Левандівка – один із наймолодших районів Львова. Про його історію відомо небагато. Дізнаємось, звідки пішла назва місця, що там було раніше і як Левандівка пов’язана з Чорним та Балтійським морем.
Досі у наукових джерелах немає єдиної правильної версії походження назви Левандівка. Найбільш популярними залишаються дві.
Перша версія каже, що на місці сучасної Левандівки було село, яке було власністю Левандовської родини. Від них і походить назва нинішнього району. Загалом така версія цілком могла бути правдою. Однак на картах до кінця XVIII ст. ніякого поселення зі схожою назвою на місці сучасної Левандівки не помітно. І жодних документальних згадок про сім’ю з таким прізвищем немає.
Друга версія стосується німецького селища Löwendorf (село Левів), заснованого наприкінці 18 століття. Перші згадки датуються 1778 роком, згадується німецька колонія під назвою «Lewandowka». Кінець 18 століття був часом колонізаторської політики Габсбургів, під час якої на захоплених територіях утворювалися спеціальні аграрні колонії.
Ця назва згодом у народній мові трансформувалася у «Левандівку». Зазвичай вони були невеликі, тому колонія «Lewandowka» займала лише невелику частину сучасного району. Швидше за все, це була частина району на межі з колією та вулицею Городоцькою.
Існує й інша версія, за якою це поселення називалося також «Кустарівка». Назва походить від слова «кустар», тобто ремісник – від німецького «Künstler» (художник). Зокрема, уродженець Левандівки відомий футболіст Олександр Скоцень називав її так у своїх спогадах «З футболом у світ».
Далі Левандівка згадується у зв’язку із прокладанням залізничних колій та будівництвом Головного залізничного вокзалу у Львові у 1861 році. На цьому етапі Левандівка все більше заселяється, починає формуватися поселення, яке потім стане частиною міста.
Забудова до 1914 року йшла повільно, на старих картах складно розрізнити сучасний район. До того ж, тоді його не виділяли як окремий, а відносили до Білогорщі.
Левандівка була відома як поїздами, а й кіньми. У східній частині були Янівські блоні. На цих полях проходили тренування австрійської армії. А згодом у 1843 році відбулися перші у Львові кінні перегони.
За місцем закріпилася слава іподрому і він проіснував на цьому місці до 1890-х.
Через двадцять років на місці колишнього іподрому збудували аеродром. З дня на день чекали початку війни, Першої світової. Австрійці, що збудували аеродром, не встигли ним скористатися – влада у місті захопили російські війська. Так 1914 року в аеропорту опинилися російські бомбардувальники.
Після витіснення російських військ зі Львова на літовищі містився 4-й цісарсько-королівський літунський парк. А за годину Українсько-Польської війни – це була льотна база польських сил.
Аеропорт залишив слід у назвах вулиць: Повітряна (тобто Повітряна), Моторна, Пропелерна, Пілотів, Планерна, Ангарна.
Старожили розповідали історії про те, як на Левандівці неодноразово падали літаки. Кажуть, що 1920 року там розбився американський льотчик. За часів польської влади аеродром припинив своє існування, але район активно розвивався.
У 1861 р. Левандівку поділили на Верхню (північну) та Нижню (південну). Уздовж сучасної вул. Широкої проклали канал від двірця залізниці Карла Людвіга до Білогорського потоку (басейн Дністра).
Міська влада побоювалася, що вода може затопити низинну частину міста, тому не дозволила провести канал під вул. Городоцькою. Відтоді у Львові шуткують, що вода з туалетів у правій частині вокзалу стікає до Балтійського моря, а в лівій – до Чорного.
1931 року Левандівку офіційно включили до складу Львова. Було розроблено новий генеральний план розбудови нового району, зокрема території, звільненої після закриття аеродрому.
Проте плани порушила Друга світова та будівництво довелося відкласти до 50-х. Після війни на території району потихеньку стали виростати один за одним маленькі одно- та двоповерхові будинки, які будували, насамперед, щоб забезпечити житлом залізничників.
Тоді ж було створено Левандівський парк та озеро. Воно з’явилося для охолодження агрегатів Львівського холодокомбінату №1, який працює і досі радує українців морозивом ТМ «Лімо».
У 1960-х починається забудова Левандівки багатоповерхівками і мікрорайон набуває вигляду, який зберігся і досі. Між Левандівським парком та Левандівським озером є село Жовтневе. Так у 1970-1980-х називали і решту всього району. Тільки на початку 1990-х років Жовтневе знову стало Левандівкою.
Зараз Левандівка – це один із житлових масивів Залізничного району Львова, який без давньої історії та виразної архітектури залишається особливою частиною міста.
Єлизавета Поддубей
Не забудьте підписатися на Мій Львів в Телеграм 
, щоб не пропустити нові пости!
