5 видатних правителів Львова: ким вони були та чим прославилися

13:42  |  29.11.2021
гравюра Львів

Львів за свою довгу історію побачив багато правителів. Ким тільки вони не були – війти, райці, князі, королі та бургомістри. Більш детально дізнаємося про 5 із них. Ці правителі особливо вплинули на історію міста, покращували, захищали та рятували його.

Єдиний король

король данило галицький

Ним був Данило Романович, він же Данило Галицький чи «rex Russiae», як зазначається в актах монаршої канцелярії із 1253 року.
Цього року Папа Римський коронував його, і він став єдиним в історії королем України-Русі. У роки його правління було засновано відомі в історії України міста, які існують і досі. Одне із них – місто Львів.

Для зміцнення династичних зв’язків із державами-союзниками 1248 року Данило Галицький одружує свого сина Лева з принцесою Констанцією, донькою угорського короля Бели IV і дарує молодятам нове місто, яке на честь сина назване Львовом.

Данило Романович розбудовував і розвивав створені попередником, батьком Романом Великим, Галицьке та Волинське князівства, зумів об’єднати під своєю владою значну частину етнічних українських земель. Король вів демократичну політику та підтримував дрібних та середніх феодалів у Львові, не допускаючи поглинання їхніх «підприємств» олігархами того часу. Образ короля Західних земель увічнений у пам’ятнику на Галицькій площі.

Князь Лев з міста Лева

лев данилович
Лев Данилович був сином короля Данила Романовича. За правління цього князя кордони могутньої держави сягали від Вісли до Чорного моря.

Згідно з записами хроніки Бартоломея Зиморовича, 1271 року за указом князя місто Львів відбудували і звели Високий замок. Він став резиденцією короля на зиму. На наступний рік з’явився і Низький замок на березі річки Полтви, куди переселився імператор. Лев Данилович дуже цінував подарунок батька та 1272 року навіть переніс столицю держави до Львова.

Засновник університету та послідовник Генріха VIII

казимир 3

Казимир ІІІ із династії П’ястів, останній представник свого роду на престолах Польщі та Русі. Король подарував Львову цінне магдебурзьке право 17 червня 1356 року. Місто отримало його другим серед усіх міст Великого князівства Литовського та Угорського королівства. Обігнати його вдалося лише Володимир-Волинському.

Магдебурзьке право давало місту незалежність від феодалів. У ньому з’являлася власна система управління, яка контролювала економічну, юридичну, суспільно-політичну та майнову сферу життя міста.

Казимир III розумів важливість освіти, адже державі потрібні були добре навчені дипломати та державні діячі. Тож 1364 року він заснував Краківський університет, який згодом став Ягеллонським. Пізніше у ньому навчалися багато відомих львівських діячів.

Король Казимир III прославився як державними діяннями, так й іншими «досягеннями». напрклад, довгий час він був єдиним правителем, який одружувався чотири рази. Ще 2 дружини і зрівнявся б з англійським королем Генріхом VIII, який одружувався 6 разів. Цей «рекорд» серед польських королів зміг повторити лише Владислав II Ягайло.

Читайте також: Друг Голицына: как Ивана Мазепу в Коломаке гетьманом выбирали

«Моровий бургомістр» та автор топографії Леополіса

алембек

Ян Алембек (Альнпех, Альнпек) був призначений бургомісторм Львова у 1625 році через особливі знання, які були дуже потрібні жителям міста на той час. Але про це згодом.

Ян розпочинав свій шлях аптекарем. У 1590-х роках він навчався у Падуанському університеті. У цей час Ян завів дружбу з багатьма німецькими студентами. Саме тому, через кілька років, він отримав пропозицію скласти опис Львова для німецького видання про визначні міста світу. Так з’явилася відома «Topographia civitatis Leopolitanae» («Тографія міста Львова»), видана в Кельні в 1618 році. Спеціально для цього видання було створено відому гравюру Аврелія Пасароті із зображенням міста «Леополіса».

гравюра Львів

У виданні містилися описи Львова, його ремісничих майстерень та «виробництв»:

«Це місто має найкращі каменоломні порівняно з іншими містами Польщі, чотири цегельні, багато печей для виробництва известки, а також велику кількість дерева, придатного для будівництва».

«Можна побачити толпу купців усіх народів, які напливають до цього міста майже з цілої Європи та Азії, найбільше греків, турків, вірмен, татар, волохів, угорців, німців та італійців…Привозять сюди угорські та молдавські вина, але вони дуже дорогі, тому населення п’є переважно сладкий мед, заправлений хмелем, та пиво – напої не лише смачні, а й корисні для здоров’я».

«Місто це має друкарню і папірню і все, що тільки потрібне для людського житла; до того ж тут незрівнянно низькі ціни на продукти, що притягає до міста велику кількість людей різних національностей та професій, а водночас запроваджує також різноманітні пустощі та розваги».

Як уже говорилося вище, Ян Алембек був призначений бугромістром 1625 року через особливі знання. Що він знав? Він добре знався на медицині і розумів, як лікувати різного роду захворювання. А з 1623 року в місті лютувала епідемія, спричинена хвороботворними бактеріями.


Тому, коли через два роки хвороба не відступила, місто попросило допомоги у лікаря Яна Алембека і призначило його бугромістром, щоб він мав владу давати розпорядження щодо методів лікування та нових правил у місті. Через це в народі його прозвали  «моровим бургомістром». Завдяки лікуванню та карантинним заходам епідемія поступово вщухла і місто змогло зітхнути вільно.

Читайте також: 8 губернаторов и градоначальников Одессы, которые внесли свой вклад в историю города

Не Леополіс, а Янополіс

Мартін Ніканор Анчевський – відомий львівський аптекар та доктор філософії, який пізніше кілька разів обіймав посаду бургомістра Львова. Хазяїн Чорної кам’яниці був дуже заможною людиною. Якби в той час був журнал «Forbes», Анчевський міг би легко потрапити  до якогось із рейтингів. Він входив до трійки найбагатших людей польської громади Львова. Також саме він вніс значну частину у загальну суму відкупу від військової осади, а також брав участь у переговорах із гетьманом Богданом Хмельницьким.

Мартін Анчевський активно приймав участь у державних справах Речі Посполитої, був особистим секретарем 4-х її королів. Ян II Собеський запросив його на власне весілля як почесного представника міста Львова. Мартін Анчевський також був присутній на урочистій коронації Яна ІІІ. Цей король казав, що Леополіс треба перейменувати на Янополіс на знак подяки за доброчинність, опіку та спасіння міста від нападу ворожих військ.

Читайте також: Киевский губернатор Иван Фундуклей

У різні віки Львовом правили різні люди. Вони мали різні уявлення про управління містом, але спільним було прагнення зберегти його, не віддавати у владу ворогів. Вони берегли його культуру, розвивали місто, осучаснювали його, поширювали культуру та традиції міста в інших країнах, чим завоювали велику популярність серед іноземців на багато століть уперед.

Єлизавета Поддубей

Не забудьте підписатися на Мій Львів в Телеграм telegram ico, щоб не пропустити нові пости!

Если вы нашли опечатку на сайте, выделите ее и нажмите Ctrl+Enter

Оставьте комментарий

*

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: