Котел чи тепловий насос виробляє тепло, але наскільки рівномірно воно дійде до кожної кімнати, вирішує розведення, тобто схема, за якою труби з’єднують джерело тепла з радіаторами чи теплою підлогою. Від неї залежать комфорт, витрати й можливість регулювати температуру окремо в спальні та на кухні.
Радіатори підключені послідовно, як намистини на нитці. Вода віддає тепло першій батареї, потім другій, тому останні в ланцюжку завжди холодніші. Схема дешева й проста, але регулювати окремий радіатор у ній майже неможливо. Крім того, зміна подачі на одному приладі вплине на нагрів усіх наступних. Підходить хіба що для невеликого будинку з кількома батареями.
До кожного радіатора підходять дві труби: подача з гарячою водою та «обратка», якою охолоджена вода повертається до котла. Усі прилади отримують теплоносій однакової температури. Двотрубна схема буває тупиковою, коли вода доходить до останнього радіатора й повертається назад, та попутною (петля Тіхельмана), коли шлях до кожного радіатора однаковий і систему легше збалансувати. Двотрубна схема дорожча за однотрубну, але дає змогу поставити на кожен радіатор термоголовку й регулювати його окремо.
На поверсі встановлюють колектор, розподільчу «гребінку». Від нього до кожного радіатора чи контуру теплої підлоги йде окрема пара труб без з’єднань у підлозі. Так можна точно налаштувати тепло в кожній кімнаті, а прихований монтаж стає надійнішим. Мінус один: труб потрібно більше, тому система дорожча. Саме цей варіант сьогодні вважають найзручнішим для приватних будинків.
Для прихованого монтажу найчастіше використовують труби зі зшитого поліетилену. Вони гнучкі, тому їх можна прокласти цілим шматком без з’єднань у стяжці, і служать десятиліттями. Металопластик теж підходить для низькотемпературних систем, а поліпропілен частіше ставлять у котельні та на відкритих ділянках. Сталеві труби сьогодні майже не застосовують через вагу й корозію.
При природній циркуляції вода рухається сама: гаряча піднімається, охолоджена опускається. Насос не потрібен, тож система працює без світла, але вимагає труб великого діаметра з ухилом і підходить лише для невеликих будинків.
Примусову циркуляцію забезпечує насос. Вона дає стабільний тиск, швидкий прогрів і змогу поєднати кілька контурів: радіатори, теплу підлогу, бак гарячої води. Залежність від електрики вирішують джерелом безперебійного живлення для насоса. Сучасні насоси споживають небагато електроенергії, тож витрати на їхню роботу невеликі.
Труби можна вести в підлозі або під стелею. Нижнє розведення в стяжці майже непомітне й дозволяє підключити радіатори знизу. Верхнє використовують рідше, переважно в будинках без можливості прокласти труби в підлозі.
Правильну схему визначає розрахунок: площа, кількість поверхів, тип приладів і джерела тепла. Помилку в схемі після заливання стяжки виправити складно й дорого. Тому монтаж опалення варто починати з проєкту.
Опалення є основною спеціалізацією Techno Group. У портфоліо компанії багато різних виконаних проєктів: від невеликих котеджів до будинків із тепловими насосами та теплою підлогою.
