Жіночі забаганки по-львівськи – які дарунки хотіли дівчата 100 років тому

12:00  |  20.06.2022
Купальня на Львівщині

Жінки на Галичині завжди вирізнялися хорошим смаком та неабияким норовом, тож, щоб догодити панянці, тогочасним чоловікам потрібно було добряче постаратися з вибором подарунку. Так склалося, що в різні часи вродливі леді прагнули різних дарунків на свята та вакації: від дорогих тканин до дивних кімнатних звірів. Сьогодні розповідаємо, як чоловіки дивували своїх жінок, чим вражали та чи могли підкупити юнку вдало підібрані мешта з брошкою – про це та інше читайте в матеріалі.

Залицяння

Століття тому запросити дівчину на каву було дещо важче, ніж зараз. Власне, таке кавування наодинці з парубком могло завдати юнці поганої репутації, тож дівчата зазвичай спілкувалися вдень. Щоб привернути увагу коханої, тогочасні леґіні вдавалися до різних хитрощів, зокрема підносили подарунки не лише майбутнім обраницям, але й їхнім матерям. Така практика була розповсюджена у самому Львові. У селах, приналежних до міста, роль дівчина була суворо передбачена, тож часто головним завданням для юнок було вийти заміж за хорошого чоловіка.

Було в цьому правилі і виключення – це еміграція. В ХХ столітті чимало галицьких жінок емігрували в США, Канаду та інші країни у пошуках кращої долі. Власне, еміграція для дівчат із сільської місцевості була шансом здобути пристойну освіту та місце в суспільстві. Однак це вже зовсім інша історія. Повертаючись назад до подарунків матерям – популярним серед молодиків презентами стали імпортні продукти.

Тепер нікого не здивуєш німецькою чоколядкою, але в ті часи такий сюрприз був шанованим. Користувалися популярністю і помади, особливо французькі червоного кольору, та всілякі марципани, привезені з-за кордону багатими панами. На етапі залицяння дівчатам підносили квіти, модну косметику, часом коралі, а батькам обраниці могли подарувати елітний алкоголь, дзиґари чи здобу, випечену власноруч.

Читайте також: Вишиванки киянок — як передавали традиції столичні панянки

Одруження

Дві жінки у народному вбранні, праворуч - Ольга Горинь, дружина Михайла Гориня. Карпати, 1965-1967 роки

Дві жінки у народному вбранні, праворуч – Ольга Горинь, дружина Михайла Гориня. Карпати, 1965-1967 роки

Після церемонії вінчання і одруження новоспечний чоловік мав як слід дбати про свою ґаздиню, зокрема і щоб дівчина не виглядала бідною, як церковна миша. За статками сім’ї слідкували і батьки з обох сторін, і нерідко могли дорікнути сину чи доньці, що ті погано справляються з господарством чи фінансуванням.

Щоб задобрити тещу чи свекруху, молодята дарували батькам гостинці – різнобарвні хустки з тороками та косицями дарували матері чоловіка чи дружини. Також важливе значення мав вигляд молодиці після весілля – жінка мала мати сучасні строї і тканини для пошиття спідниць, сорочок. Цінувалося домоткане полотно, повидло з ружі і химерні за формою гребінці для волосся – ними затикали коси.

До слова, чоловік, коли вибирався в місто, мав обов’язково щось привезти дружині або дочці – чоколядки і різні марципани возили з собою в кишенях. На початку подружнього життя також частенько дарували головні убори, адже після одруження молодиця мала покривати голову від чужих очей. В місті були дещо інші традиції, наприклад жінки частіше носили акуратні зачіски, хустки були рідше. Натомість пани купляли тури у вакації: Париж, Мілан та Краків стали одними з найпопулярніших напрямків для львівських панянок.

Читайте також: Репресовані та нескорені: як знайти своє коріння крізь архіви

Від батьківської опіки в доросле життя

Когорта подарунків залежала, власне, і від статусу родини в соціумі та їхнього роду діяльності. Якщо мова йтиме про інтелігенцію української нації, то увагу жінок привертали не модні цяцьки (хоча вони, звісно, й також), а студіювання у престижних вузах, театральні вистави, книги та засоби для малярства, гончарства, різьби, ліплення і декорування.

Батьки дарували донькам і дуже дорогі презенти – зокрема, це тварини. Найчастіше породисті скакуни – кінний спорт, як і зараз, вважається елітним, тож таким кроком підкреслювали статусність юнки. Чималим проявом симпатії до дівчини вважався подарунок від матері обранця.

Так, юнка і її родина розуміли, що юнак серйозно налаштований, і могли задуматися про майбутнє весілля. Втім, дівчата на Галичині мали чималий норов, тож могли і дати парубку гарбуза, або висміяти, якщо той був надто зухвалий.

Читайте також: Тенісні корти, басейни та бігові доріжки: де у Львові займатися фізичною активністю

Cімейні вакації

Сірчаний басейн, Трускавець

В подружньому житті багато пар не могли дозволити собі розкішні подарунки, однак старалися вигадувати приємнощі один для одного, а хоча б раз у рік їздити на зимові чи літні вакації в Карпати, Трускавець чи до Бистриці.

Багато українців подорожували локально: вихід у столицю, поїздка до степів Херсонщини, маршрут по гірських бескидах у Чернівцях. Різні локації змінювалися рік за роком. Якщо поглянути на подружні пари ХХ століття, то загалом можна побачити, що шлюби, які укладалися в ті часи, були міцнішими, був менший відсоток розлучень, та чи були вони щасливішими – відповісти важко.

Сьогодні українки більш відповідально ставляться до шлюбу, а весілля по розрахунку потихенько кане в небуття. Водночас, багато пар ХХ століття одружувалися, палко кохаючи одне одного, і не звертаючи увагу на суспільний осуд.

Не забудьте підписатися на Мій Львів в Телеграм telegram ico, щоб не пропустити нові пости!

Если вы нашли опечатку на сайте, выделите ее и нажмите Ctrl+Enter

Оставьте комментарий

*

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: