Святкова косівська кераміка та інше: як роль галицькі господині віддавали посуду

12:00  |  27.12.2022
посуд

Звичайний, на перший погляд, посуд на Галичині виконує особливу, інколи й обрядову роль. Відтак в кожного господині в хаті точно можна знайти креденс з мальованою керамікою чи кришталем. Обрядовий посуд використовують тільки для особливих подій, інколи витягають його з шухляди тільки разу у рік, як от макітру. Сьогодні прочиняємо тонкощі галицької кухні.

Макітра

Макітра — це унікальний посуд, виготовлений він із випаленої глини з шорсткою внутрішньою поверхнею, для сходження тіста або для перетирання маку макогоном чи подрібнення інших харчових продуктів.

На Галичині та Прикарпатті макітру найчастіше використовують два рази в рік. Витягають цей посуд на Різдво Христове та готують кутю з цукатами, пшеницею, маком, горіхами, медом та чорносливами, інколи докидають халву чи копчену грушку. Вдруге макітру використовують на Другий Святий вечір, 14 січня або в народі Василя. 

До речі, слово «макітра» походить, очевидно, із сполучення слів «мак» і «терти». Відтак, готуючи кутю слід обов’язково перетерти мак макогоном, у народі вірять, що якщо незаміжня дівчина оближе макогона із маком, то матиме лисого чоловіка.

Читайте також: Колядки та сучасний вертеп в місті: про шанування традицій та допомогу армії

Макогін

Макогін — це спеціальне дерев’яне начиння у вигляді товкача для перетирання різноманітних продуктів харчування, а здебільшого саме маку. Макогін був створений для виконання робіт у системі з макітрою. До слова, існують ще так звані макогіни для худоби, цим столовим наряддям перемішують чи товчуть кашу для худоби, чи курей, перетирають відварену картоплю та інше.

Цікава історія пов’язана з макогонами і Другою Світовою війною, у творах Ярослава Курдидика «Два кулемети» (оповідання «Дні з болота й сталі») та Івана Багряного «Огнене коло», що описують події Другої світової війни, «макогоном» називали панцерфаус — це ручні протитанкові гранатомети, які використовували німецькі війська.

Читайте також: Місце для книголюбів: як працює Львівська cенсотека?

Бербениця

Бербениця — це широко розповсюджений посуд у Карпатах, частково у Галичині. Це унікальне приладдя, яке на сьогодні, на жаль, мало в кого збереглося, воно активно використовувалось в Карпатах. В цьому посуді господині зберігали сир чи молоко, загалом молочні продукти, тобто слугувала барбениця своєрідним холодильничком.

На вигляд барбениця — це дерев’яна діжечка або барильце, прикрашене орнаментом або ручною різьбою.  До слова, з бербениці виготовляли музичний інструмент, який в народі був більш відомий як бугай.

Куманець

Куманець — це керамічна фігурна посудина, що нині використовується здебільшого як прикраса, побутувала на святковому столі галицьких та прикарпатських ґаздинь. Взагалі, саме слово «куманець» є тюркським мовним запозиченням, а самі куманці були предметом вжитку козаків. Дослідники зазначають, що куманці могли бути запозиченням українців у східних народів.

Однак, якщо зараз куманці використовують лише як прикрасу, то раніше тут зберігали рідину та напої, посудина виготовлена таким чином, що довго зберігає тепло, а ще завдяки особливій глині, з якої вона виготовляється — смак в напою стає кращим.

Читайте також: Велосипедний Львів – тандемні ровери та аварії “циклістів”

Косівська кераміка

Косівська кераміка — це не тільки посуд, а й культурне надбання. Відтак, у 2019 році Косівську мальовану кераміку внесено до Репрезентативного списку ЮНЕСКО нематеріальної культурної спадщини людства.

Косівська кераміка вирізняється напрочуд складною технологією виготовлення та особливими малюнками. Через повномасштабну війну тимчасово виробництво цього посуду було припинено, однак сьогодні воно знову працює і продовжує тішити українців різноманітним асортиментом посуду. До слова, це не вперше коли Косівська кераміка зупиняє виробництво, в 1922 році до цього приклала руку радянська влада, яка знищила культурне надбання України. 

Вже з 1981 р. на базі Івано-Франківської Спілки художників утворилась Косівська організація Спілки художників, митці якої відроджували забуті традиції. Сьогодні косівська кераміка красується чи на кожному столі, процес її виготовлення доволі складний, тож майстрів у цій сфері не так й багато. Кераміку використовують як на святкові застілля, так і на будні. 

Не забудьте підписатися на Мій Львів в Телеграм telegram ico, щоб не пропустити нові пости!

Если вы нашли опечатку на сайте, выделите ее и нажмите Ctrl+Enter

Популярные материалы
Історія Стрийського парку Львова

Один із найстаріших парків Львова – Стрийський, є пам’яткою садово-паркового мистецтва національного значення. Він розташований у Галицькому районі міста і займає понад 50 гектарів. Це популярне місце для відпочинку та прогулянок мешканців, з багатьма фотогенічними…

Оставьте комментарий

*

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: