У першій частині ми дізналися про ґгрунтацію партизанський течій та сил опору у Львові, згадали про формування українських військових легіонів таких як «Нахтіґаль» та «Роланд». Сьогодні ж ми завершимо тему спротиву ґрунтуючись на русі підпілля, партизаньких школах та діяльності тих галичан, які ризикували власним життям, щоб отримати омріяну Незалежну Державу.
“Народ мій є, народ мій завжди буде, Ніщо не перекреслить мій народ! – так писав Симоненко і так вчиняли українці борячись за свою свободу і права.
Читайте також: Весілля за тиждень та мрії стати трактористкою — історія майстрині петриківського розпису Марфи Тимченко
Повстанці з Острозького відділу в Суразьких лісах. Грудень 1943 р.
УПА і по сьогоднішній день вважається однією з найбільш таємничих українських військово-політичних формувань. Згідно із офіційною іфнормацією, воно діяло до 1960 року, однак в історії зустрічаються згадки, коли вихованці та керівники УПА самостійно чинили спротив радянській системі і набагато пізніше. На членів УПА покладали великі надії, їхні бійці були одними з найкращих не тільки у військовому вишколі, вони й опановували хорошу освіту, часто самостійно та за вкрай короткі терміни.
Бути бійцем УПА – це нести честь для себе та українського народу, але от втрапити до лав формування було завданням непростим. Відголоски ОУН, який очорнила радянська пропаганда змусила керівників нової течії ретаельно перевіряти всі політичні переконанання майбутніх повстанців, щоб уникнути чергового звинувачення в співпраці із нацистською Німеччиною.
Для того, щоб отримати необхідну інформацію певну частину вихованців УПА та ОУН влаштовували в допоміжну поліцію за допомогою зв’язків. Таким чином вербували в свої лави нових підопічних, крім того поліція підтримувала зв’язок з владою СРСР, а отже й володіла секетними даними.
Читайте також: Цілющі води Черче – курорт на Галичині та колиска для родини композиторів Лепких
Присяга воїна “УПА” у газеті «Повстанець»
Потрібно зауважити, що члени УПА та ОУН вдало розгалужувалися та утворювали власні течії опору, які ґрунтувалися на засадах визвольної боротьби – одна з таких течій, школа військових кадрів ОУН «Тигри», та про неї згодом. Зокрема, кожен мав знати за що він бореться, утримувати гарний морально-психологічний стан, регулярно загартовувати своє тіло і тренувати його витривалість: здатність переносити холод і голод, великі фізичні і психологічні навантаження. Вихованці володіли військовими хитрощами та вміли максимально раціонально викорстовувати всі наявні засоби.
Перед вступом у формування кожен мав промовити клятву, якої слід було щиро дотримуватися в бою та житті. За її порушення членів УПА карали згідно зі статутом.
“…Буду мужнім, відважним і хоробрим y бою та нещадним до ворогів землі української. Буду чесним, дисциплінованим і революційно-пильним воїном. Буду виконувати всі накази зверхників. Суворо зберігатиму військову і державну таємницю. Буду гідним побратимом y бою та в бойовому життю всім своїм товаришам по зброї. Коли я порушу, або відступлю від цієї присяги, то хай мене покарає суворий закон Української Національної Революції і спаде на мене зневага Українського Народу”, – уривок з клятви майбутнього повстанця.
Перший Конґрес Українських Націоналістів. Відень, 1929 рік.
Після першої Конференції ОУНР, яка пройшла у Відні всі її члени зобов’язалися пройти військовий вишкіл. Такий висновок був зроблений на засадах політичних дискусій, які доводоли, що рано чи пізно багатьом доведтся брати зброю в руки. База навчання проходила на теренах Галичини, зокрема підпільний військовий вишкіл “Тигри” діяв для членів ОУНР у Долинському районі Станіславської області.
Діялося це на початку 1942 року, цікаво, що розміючи всю небезпеку війни та подібного підпілля українці продовжували потайки гототуваися до скиненння ненависної влади. Однак повертаючись до теми:“Тигри” напочатку свого існування виховали близько двох сотень курсантів, програми розроблювали самостійно, навчали, ті хто мав реальний бойовий досвід, загалом такий “курс молодого бійця” тривав від одного до чотирьох місяців.
“Тигри” обирали для навчання члени ОУНР зі всієї України, тут пройшло підготовку сотні постанців, які згодом очолювали керівні посади в УПА та інших військових формуваннях. Школа стала основою для формування двох вишкільних куренів – «Чорні Чорти ім. Є. Коновальця» на Яремчанщині, а саме Коломийський курінь та «Гайдамаки».
Читайте також: Партизани у Львові “Нахтіґаль” та”Роланд”: від поляків до часів СРСР. Частина І 1
Повстанська різдвяна поштівка
Потрібно зауважити, що на жаль, УПА не заручилися великою підтримкою населення, до них стаивлися дещо з підозрою, тому одним із методів просування націнальної ідеї стала пропаганда за допомогою релігії. На великі церковні свята такі як Великдень чи Різдво партизани роздавали листівки з привітанням.
Для мешканців Галичини це був великий знак, адже ходити до церкви заборонялося, як і святкувати належним чином праздники. Наприклад за колядки могли арештувати на кілька діб, люди зникали, і тільки через деякий час їхні дружини дізнавалися про вирок “для ворога народу”.
Тож, листівки від вояків із нагадуванням про українські традиції робили свою справу. Люди потроху схилялися до УПА і самі частенько цікавилися їхньою діяльністю. Ідейно-пропагандистська робота повстанців насамперед була націлена на прихильність народу, десь повстанцям давали важливу інформацію, десь переховували у лоьсі, а десь і самі виявляли бажання бути бійцем УПА та починали власну боротьбу.
Не забудьте підписатися на Мій Львів в Телеграм 
, щоб не пропустити нові пости!
