто хотів сюли потрапити роками тренувалися й вправлялися у власних навичках. Карпати – це Єдиний клуб за всю історію Кубка СРСР, що виграв трофей, виступаючи не у вищій лізі. Гравці ФК двічі стали фіналістами Кубка України, вперше в 1993, а потім в 1999. Символічно, що ці перемоги футболісти здобули вже під час Незалежної України.
Втім, повертаючись до більш раннього періоду життя команди потрібно сказати, що на долю Карпат випали й великі труднощі, які ледь не угробили всі успіхи Карпат. Це відбулося в перших числах січня 1982 року, коли керівництво обласного футболу, пославшись на складність фінансування аж двох команд майстрів і невдалого виступу в останньому сезоні, вирішило об’єднати два клуби. Таке рішення для Карпат стало фатальним.
Профспілкову команду «Карпати» ліквідували, а її місце у першій лізі зайняла армійська команда СКА «Карпати» створена на основі друголігового клубу СКА (Львів), що підпорядковувалась військовому відомству. Колектив зліпили із гравців СКА та «Карпат», додавши кількох приїжджих гравців. Тренером взагалі призначили російського фахівця Миколу Самаріна, й звісно багатьом гравцям це було не до душі, навіть тренування вони саботували.
Читайте також: Гірські торування зі Львова: як львів’яни від Карпат до Евересту шляхували
Першим серед публічних осіб висловився про так зване рішення об’єднати два клуби Валерій Лобановський.
Ліквідація команди «Карпати» — це катастрофа футболу у всьому західному регіоні республіки. Мине не одне десятиліття, перш ніж зрозуміють увесь трагізм такого об’єднання… »
(Валерій Лобановський)
Після об’єднання в Карпат різко зменшилася кількість глядачів на трибунах. Ніби спочатку команда виступала непогано, справи ще покращилися під менторством колишнього карпатівця Володимира Булгакова навіть два роки поспіль посідала третє місце у першій лізі, але новий клуб не став популярним серед уболівальників.
Через заборону носити традиційну форму у біло-зелених кольорах значно збільшилась і плинність кадрів серед гравців. Колишні зірки футболу не вбачали у цьому ФК перспективи й полишали його.
У 1989 році клуб виступив катастрофічно і посів останнє, 22-е, місце, а згодом встановив повний антирекорд, коли гру прийшли подивитися тільки 54 людини, коли раніше приходило 15-20 тисяч. Справи йшли зовсім кепсько, але якраз в цей час для Карпат з’явився шанс на нове життя.
Не забудьте підписатися на Мій Львів в Телеграм 
, щоб не пропустити нові пости!
