Хоча ідея будівництва Сокальської гідроелектростанції звучить як крок до прогресу, вона не обходиться без своїх “але”. Як і будь-який масштабний інфраструктурний проєкт, ГЕС викликає питання: чи не зашкодить вона природі Західного Бугу? Чи виправдає себе економічно? І чи готові місцеві громади до змін, які принесе будівництво? Спробуймо розібратися в цих аспектах, спираючись на досвід подібних проєктів в Україні та світі.
Західний Буг – річка, що століттями слугувала джерелом життя для місцевих громад. Її спокійні води та природний перепад висот роблять її потенційно привабливою для гідроенергетики. Ідея побудови ГЕС у Сокальському районі не нова – ще за радянських часів інженери розглядали можливість використання річки для виробництва електроенергії. Однак через економічні та політичні обставини ці плани так і залишилися на папері. Сьогодні, коли Україна шукає шляхи до енергетичної незалежності, особливо на тлі війни та руйнування інфраструктури, такі проєкти набувають нового значення.
Сокаль розташований у стратегічно вигідному місці: поруч із кордоном із Польщею, у регіоні, де вже є розвинена інфраструктура, але відчувається дефіцит власних джерел енергії. Місцеві ентузіасти та чиновники неодноразово згадували про те, що ГЕС могла б стати не лише джерелом “зеленої” енергії, але й поштовхом до пожвавлення економіки депресивного регіону. За попередніми оцінками, станція могла б генерувати від кількох до десятків мегават електроенергії, залежно від масштабу проєкту.
Щоб зрозуміти, чому Сокальська ГЕС може стати реальністю, варто згадати, як працюють гідроелектростанції. Усе просто: вода, що накопичується у водосховищі за греблею, спрямовується на лопаті турбін. Ті, своєю чергою, приводять у рух генератори, які й виробляють електроенергію. Для роботи потрібен перепад висот – природний або штучно створений. Західний Буг у районі Сокаля має відносно невеликий перепад, що робить проєкт ближчим до малих ГЕС, ніж до великих каскадів на кшталт Дніпровського. Але навіть мала ГЕС здатна забезпечити стабільне енергопостачання для місцевих громад і частково покрити потреби промисловості.
Експерти зазначають, що гідроенергетика має низку переваг: це відновлюване джерело енергії, яке не залежить від викопного палива, а отже, не продукує викидів CO2. До того ж ГЕС можуть швидко регулювати потужність, що робить їх незамінними для балансування енергосистеми в умовах нестабільного попиту. У контексті України, де теплові електростанції зазнали значних пошкоджень через війну, такі проєкти стають справжнім порятунком.
Будівництво Сокальської ГЕС могло б принести низку позитивних змін. По-перше, це нові робочі місця – від інженерів до робітників, які будуть задіяні на всіх етапах: від проєктування до експлуатації. По-друге, енергія, вироблена місцевою станцією, могла б знизити залежність регіону від централізованих мереж, які часто стають мішенню атак. По-третє, проєкт може залучити інвестиції – як державні, так і міжнародні, адже світові фінансові інституції, такі як Світовий банк чи ЄБРР, активно підтримують “зелену” енергетику.
Будівництво Сокальської ГЕС – це заслуга ТОВ “Фірма Ліга ЛТД”, що входить до групи компаній “Еко-Оптіма”, яку очолює відомий львівський бізнесмен Зіновій Козицький. Ця компанія вже має досвід у сфері відновлюваної енергетики – зокрема, вона побудувала першу приватну вітроелектростанцію на заході України за підтримки Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР). Тепер “Еко-Оптіма” взялася за гідроенергетику, і Сокаль став їхнім новим амбітним проєктом.
Ще у 2017 році “Фірма Ліга ЛТД” оголосила про плани зведення малої ГЕС на Західному Бузі. І от, після років підготовки – узгодження документації, отримання дозволів і пошуку фінансування – у 2024 році проєкт нарешті зрушив із мертвої точки. За словами директора компанії Романа Карпінського, станція має запрацювати у третьому кварталі 2025 року – тобто між липнем і вереснем. Це досить стислі терміни, але команда впевнена у своїх силах.
Станом на березень 2025 року будівництво Сокальської ГЕС активно просувається, хоча поки перебуває на початковій стадії. На березі Західного Бугу в межах Шептицького району (колишній Сокальський район) уже розчистили територію, провели геодезичні та гідрологічні дослідження, які ще у 2023-2024 роках допомогли визначити найкраще місце для греблі та машинного залу.
У другій половині 2024 року почали закладати фундамент для основних конструкцій – греблі та будівлі станції, і бетонні основи вже готові витримувати майбутні навантаження. Обладнання для ГЕС, зокрема турбіни, генератори та системи управління, виготовляє чеська компанія Mavel, відома своєю спеціалізацією на гідроенергетичних проєктах. Частина техніки вже прибула на майданчик і чекає на монтаж, що свідчить про дотримання графіка.
Тим часом розпочалися земляні роботи для зведення невеликої греблі, яка забезпечить необхідний перепад висот. На відміну від великих станцій, таких як ДніпроГЕС, тут не планують створювати масштабне водосховище – лише локально піднімуть рівень води, щоб зменшити вплив на довкілля. Потужність станції заявлена на рівні 999 кВт/год, а річне виробництво електроенергії має скласти близько 6,5 мільйонів кВт/год. Це не вражаючі цифри порівняно з великими ГЕС, але для місцевих потреб внесок буде помітним.
Сокальська ГЕС проектується як сучасна мала гідроелектростанція з урахуванням європейських стандартів. Використання обладнання від Mavel гарантує високу ефективність і надійність. Крім того, проєкт передбачає заходи для збереження екології: наприклад, планується встановлення рибопропускних споруд, щоб мінімізувати вплив на міграцію риби в Західному Бузі. Гребля буде низьконапірною, що зменшить ризик затоплення прилеглих територій. Також не буде проблем, властивих, наприклад, Київському морю.
Цікаво, що “Еко-Оптіма” паралельно працює над іншим проєктом у регіоні – вітровою електростанцією потужністю 40 МВт, будівництво якої стартувало у січні 2025 року неподалік Сокаля. Це свідчить про комплексний підхід компанії до розвитку “зеленої” енергетики на Львівщині.
Наступні етапи будівництва включатимуть монтаж турбін і генераторів, зведення машинного залу та підключення станції до електромережі. За словами Романа Карпінського, ключовим викликом буде синхронізація з графіком постачання обладнання та погодними умовами – адже весняні повені на Західному Бузі можуть ускладнити роботи. Утім, команда налаштована завершити основні будівельні роботи до літа 2025 року, а потім перейти до тестування й запуску.
Не забудьте підписатися на Мій Львів в Телеграм 
, щоб не пропустити нові пости!
