Місто, в якому головна площа називається «Ринок», явно має бути пов’язане з торгівлею. Справді, Львів виправдовує всі очікування і може розповісти безліч історій, пов’язаних із ринками.
«Торгівельні точки» поділялися на офіційні ринки та стихійні базари. Останні виникали у різних місцях Львова – на площах, вулицях та околицях. На таких ринках можна було знайти що завгодно – на акуратно розстелених імпровізованих «прилавках» або лавах були розставлені кошики, чайники, чашки, пляшки, мухобійки, запонки, десертні ложечки, гребені та ще безліч подібних скарбів.
Стихійні ринки приваблювали покупців – тут завжди можна було неспішно пройтися, розглянути химерні дрібнички, знайти необхідні речі або порадувати себе незвичайним сувеніром.
У повоєнний час стихійна торгівля розширилася і набула нового значення. Як і в будь-якому іншому місті України, у Львові не вистачало найнеобхідніших речей – їжі, одягу, мила, дров. Тепер люди буквально полювали за речами та продуктами, і були дуже раді знаходити їх у різних частинах міста на таких випадкових ринках. У місті не було ні опалення, ні світла, тому на той час особливо цінувалися дрова та гас для гасових ламп.
Якщо у продавця і покупця знаходилися речі, які вони хотіли б продати, то легко можна було домовитися про взаємовигідний обмін.
Один із найзнаменитіших стихійних ринків Львова живий і сьогодні. Здебільшого там продають книги, можна знайти рідкісні старі видання за копійки. Торгують дуже символічно, під «заступництвом » першого друкаря України – Івана Федорова. Крім книг, на бруківці розкладені вінілові платівки, сувеніри, дзеркальця, годинники на ланцюжку, запонки, медальйони та вінтажні листівки.
Незважаючи на широку популярність, ринок працює, можна сказати, без відповідних документів. Але це не лякає ні продавців, ні покупців. Є навіть історія про те, що коли судові виконавці вкотре прийшли до торговців і наказали забиратися, люди не розгубилися. Торговці показали на пам’ятник Івану Федорову і сказали: «Це наш патрон і він нам дозволив тут торгувати. А якщо ви від нас не відстанете, то станеться таке, що вам не снилося». Так і торгують там досі.
Читайте також: Іван Федоров – першопроходець української друкарської справи
Були у Львові й стаціонарні ринки. Працювали три найбільші ринки – базар на площі Ринок, на Тершаківців та Стрийський.
Центральну площу міста заповнювали прилавки з різними товарами. Щоправда, у ХІХ-ХХ століттях на площі дозволялося торгувати лише овочами, фруктами, молочними продуктами, а також квітами, щоб зберігати перед Ратушею порядок та чистоту, не заповнювати площу тваринами, возами та брудом.
Торговцям дуже подобалося сусідство з водою, вони на свій лад використовували фонтани зі скульптурами Нептуна, Діани, Амфітрити і Діоніса. У чашах зі свіжою водою мили овочі, фрукти та зелень, освіжали квіти, а мандрівники напували коней.
Площа Ринок була популярною серед покупців з Персії, Англії, Туреччини, Голландії, Росії та Франції. Серед іншого у шані на львівських прилавках було вино. Відомо, що в ті часи на площі Ринок розміщувалося близько тисячі бочок з вином, навіть адміністративний орган міста – Ратуша – виділила кілька своїх підвалів під пивні льохи, так звані «пивниці».
Читайте також: Площа Ринок: невідомі історії головної площі міста
Інший ринок розміщувався на вулиці Тершаковців, звідки й назва. Стародавні назви цієї ділянки підтверджують версію існування базару: «Песий Ринок», «Торговиця будівельного дерева», «Фімарк», що в перекладі з німецької означає «скотний ринок». Після Другої світової війни ринок тут проіснував до кінця 1960-х років.
Стрийський ринок з’явився ще за часів австрійської влади. Проте офіційна торгівля почалася тут у XX ст. Вона перестала бути стихійною, на ринку поставили торгові намети. Упорядкований критий ринок на розі вулиць Шота Руставелі та Стрийської з’явився 1947 року.
Чиатйте також: Ринок “Шувар” у Львові: як торгували молоком і м’ясом
Ринки у Львові упродовж усієї історії займали важливу позицію в інфраструктурі міста. Зараз, коли на зміну базарам з продуктами та одягом прийшли супермаркети та торгові центри, ринки залишаються даниною історії та нагадуванням про старі часи.
Єлизавета Поддубей
Не забудьте підписатися на Мій Львів в Телеграм 
, щоб не пропустити нові пости!
