Церква святих Ольги та Єлизавети зустрічає гостей Львова по дорозі в центр міста. Контрастний костел з гострими шпилями веж, вітражами і білокам’яною обробкою збудовано в стилі старої Європи. Він дуже нагадує австрійські або угорські собори. Костел дійсно пов’язаний з цими країнами і вже більше 100 років нагадує про сумну історію кохання.
Історія зведення цього костелу романтична і трагічна. Він побудований імператором Австро-Угорської імперії Францом Йосифом в пам’ять про загиблу дружину Єлизавету Баварську. Ця історія любові покладена в основу багатьох фільмом, книг і театральних постановок.
Франц Йосип та Єлизавета познайомилися, коли імператор повинен був оголосити про свої заручини з її старшою сестрою Елизавети, Оленою. Але щось змусило монарха передумати і вже через рік відбулося весілля Єлизавети (або Сісі, як називав її чоловік) і Йосипа.
Обидві сестри були надзвичайно красиві, але дуже різнилися за характером і поведінкою. Єлизавета не дуже підходила на роль майбутньої імператриці, на відміну від сестри. Вона була непосидючою, неуважною, не любила вчитися. Єдине, що утримувало її більше ніж на годину – малювання, написання простеньких віршів і спроби рибалити в найближчому ставку. Найбільше принцеса любила довгі прогулянки, верхову їзду, пікніки на природі та ігри на свіжому повітрі.
Можливо саме це волелюбність і різка відмінність від світських дам того часу сподобалася Францу Йосипу. Але врешті-решт ці якості завадили Єлизаветі справлятися з новими обов’язками імператриці.
Єлизавета Баварська не любила бути на людях, не вміла підтримати бесіду з підданими на світських заходах, не знаходила спільної мови зі свекрухою, не цікавилася благодійністю, насилу витримувала вимоги церемоніалу, не розуміла численних строгих правил етикету.
Поява дітей в імператорській родині ненадовго ощасливила пару. Мати Франца Йосипа, свекруха Єлизавети, буквально відібрала дітей у матері. Вона поселила її дочок в найдальші покої, найняла штат прислуги і виділяла імператриці лише кілька годин в день на спілкування з дітьми.
На додаток, з чоловіком Єлизавета проводила дуже мало часу через його велику роль в державі та численні обов’язки. З роками вони все більше віддалялися один від одного. І все ж імператор по-справжньому любив свою дружину.
10 вересня 1898 імператриця Єлизавета вийшла на свою звичайну прогулянку набережною Женеви. Вона йшла, як завжди, в супроводі фрейліни. Якийсь чоловік порівнявся з Єлизаветою і раптом сильно вдарив її кулаком у груди. Після цього він втік.
Королева ж встала і пішла далі, але через кілька хвилин поскаржилася на гострий біль у серці, опустилася на землю і померла. Виявилося, що той чоловік ударив її ножем. Пізніше його схопили, і він не заперечував своєї провини.
Це був Луїджі Лукені. Сказав, що давно вирішив убити когось із імператорської сім’ї, все одно кого:«Я анархіст. Я приїхав до Женеви, щоб вбити монарха. Мені було неважливо, ким він буде, я лише хотів подати приклад тим людям, які страждають, але нічого не роблять для поліпшення свого становища. Я убив НЕ жінку, я вбив імператрицю, і це головне».
Коли старому імператору принесли трагічну звістку про смерть дружини він сказав: «Вона ніколи не дізнається, як сильно я її любив».
23 вересня 1903 Франц Йосип особисто заклав перший камінь пам’ятного костелу, щоб увічнити любов до своєї дружини, імператриці Єлизавети.
Автор проекту, Теодор Тальовський, створив костел виключно в стилі неоготичної архітектури. Зовнішній фасад прикрашений готичними орнаментами. Високі арочні вікна з трояндами вгорі, ажурні мавританські балкони, поєднання білого і червоного надає костелу урочистий і поважний вигляд. Високі, гострі шпилі трьох веж висотою 85 метрів завершують сувору композицію храму.
Усередині храму панує біле благородство аскетизму. Білі колони з мінімумом ліпних прикрас, нервюри (хрестоподібні переплетення каркаса під стелею) і віконні вітражі на другому ярусі аспіди акцентують увагу на найбільш значимій частини храму.
Костел будувався 8 років. Після освячення в 1911 році над обробкою інтер’єру протягом більш ніж двадцяти років працював видатний львівський художник і скульптор Казимир Сухільскій.
У храмі Ольги і Єлизавети є кілька унікальних відмінностей, яких не знайти в інших храмах. Наприклад, на вежі храму є оглядовий майданчик. Це єдиний оглядовий «пункт» центрального купола. Тут відкривається приголомшливий вид на Львів з висоти 55 метрів.
Відвідати майданчик можна з 12:00 до 17:30, у неділю – з 13:30 до 17:30.
Під час Першої і Другої світової війни костел досить сильно постраждав, але завдяки ретельній реконструкції зберігся майже в первозданному вигляді до наших днів. 1926 року в ньому з’явився 73-трубний орган фірми Домініка и Вацлава Бернацьких.
На жаль, після війни про нього залишилися тільки історичні записи. Як і від оригінального вівтаря, який розібрали під час останньої служби в 1946 році, щоб уберегти від радянської влади.
Єлизавета Поддубей
Не забудьте підписатися на Мій Львів в Телеграм 
, щоб не пропустити нові пости!
