Кав’ярні – справжній символ Львова, який існує вже кілька століть. Традиція випити зранку філіжанку кави в улюбленому закладі, почитати свіжу газету, обговорити новини з господарем кнайпи та зустріти пару знайомих – таким був ранок багатьох львів’ян у 18-19 століттях. Звідки з’явилась культура пити каву, які кав’ярні завились першими, хто встановлював правила поведінки в закладах?
Традиція пити каву прийшла до Львова одночасно і із Заходу, і зі Сходу. 1683 року Юрій-Франц Кульчицький за заслуги у захисті Відня від турецьких військ отримав дивний, на перший погляд, подарунок – кілька мішків зерен. Їх знайшли на обозах турків. Австрійці їх не оцінили, вирішили, що це корм для верблюдів і дуже зраділи, коли українець попросив їх собі як подяку за допомогу.
Юрій Кульчицький давно знав про смачний арабський напій, тому високо цінував турецьку знахідку. Незабаром він відкрив у Відні одне з перших європейських кафе «Під синьою пляшкою».
Але привчити австрійців до гіркого напою турецькою йому не вдалося. Натомість він винайшов відомий нам напій – каву по-віденськи. Солодкий та м’який напій отримали випадково, коли офіціант необережно перекинув у чашку більше цукру.
Кульчицький продовжив експериментувати і почав додавати до кави кілька ложок молока та мед. Так з’явився віденський мокко. Традиційно він подавався з кіпфелем – десертом у вигляді півмісяця.
Прийнято було пити переважно білу каву з молоком і цукром. Військові вживали чорну каву, як правило, після обіду, закурюючи трубку. Каву пили з «філіжанок» (чашок), а подавали її в «імбрику» (кавнику). Обидва слова турецького походження — «філджан» та «єбрек».
Читайте також: «Кавова битва», фестивалі та засіб проти ожеледиці: історія львівської кави
Кав’ярні, зазвичай, не носили нпростих, звичайних назв. Кожен господар намагався дати своєму закладу гучне, пишне, значне ім’я. Юрій Винничук у своїй книзі «Кнайпи Львову» розповідає: «Власники намагалися наввипередки охрестити свої заклади якимись дуже помпезними назвами — якщо не «Імперіал», то «Рояль» чи «Гранд».
Тим часом серед кількох сотень паризьких кав’ярень, які зазвичай розташовувалися на кінцевій зупинці трамваю або автобуса, зустрічалися дуже скромні: «Під автобусом», «Під трамваєм» або «Cafe du Metro». Інші теж не відрізнялися особливою фантазією.
«Кав’ярня геніїв» або «Кав’ярня під котом, що ловить рибу», або ще так: «Все йде чудово», «Чому б і ні?», «На хвилинку». І якщо в Парижі кав’ярня могла називатися Cafe du Paris, а у Відні — Kaffee zur Stadt Wien, то у Львові жодна кнайпа не називалася «Львівська» — бо це звучало б уже не з таким розмахом. І якщо вже мало бути присутнє у назві якесь місто, то принаймні Варшава чи Відень, а ще краще — Рим чи Палермо».
Найперша кав’ярня у Львові з’явилася у 1829 році. Про той час пише Ігнатій Коморовський у книзі «Альбом Львівський» (1862): «Кав’ярня була лише одна трохи кращої якості на Валу. Оберні (таверни) брудні. Влітку порожні, взимку переповнені. Їжа менш ніж середня, але дуже дешева. Кондитерських було п’ять на все місто, магазинів багато і досить пристойних, але без вітрин на вулицях».
Ця кав’ярня мала назву «Віденська». Там львів’яни могли замовити філіжанку ароматної кави, а також вибрати тістечко чи булочку. Гостями відомої кав’ярні були такі відомі особи як Михайло Грушевський, генерал Тарнавський, Станіслав Людкевич, Володимир Гнатюк, Іван Франко.
Останній був перебірливий у виборі закладів, але часто заходив саме до «Віденської» на каву і, звісно, почитати газети. Любив сідати за окремим столиком завжди в одну і ту саму годину, тому всі, хто хотів з ним побачитися, знали, де і коли його знайти.
«Ця щоденна опівдні порція газет, – згадував Михайло Грушевський про Франка, – була необхідним, як хліб, елементом його життя: як фаховий газетяр він прочитував їх у величезній кількості, і це стало його іншою натурою».
Кав’ярня «Віденська» увійшла до списку тих «вічних» львівських закладів і існує досі в оновленому вигляді за адресою проспект Свободи, 12.
Читайте також: Перший професійний композитор Західної України: Станіслав Людкевич
Книга «Кнайпи Львову» розповідає про враження німецького мандрівника Йоганна Коля, який у 1841 році завітав до Львову. Він дивувався великій кількості кав’ярень та кондитерських, що існували у місті. Особливо він виділив кав’ярню Вольфа:
«Найкращою є кав’ярня Вольфа на ринку. Вона має цілу низку гарних кімнат, які ми майже будь-коли бачили такими наповненими поляками та австрійцями, ніби у Львові зібрався переповнений рейхстаг. У центрі однієї з кімнат сиділа на троні за австрійськими звичаями господиня кав’ярні, оточена, немов аптекар, банками з цукром, чайниками та кавниками, чашками та склянками.
Тут є три види кави, «біла», «коричнева» і «чорна», до яких додають молоко в трьох різних пропорціях. Гра в шахи, дошка для гри в шашки, більярд та трубка складають тут головну розвагу. Але й у потайних кімнатах також грають у азартні ігри».
Читайте також: «Мармеладный кот» и «Шоколадница»: топ-10 мест Киева, где можно отведать чего-нибудь сладенького
Львівська богема часто обирала місцем зустрічей кнайпу «Атляс» на розі площі Ринок. Тут руйнувалися соціальні кордони, бо біля священика сидів співак, біля художника – генерал, біля професора – студент, а біля чиновника – скульптор чи актор. Це була кавова академія літератури, де митці влаштовували ораторські та акторські конкурси, завжди лунали диспути та веселий тон інтелектуальних жартів.
Тон вільнодумства, рівноправності та деякої жартівливості створював сам власник закладу, пан Едзьо Терлерський. Він написав список приписів для відвідувачів каварні. Їх у своїй книзі згадує Юрій Винничук:
Жартівливі правила поведінки веселили гостей, але водночас м’яко нагадували про важливість взаємоповаги та такту.
Кава та зустрічі у кав’ярнях стали звичною та улюбленою справою львів’ян, а також гостей міста, які з радістю переймають «західну» культуру. Як і майже 200 років тому, так і зараз у Львові є затишні кнайпи з маленькими столиками, смачною кавою та солодкими доповненнями до неї, які піднімуть настрій та зможуть перенести до старого Львова великих письменників, художників та поетів.
Єлизавета Поддубей
Не забудьте підписатися на Мій Львів в Телеграм 
, щоб не пропустити нові пости!
