Медовий місяць недарма отримав таку солодку назву – це час, коли новоспечена молода пара вступає в подружнє життя та отримує новий досвід, а ще вчиться жити разом та вирішувати спільні проблеми. Зараз чимало пар перед шлюбом починають спільне життя, щоб зрозуміти, чи зможуть вони надалі побудувати міцні стосунки, однак ще століття тому така розкіш була нечуваною. Крім того, життя до шлюбу разом вважалося непристойним. Розповідаємо про життя молодят в ХХ столітті.
Весілля в костелі Святої Марії-Магдалини, 1900-1905 роки
Весілля на теренах Львівщини, як і в інших областях України, завжди було колоритним, мало свої певні звичаї та традиції. Так, обов’язковою частиною дійства було сватання до молодої, і коли парубок отримував згоду – то щасливий йшов додому з гостинцями від батьків нареченої, а коли ж юнак отримував відмову – то отримував гарбуза і, присоромлений, йшов до свого двору.
Попри те, рідко відбулося так, щоб молодик і справді отримував відмову, бо пара заздалегідь обговорювала свою згоду. Звісно, що були й поодинокі випадки, втім це було виключення з правил. Саме святкування весілля не завжди можна було назвати святом – наречена прощалася з дівоцьким життям і нерідко все дійство сиділа сумна або ж заплакана, в той же час чоловік брав на себе відповідальність за майбутню сім’ю і її достаток. В ХХ столітті на Львівщині чимало пар вже починали жити окремо від батьків, тож роль свекрухи в житті молодят значно знизилася, а отже й не було докорів та спільного господарства.
Після весілля молода пара відправлялася до нареченого додому – відбувалося це вже під ранок, адже всю ніч гості гуляли весілля. Вже у власний дім пара заносила придане молодої та подарунки. До слова, придане дівчини мало економічне підгрунтя – так новоспечена дружина підкреслювала свою фінансову незалежність від чоловіка. Чим багатшим було придане, тим більше вона мала прав та свобод у шлюбі. Придане підкреслювало статність родини сватів – часто його привозили у скринях. Там були рушники, постільна білизна, посуд, дорогі прикраси, плаття, хустки, сорочки та інколи гроші.
Читайте також: Як на Галичині зароджувався футбол і до чого тут війна
Група чоловіків смакує хмільний напій на природі, 1950-1960, Щирець
Оскільки з парубкуванням було закінчено, новоспечений газда більше не міг гуляти досхочу з друзями, натомість у неділю, після святкового богослужіння, чоловіки збиралися гуртом, щоб обговорити свої справи. Нерідко зустріч проводили у домі газди, а частувала товаришів молодиця – за такими посиденьками розмовляли про побутові негаразди, їли свіжі вареники, запиваючи їх домашнім квасом.
Побут молодят немало залежав від достатку їхніх батьків – так батьки могли дати молодятам ділянку та кошти на власний дім, або ж і зовсім купити оселю, якщо вони були заможними. Втім, таке було рідко, і тому переважно в селах будували хати, а от купівля була більш розповсюдженою в містечках. За достаток молодої пари відповідав чоловік – жінка рідше працювала на роботі, бо постійно поралася по господарству. Попри те, були й жінки, яким пощасливилося працювати – переважно це лікарки, вчительки та агрономи.
Перші дні молодят були казковими за умови, що вони жили окремо від батьків – пара освоювала нове господарство, любилася та проводила багато часу разом, чого не могла собі дозволити, будучи незаміжніми. Відпочинок молодих газд залежав від їхнього достатку.
Читайте також: Патріотичне виховання молоді — що не так з освітою та які нововведення потрібні Україні
Пляж на басейні “Залізна вода”, Львів, 1934-1939 роки
Вакації чи відпочинок для молодят були бажаними, але не завжди парі вдавалося це зробити. Втім, якщо ж таки вдавалося, то молоді газди влаштовували собі вакації в залежності від достатку. Популярними напрямками був Відень та Польща, а от на Львівщині любили їздити в Трускавець та Карпати. Такий медовий місяць часто влаштовували собі тогочасні митці – палкі до природи, вони їздили з коханими на планери та досхочу купалися в гуцульських озерах.
Заможні любителі мистецтва часто планували подорожі в Париж – це була рідкість, але все ж тогочасна інтелігенція вбачала в цьому не просто розвагу, але й культурне збагачення. Письменники, художники, історики та філософи насамперед прагнули побачити картинні галереї та бібліотеки.
Крім того, молодята влаштовували собі такі вакації не тільки після одруження, а вже протягом подружнього життя. Популярними напрямками були і локальні курорти: Східниця, Моршин, Помірки та Великий Любінь, однак зауважимо, що відпочинок там був більше розповсюджений серед міських жителів.
Читайте також: Фітнес ХХ століття: як Іван Боберський впроваджував фізкультуру в маси
Великдень на Галичині
Одним із важливих елементів подружнього життя стали подарунки – здебільшого молодий газда мав подарувати своїй газдині за життя декілька цінних речей. Часто парубки дарували червоне намисто з дукатами, святкові мешта чи пов’язку у волосся.
Крім того, цінувалися хустки та вишиванки, а також запаски до спідниць. Вони могли бути різних кольорів, вишиті бісером або ж навіть прикрашені дукатами – такі запаски є дорожчими, а отже газда добре заробляє.
Цікаво, що молода дружина здебільшого любила одягати всі свої подарунки на великі церковні свята, так як Великдень, Медовий Спас чи Зелені Свята. В храмі разом з богослужінням жінки встигли обговорювати, чи достатньо багата молода родина – такі висновки робили за допомогою зовнішнього вигляду молодиці. Тому навіть якщо сім’я мала скрутні часи – до Великодня все одно старалася купити собі обновки.
Не забудьте підписатися на Мій Львів в Телеграм 
, щоб не пропустити нові пости!
