Мілена Рудницька – відома постать не тільки на Львівщині, але й у цілій Україні. Цю жінку називали піонеркою українського фемінізму, вона торувала свою дорогу, одночасно прокладаючи шлях для всіх інших представниці жіночої статі, які не бажали стати втіленням стереотипного образу жінку.
Мілена народилася в інтернаціональній сім’ї, її мама була єврейкою, а тато українцем. Тож, вже з дитинства дівчинка увібрала в себе мікс двох культур, кожну з яких вона берегла впродовж свого життя. Мілена виросла на Тернопільщині в місті Зборів, тато дівчинки був нотаріусом, тож родина Рудницьких часто переїжджала, туди де була робота. Відтак, дитинство Мілени пройшло в різних містечках, це були Підгайці, Зборів, Ходорів, Золочів, Миколаїв біля Львова, Гримайлів на Тернопільщині та Лука біля Самбора.
Згодом родину спіткало горе, помер голова сімейства – мати Мілени разом з усіма дітьми перебралася до Львова, де самотужки поставила їх на ноги. Жінка дала дітям освіту, їжу та дім, що на той час для вдови було неабиякою розкішшю.
Також мати Мілени багато часу приділяла патріотичному вихованню дітей, й недарма, адже всі виросли чудовими й талановитими людьми. Мілена захоплювалася математикою, її брат Михайло став філологом, брат Іван публіцистом, та ще один Антін Рудницький — композитором, диригентом і піаністом.
Читайте також: 10 сучасних львівських художників
Мілену важко назвати звичайною жінкою, ця панянка була делікатної натури, з гострим розумом та незвичними вподобаннями ніколи не лізла за словом у кишеню. Юнка у молодому віці захопилася математикою та навіть захистила докторську дисертацію на тему «Математичні основи естетики Ренесансу». Мілена входила до плеяди української інтелігенції, вона не мовчала про злочини влади, одна з перших жінок заговорила про всі жахи Голодомору, який так ретельно приховувала радянська влада.
«Жінки пішли туди, куди вимагав розум і інтереси нації», — казала Рудицька.
Родина Рудницьких мала шляхетне міщанське походження і неабияку тягу до знань, Мілена навчалася у Львові та закордоном, зокрема у Відні, свої думки вона любила обговорювати з чоловіком Павлом Лисяком, нерідко вдома ця пара влаштовували наукові дискурси на різні теми. Втім основною рушійною силою для Мілени став жіночий рух, вона обійняла посаду голови центральної управи Союзу українок.
«Щойно в останніх десятках літ жінка стала громадянкою, суспільною істотою у вищому значенні цього слова… Вона почала приймати участь в усіх зорганізованих проявах життя свого народу, в ній зародилося почуття свого народу, у ній зародилося почуття громадянської відповідальності, поширився її світогляд, а через те зросла також її вартість як жінки і матері», — писала Мілена Рудницька в 1922 році.
Читайте також: Мечислав Павловський — майстер гутного скла
Рудницька брала активну участь у громадському житті, в різний час вона очолювала керівні посади у часописах. Під її керівництвом двотижневик «Жінка» та часопис «Жіночий вістник». Рудницька не лише намагалася дати жінкам новий шлях, але й звертала увагу соціуму на проблеми жіночого безробіття, освіти, яку не всі жінки могли отримати, а також побут, у якому грузла жінка.
Мілена одна з перших почала захищати та висвітлювати українські петиції в Лізі Націй, зокрема мова йде голодомор та пацифікацію, тобто урядову політику, спрямовану на утихомирення, замирення локалізованих етносів. Маючи в жилах єврейську кров Мілена не терпіла дискримінаційних заяв, вона часто виступала з доповідями на міжнародних з’їздах. Участь молодої жінки в заходах часто поставала під питанням через консервативність урядів.
Читайте також: Sunday BazaarR – культура ярмарків у Львові та молодіжна традиція міста
Отримавши визнання Мілена стала депутаткою до Польського сейму, де працювала в комісії освіти та закордонних справ. Жінка не боялася говорити протабуйовані теми, можливо такий запал їй перейшов від батьків, які теж мали загострене відчуття справедливості. Яскравий приклад цьому відбувся після її зустрічі з диктатором Беніто Муссоліні, обурена поглядами політика Мілена написала різку критичну статтю, у якій піддала сумніву його авторитарність. Це відбулося в той час, коли за криве слово, журналіст міг більше ніколи нічого не писати, або ж загадково зникнути.
Постать Рудницької – яскравий приклад в українській історії, який демонтрує зародження галицького фемінізму. До кінця життя Мілена торували шлях жінок до фінансової та духовної свободи, будучи жінкою широких поглядів, вона навчала цьому й інших, вчила не боятися та відстоювати свою думку.
Через радянські репресії Мілена емігрувала до Кракова, а потім до Берліна й Праги, де навчався її син. Попри те, навіть закордоном вона не полишала місію просвітництва
Не забудьте підписатися на Мій Львів в Телеграм 
, щоб не пропустити нові пости!
