Львівська обсерваторія, одна з найстаріших астрономічних установ в Україні, має багатий і захоплюючий історичний шлях. Від свого заснування в середині XVIII століття до сучасного статусу провідного наукового центру, обсерваторія пройшла через численні етапи розвитку та модернізації. Її діяльність відображає не лише науковий поступ, а й історичні зміни, які відбувалися в Україні та світі.
Львівська астрономічна обсерваторія була заснована єзуїтами у 1771 році. Її розмістили поруч із єзуїтським костелом у самому центрі Львова, на міських мурах, що слугували входом до міста на місці сучасного виїзду з площі Підкови на проспект Свободи. Споруда мала вигляд двоповерхової восьмикутної вежі з пласким дахом.
Згідно з документом, який зберігається у Центральному історичному архіві, «27 квітня 1771 року Єзуїтський колегіум, прагнучи збудувати у Львові астрономічну обсерваторію, звернувся до міської влади з проханням дозволити зруйнувати стару хвіртку та збудувати нову разом із обсерваторією коштом колегіуму. Міська рада Львова, за умови королівської згоди, дала дозвіл із умовою, що у разі втрати обсерваторією навчальної цінності, вона має бути повернута місту».
На будівництво обсерваторії єзуїти отримали від магістрату місяць. Як вона виглядала, можна побачити на макеті Львова, створеному Янушем Вітвіцьким.
Ця наукова установа не поступалася європейським аналогам за оснащенням, і рівень астрономічних досліджень у Львові відповідав тим, що проводилися в Берліні, Вільнюсі чи Відні. Фахівців готували у Львівському університеті, де запровадили спеціальний курс астрономії.
Час заснування обсерваторії збігся з періодом розквіту класичної механіки, коли науковці активно досліджували рух небесних тіл, застосовуючи закони Ньютона та принцип відносності Галілея.
Після приєднання Галичини до Австро-Угорської імперії у 1772 році та розпуску ордену єзуїтів у 1773 році обсерваторію передали у власність міста. На той час виникла потреба у створенні точної карти Східної Галичини та Волині, і до роботи залучили астрономів. Імперський уряд призначив директором обсерваторії відомого астронома Йозефа Лісґаніґа, який привіз із Відня свої інструменти для проведення геодезичних вимірювань за методами астрономічної тріангуляції. Саме Лісґаніґ і його команда створили перші карти Галичини та Волині, використовуючи найточніші на той час астрономо-геодезичні методи.
Однак перша львівська обсерваторія проіснувала недовго. У 1784 році з’явилися плани будівництва нової обсерваторії, оскільки з існуючої будівлі північно-східна частина неба була закрита вежею єзуїтського костелу, а проїзд карет викликав вібрації, які заважали точності астрономічних спостережень. Ймовірно, в цей час стару будівлю обсерваторії знесли, а нову так і не збудували.
Цікаво, що у Львові досі зберігається рідкісна астрономічна література XVIII–XIX століть, а також дзеркальний телескоп XVIII століття системи Грегорі, яким користувалися вчені того часу. Ці цінні експонати можна побачити у Науковій бібліотеці та музеї Університету.
Відродження львівської обсерваторії відбулося лише через століття. У 1871 році у Львівській політехніці заснували кафедру геодезії та сферичної астрономії, а у 1878 році — астрономічну обсерваторію. Згодом кафедра перетворилася на Інститут геодезії, який сьогодні є провідним науковим центром у галузі визначення форми й розмірів Землі, картографії, точних вимірювань на місцевості та вирішення наукових і практичних завдань.
У 1897 році Львівський університет отримав дозвіл від Міністерства освіти на відкриття кафедри астрономії та астрономічної обсерваторії. Першим її директором став Марцін Ернст, який очолював установу до 1930 року, активно розвиваючи її інструментарій та бібліотеку. Він придбав телескоп-рефрактор Мерца-Зенднера з фотографічною камерою, встановлений на даху навчального корпусу на вул. Кирила і Мефодія, 8, який слугував кільком поколінням учених. Одна з його учениць, Олена Казімерчак-Полонська, стала всесвітньо відомою дослідницею малих тіл Сонячної системи.
З 1932 по 1945 рік обсерваторію очолював Евґеніуш Рибка, фахівець з фотографічної отометрії змінних зір, який переїхав до Львова з Варшави після смерті Марціна Ернста. За його керівництва на даху обсерваторії побудували три металеві павільйони для телескопів, які використовуються й донині.
Друга світова війна внесла свої корективи, але робота обсерваторії не припинилася. Попри складнощі воєнного часу, вдалося зберегти обсерваторію як діючу структуру, що підтверджують записи в журналах спостережень і кілька сотень астрономічних фотопластинок зоряного неба, що нині зберігаються в склотеці обсерваторії. Завдяки винахідливості Евґеніуша Рибки, вдалося вберегти майже весь астрономічний інструментарій від вивезення до Німеччини у 1944 році, коли фронт наближався зі сходу.
Після завершення Другої світової війни до Львова прибули молоді випускники та досвідчені науковці з різних міст тодішнього СРСР. Обсерваторію спочатку очолив Олександр Сирокомський, а згодом відомий вчений Володимир Степанов, який започаткував дослідження Сонця у Львові. Також саме він створив перший у СРСР вертикальний сонячний телескоп із спектрографом подвійного відбивання, відкривши нову сторінку в астрономічних дослідженнях.
З початком космічної ери, коли у 1957 році було запущено перший супутник, при обсерваторії відкрили станцію спостережень штучних супутників Землі, яка увійшла до всесоюзної мережі подібних станцій. Цей новий напрямок захопив Олександра Логвиненка, який став керівником станції та відповідного відділу обсерваторії. Сьогодні нове покоління астрономів продовжує ці дослідження, використовуючи сучасні методи та прилади. Важливою частиною роботи є участь у програмах спостережень, пов’язаних із визначенням параметрів обертання Землі, службою часу та забезпеченням космічної безпеки планети.
Сучасна обсерваторія Львівського національного університету імені Івана Франка здійснює спостереження за Сонцем, зорями та супутниками за допомогою сучасних телескопів, розміщених на заміській станції у Брюховичах, яка була заснована наприкінці 1950-х років. Крім власних досліджень, науковці використовують дані, отримані на різних світових телескопах, доступні через відкриті бази даних. Вони займаються вивченням небесних об’єктів і Всесвіту, застосовуючи теоретичні методи та числове моделювання космічних процесів за допомогою сучасних комп’ютерних технологій.
Не забудьте підписатися на Мій Львів в Телеграм 
, щоб не пропустити нові пости!
