Тандем
Не кожне місто може похвалитися такою кількістю велосипедних доріжок та маршрутів, як Львів. Ще в давні часи велосипеди у місті користувалися популярністю на рівні з кінними упряжками, тільки от дозволити собі таку розкіш могли не всі. Окремої уваги заслуговують чотирьох колісні ровери, якими полюбляють пізнавати Львів закохані парочки навіть зараз.
Зараз вже мало хто знає, що саме Львів колись вважали велосипедною столицею Галичини. З появою модерністських винаходів місто стало осередком науки та інновацій. Відомий нам велосипед бере своє коріння від дитячих візочків, на основі яких і створили двоколісне диво. Виставку роверів влаштували в Парижі, туди з’їхався весь тогочасний бомонд і не тільки з Франції, але й інших країн. Так, саме з Парижу був приведений до Львова перший в Західній Україні велосипед. Привіз цю чудасію до міста у 1867 році Міхал Мрозовський.
Однак, це не був звичний у нашому розумінні транспорт. Особливістю ровера була сировина, з якої він виготовлявся, за основу брали не метал, а дерево. Попри те, дерев’яний велосипед був дуже дорогим – коштував близько 600 франків. Навіть у Франції його могли придбати одиниці, їздити на велосипеді навчалися діти заможних вельмож, часом це хобі порівнювали з катанням на конях.
До слова, Мрозовський не був задоволений дорогою покупкою, радше став приводом для насмішок вуличних дітлахів та забіяк. Річ у тому, що чоловік не зміг навчитися їздити на велосипеді, натомість постійно палав з нього, за що його кпинили місцеві. Водночас Міхалу заздрили панські діти, які обмилували дорогу забавку і просили свої батьків придбати ровер.
Читайте також: Береги Збруча – що приховує річка часів римського імператора
Мрозовський хоч і перший привіз у Львів велосипед, не став законодавцем мод у технологічному процесі. Натомість це звання отримав один із учасників “Соколу” на прізвище Пшибилінський. На відміну від Мрозовського, цей чоловік досконало опанував вміння кататися на велосипеді. Місцеві дітлахи увивалися за ним юрбою, а той мчав як блискавка на двохколісному ровері. Однак, це сприяло і аваріям на дорозі, найчастіше циклісти врізалися один в одного на поворотах, допомагала цьому й бруківка, по такому покриттю було важко їхати.
Ті, хто тільки починав їздити на велосипеді й поготів не могли втримати рівновагу, так львів’яни ще довго ходили з розбитими коліньми та обличчями. Одну із галицьких аварій — до слова, ДТП називали «карамболь роверовий», що стався влітку 1903 року на розі вул. Пекарської і Сакраменток, детально описали в газеті іноземній Wiek Nowy.
Читайте також: “Море і риби” – як львівський “Океан” з мозаїкою ледь не зник
Цю подію не оминула увагою Львівська преса, яка повсякчас висвітлювала цікаві події. Зокрема, в 1869 році у Львові розпочало свою роботу видання виходити “Das Velocipede”, це була перша аналогічна газета на теренах тогочасної Європи.
Захопившись модним транспортом місцеві теж почали шукати подібне, однак ціна спиняла від дорогої покупки. Тоді Пшибилінський попросив у знайомого коваля виготовити копію велосипеда, але у декілька разів дешевше. Так, у Львові з’явилося вже декілька велосипедистів, які на радість юрбі каталися центральними вулицями міста.
Звісно, що тоді велосипед швидко набув популярності, у Львові навіть створили велосипедний клуб “Львівський Клуб Циклістів”. Цікаво, що спершу львів’яни велосипед називали «колами», а велосипедистів — «колістами», згодом ровер називали «біциклом», а керманичів «циклістами».
Аж у 1910-их роках популярності набула назва «ровер» за іменем англійської фірми, вироби якої користувалися в Західній Україні популярністю. До слова, велорух у Львові як масове явище існує з кінця XIX століття, тож Галичина побачила ровер на два роки швидше ніж українська столиця.
Велосипед у Західній Україні став настільки популярним явищем, що сюди приїжджають навіть закордонні гості, щоб подивитися на рух циклістів. До слова, ЛКЦ став першим велосипедним клубом на території України і одним з перших у Європі. В клубі налічувалося понад 200 учасників.
Багато з них були членами “Соколу” чи “Пласту”, воно й не дивно, адже в цих організаціях велику увагу приділяли фізичному стану тіла та руханці на свіжому повітрі. Власне, пластуни та “соколята” зробили значний внесок в популяризацію велосипедного руху не тільки на Галичині, але в цілому в Україні.
Читайте також: Кілометри дикої землі: 10 заповідників Львівщини
Наприкінці 1940-х років у місті був заснований велосипедний завод, тоді на один автомобіль на Галичині припадало 50 аж велосипедів. У 2010 році місто почало розбудовувати велосипедну інфраструктуру, з’явилися доріжки, паркувальні станції та велопрокат.
Окрім того, підтягнулася й туристична галузь, так навіть в брошурах Львів рекламували як велосипедне місто. Родзинкою стали парні ровери їх ще називають тандемами, на яких катаються закохані пари з усієї України та Європи. Сьогодні Львів знову став туристичною столицею, немала роль в цьому відіграла велосипедна культура.
Не забудьте підписатися на Мій Львів в Телеграм 
, щоб не пропустити нові пости!
