Ті хто добре пам’ятає часи Ющенка та раннього Януковича, добре пам’ятають і часи слави Андрія Слюсарчука, такого собі Доктора Пі. Йому приписували феноменальні здібності, наприклад запам’ятовування великих обсягів цифр чи просто інформації.
Андрій Слюсарчук, за його власними словами, народився у 1971 році в місті Вінниця в родині медиків. Його батько був педіатром, а мати — кардіохірургом, але обоє трагічно загинули в автокатастрофі, коли Андрій був дуже маленьким. Залишившись сиротою, він провів дитинство в дитбудинку, де його вважали “психом” і “непередбачуваним”. Незважаючи на це, хлопець мріяв стати лікарем, зокрема в галузі нейрохірургії та психіатрії, хоча оточуючі переконували його, що йому світить як максимум робота санітара чи фельдшера.
Як розповідав сам Слюсарчук, у віці 12 років завдяки протекції відомого радянського кардіолога і тодішнього міністра охорони здоров’я СРСР Євгена Чазова, Андрій вступив до Московського медичного інституту імені Пирогова. Там він нібито вивчав нейрохірургію під керівництвом професора Гусєва. Слюсарчук стверджує, що закінчив інститут у 18 років, після чого одразу вступив до аспірантури і за півтора року захистив кандидатську дисертацію. За його словами, він завершив школу в 9 років, інститут — у 17, став кандидатом наук у 24, а доктором — у 27 років.
У 1993 році, за його розповідями, він переїхав до Новояворівська на Львівщині через кохання до дівчини на ім’я Анжела, яка згодом померла. Там він працював у районній лікарні, але через конфлікт із колегами та керівництвом залишив медицину і почав заробляти на життя сеансами гіпнозу. Пізніше Слюсарчук нібито вступив до Санкт-Петербурзького університету, який завершив за рік, паралельно працюючи в реанімації. Через два роки він захистив докторську дисертацію в Москві і отримав звання професора. Повернувшись в Україну, він викладав психологію у Львівській політехніці, проживаючи в гуртожитку цього закладу.
Особливу увагу Слюсарчук приділяв своїм унікальним здібностям. За його твердженнями, він самостійно досліджував власний мозок і дійшов висновку, що той має колосальний потенціал пам’яті, який люди зазвичай не використовують. Він вважає, що пам’ять пов’язана з тими ж ділянками мозку, що відповідають за фобії та нав’язливі ідеї, і це стало ключем до його успіху. Слюсарчук заявляє, що його мозок працює як “фотограф” чи “сканер”, фіксуючи все, що він бачить. Завдяки цьому він нібито вивчив напам’ять 15 тисяч книг, що значно допомагало йому в навчанні та кар’єрі. Він сам називав себе нейрохірургом та стверджував, що проводив геніальні та складні операції. Також Слюсарчук отримував численні звання та нагороди, особливо за часів президентства Ющенка.
Однак у 2011 році стався скандал. Вийшло розслідування газети “Експрес”, яке багато в чому заперечувало цю компліментарну самобіографію. У жовтні газета “Експрес” запустила цілу серію публікацій про Андрія Слюсарчука, розпочавши з матеріалу під гучною назвою “Сенсаційне викриття псевдопрофесора Пі”.
Журналісти взялися розбирати його біографію, яку він сам про себе розповідав, і дійшли висновку, що багато з цього — чистої води вигадка. Вони переконували, що його дипломи — фальшивка, а навчання в Московському чи Вінницькому медичних університетах — не більше ніж фантазії. Особливо вражала історія про те, як він “лікував” студентів у гуртожитку Львівської політехніки: ставив вигадані діагнози, а потім вимагав гроші у їхніх батьків за “терапію”. А ще з’ясувалося, що ніякої феноменальної пам’яті в нього немає — усе, що він демонстрував, було результатом хитрощів, наприклад, використання крихітного мікрофона у вусі, через який йому підказували потрібні слова чи цифри.
Ця історія швидко докотилася до високих кабінетів. Уже 21 жовтня 2011 року депутат Верховної Ради Ярослав Кендзьор підняв це питання на сесії парламенту. Він прямо заявив, що скандал із “псевдопрофесором-нейрохірургом” Слюсарчуком — це чи не найбільша афера за два десятиліття незалежності України.
А в листопаді хвиля розслідувань захлеснула телебачення. Один за одним національні канали почали випускати сюжети про Слюсарчука, і що більше копали журналісти, то більше спливало шокуючих деталей. Урешті-решт вони зібрали цілий пакет доказів: шахрайство, незаконна медична діяльність без диплома і навіть випадки, коли його “лікування” призводило до смерті людей. Усе це передали до суду, і історія Слюсарчука почала обростати новими, уже зовсім не героїчними подробицями. Слюсарчука було зрештою заарештовано і засуджено.
Андрій Слюсарчук відбував свій термін у Полицькій виправній колонії №76 на Рівненщині, але в 2016 році його достроково звільнили. Завдяки так званому “закону Савченко”, який скорочував терміни ув’язнення, суд 24 червня того ж року замінив йому покарання на особисте зобов’язання — і Слюсарчук вийшов на волю.
Здавалося б, на цьому історія могла закінчитися, але він не збирався здаватися. Слюсарчук уперто продовжував судові баталії, прагнучи довести свою невинність і скасувати попередній вирок. У березні 2016 року Вищий спеціалізований суд України пішов йому назустріч: вирок скасували, а справу відправили на повторний розгляд.
Минуло вісім довгих років, і ось 14 листопада 2024 року сталося те, чого він так добивався. Його адвокат, Ярослав Зенкан, оголосив: Шевченківський районний суд Львова виніс виправдальний вирок. Слюсарчука визнали невинним за всіма звинуваченнями — від умисного вбивства через необережність (стаття 119) і незаконної медичної діяльності (стаття 138) до шахрайства (стаття 190) та підробки документів (стаття 358). У рішенні суду сказано, що в його діях просто не знайшли складу злочину, тож Слюсарчука офіційно виправдали. Втім, на роботу до університету він вже не повертався.
А відносно нещодавно сталось ще дещо. Слюсарчук звернувся до Трампа з зверненням про те, що президент США неправий у своєму ставленні до України. Звернення розійшлося мережею, що знов привернуло увагу до Слюсарчука. Сам він заявив що наразі перебуває за кордоном і повертатись в Україну не збирається. Яку мету переслідує Слюсарчук наразі – невідомо, але нова хвиля відомості його вже точно наздогнала.