Львів – місто, що асоціюється з ароматом кави, смаком шоколаду і, звісно ж, пивом. Цей пінний напій давно став однією з візитівок міста Лева, а кількість пабів, барів і крафтових броварень тут невпинно зростає. Львівська пивоварня – найвідоміша в Україні, а пиво «Львівське» можна знайти не лише на полицях українських магазинів, а й у багатьох куточках Європи.
Але за цією популярністю стоїть багатовікова історія, сповнена традицій, ремесла і навіть дипломатії. Сьогодні ми розповімо, як у Львові варили пиво, хто стояв біля витоків цієї справи і чому пінний напій став невід’ємною частиною культури міста.
Люди навчилися варити пиво ще за тисячі років до нашої ери. Секрети пивоваріння знали єгиптяни часів фараонів, давні греки і навіть шумери – одна з перших цивілізацій світу. У слов’ян слово «пиво» походить від праслов’янського «pivo», що утворилося від дієслова «piti». Цікаво, що колись «пиво» означало не лише хмільний напій, а будь-який напій, який часто вживали. Співзвучність слів «пиво» і «пити» простежується в багатьох слов’янських мовах: українське «пиво», польське «piwo», чеське «pivo», сербське «пиво». Саме слов’яни одними з перших почали додавати до пива хміль, що зробило його смак більш насиченим і стійким.
Виробництво пива в давнину було справжнім мистецтвом. Процес складався з кількох етапів: підготовка солоду, отримання пивного сусла, зброджування його спеціальними дріжджами, доброджування, фільтрація і розлив. Без сучасного обладнання це вимагало неабияких зусиль, тому варити пиво зазвичай починали наприкінці зими чи на початку весни, залучаючи до справи всю громаду. Цікаво, що пивоваріння навіть слугувало своєрідною дипломатією – спільно зварене пиво символізувало порозуміння між людьми.
На території сучасної України пиво варили ще трипільці – представники високорозвиненої землеробської цивілізації, що жила кілька тисячоліть тому. Пізніше, у часи Київської Русі, пивоваріння стало звичною справою. Майже кожен монастир чи університет того часу мав власну броварню. Козаки, відомі своєю свободолюбністю, також не цуралися цього ремесла, хоча великих пивоварень тоді ще не було – пиво варили в невеликих обсягах і переважно для себе. Промислові броварні з’явилися в Україні лише у XVIII столітті – у Луцьку, Києві та, звісно, Львові.
У Львові пиво почали варити ще у XIV столітті. Першим документальним свідченням цього є статут цеху львівських броварів, датований 1425 роком. Саме тоді пивоваріння у місті почало набувати організованих форм. Ремесло стрімко розвивалося: пиво варили ремісники, монахи, зокрема єзуїти, які згодом отримали особливе місце в цій історії. У XVII столітті польський граф Станіслав Потоцький дозволив єзуїтам побудувати пивоварню в передмісті Львова, що стало важливим кроком для розвитку галузі.
Та справжньою віхою в історії львівського пивоваріння став 1715 рік, коли на Клепарові з’явилася Львівська пивоварня. Це була перша промислова броварня міста, оснащена передовими на той час технологіями. Вода з артезіанських свердловин, відбірний хміль і солод – усе це забезпечило пиву виняткову якість.
Пивовари Львова у середньовіччі були справжніми майстрами своєї справи, кожен із них тримав у секреті власний рецепт, передаючи його лише найнадійнішим наступникам – і то усно, без жодних записів. Через це багато унікальних смаків львівського пива безповоротно втрачено. Конкуренція між броварями була запеклою: кожен прагнув здивувати ароматом, смаком чи тривалістю зберігання свого напою.
Ця боротьба лише сприяла вдосконаленню пивоварного мистецтва. Легендарний Гамбрінус – герцог Ян Перший, якого вважають покровителем пивоварів, – залишив по собі неоціненний спадок, адже саме він одним із перших детально описав технологію варіння пива, поділившись рецептами з усією Європою.
У Львові ж пивовари не лише мали статус поважних осіб, а й відігравали важливу роль в економіці міста. Як свідчать документи, датовані кінцем XIV століття, досліджені істориком А. Чоловським, у Львові діяло щонайменше 11 офіційних пивоварень.
Про це згадується в найстарішій міській книзі, де зафіксовано судові справи щодо продажу маєтків, спадщини чи боргів. Наприклад, у 1382 році Георгій Ернст визнав, що стіна його броварні стоїть на землі Миколи Кезелінга, а в 1384-му Петро Сакс продав свою пивоварню Ганкові Кльопперові. Ці записи свідчать, що пивоваріння було не просто ремеслом, а й прибутковою справою, яка приносила місту значні податки і підтримувала його економіку.
На той час у Львові діяло 13 пивоварень, але саме клепарівська стала найбільшою і найвідомішою. Її сорти, такі як «Bawar», «Porter Imperial» та «Exportowe», здобули популярність далеко за межами міста. У XIX столітті Львівська пивоварня увійшла до трійки найкращих броварень Австро-Угорської імперії, а її продукція славилася стійкістю – пиво не втрачало смаку навіть під час довгих подорожей.
Після занепаду ордену єзуїтів пивоварня перейшла до рук приватних підприємців, а згодом – до акціонерної спілки львівських броварів. Але справжньою легендою цього часу став Роберт Домс – підприємець, філантроп і, як його жартома називають, «львівський Тоні Старк». Під його керівництвом пивоварня на Клепарове досягла небаченої слави. Сьогодні його ім’я носить ресторан біля пивоварні, а також кілька сортів пива.
За часів радянської окупації Львівська пивоварня стала державною і отримала назву ВАТ «Колос» (1964 рік). Тоді ж з’явилася офіційна торгова марка «Львівське», яку в СРСР вважали одним із найкращих сортів. Окрім «Львівського», популярністю користувалося «Жигулівське», а також «Ризьке», «Портер» і «Ячмінний колос».
Після розпаду Союзу броварня повернула собі історичну назву і в 1999 році увійшла до складу компанії Baltic Beverages Holding (нині – Carlsberg Group). Понад 50 мільйонів євро інвестицій допомогли модернізувати виробництво, і сьогодні Львівська пивоварня є одним із лідерів пивної галузі України. Про ще одне місто, яке відоме своїми пивоварнями в радянський та пострадянський період (а саме Запоріжжя) можете почитати тут.
Не можна оминути і музей пивоваріння «Львіварня», відкритий у 2005 році до 290-річчя пивоварні. Це єдиний музей пива в Україні, де поєдналися культурний простір, ресторан для дегустацій і експозиція з унікальними артефактами. А в 2011 році на проспекті Свободи з’явився пам’ятник львівським броварям – бронзова скульптура броваря з бочкою, на донці якої є годинник. Щодня о 17:15 він «співає» гімн пивоварні у виконанні «Піккардійської терції», а його годинник навіть потрапив до списку найоригінальніших у світі за версією французького сайту «Спадок годинникарства».
Історія львівського пива далека від завершення. Сьогодні крафтові броварні додають нові барви до пивних традицій міста. Маленькі виробництва експериментують із рецептами, створюючи унікальні сорти, які завойовують серця поціновувачів. Про це – у нашій наступній статті «Крафтове пиво України з доставкою». А поки що піднімімо келих за Львів – місто, де пиво не просто п’ють, а живуть ним!
Не забудьте підписатися на Мій Львів в Телеграм 
, щоб не пропустити нові пости!
