Повалив бюст Леніна, звертався до психлікарні, був загадково вбитий: топ-10 фактів про життя і творчість Володимира Івасюка

10:59 am  |  11.04.2021
Володимир Івасюк

Володимир Івасюк – видатний український композитор, поет, один із творців української естрадної музики. Він – революціонер українського культури, чиє земне життя обірвала загадкова смерть. Відомий українець прожив всього 30 років, проте цього часу вистачило, щоби підкорити своєю музикою слухачів колишнього СРСР та інших країн. Далі добірка найцікавіших і, можливо, маловідомих фактів про легендарного Володимира Івасюка.

Скинув з п’єдесталу пам’ятник Леніну

Володимир Івасюк

У десятому класі він з друзями гуляв парком, і хтось закинув картуз на гіпсовий бюст Леніна. При спробі його зняти, незакріплений бюст упав із постамента і розбився. Декотрим молодикам вдалось втекти, але Володю “застукали” на гарячому. Покарання не змусило себе довго чекати – 15 діб в міліції, питання про вигнання зі школи та невидачу атестату – Володимиру, який мав отримати золоту медаль! Зрештою, скандал «зам’яли», але в атестаті з’явилися четвірки з історії СРСР та суспільствознавства.

Ця ж історія завадила йому стати студентом Чернівецького медичного інституту попри блискуче здані вступні іспити. Хтось доніс про «справу» і 31 серпня 1966 року замість студентського квитка Івасюк його чекали звинувачення, що він «нечесним шляхом пробрався у лави радянських студентів» і наказ про виключення. Лише через рік, отримавши рекомендацію від заводу «Легмаш», на яку він працював слюсарем, Івасюк став студентом медінституту.

Читайте также: Солист Киевского театра оперы и балета Дмитрий Гнатюк

 Медик, художник, скрипаль

Володимир Івасюк

Всі знають Івасюка як легендарного музиканта і композитора. Але мало кому відомо, що за фахом він – медик. Закінчував Львівський медичний інститут, в аспірантурі вивчав патологічну фізіологію. Крім того, він був прекрасним скрипалем – грав на альті, прекрасно грав на фортепіано і гітарі, а також мав неабиякий хист до малювання. Малював акварельними фарбами або простим олівцем натюрморти, автопортрети, шаржі, карикатури, пейзажі та портрети видатних людей.

 Радянський “Beatles”

Ансамбль «Буковинка» Кіцманьської музичної школи. За роялем — керівник ансамблю Володимир Івасюк. Кіцмань, 1964 рік.

Радянський “Beatles” – саме так величали друзі та музичні критики перший “проект” Івасюка – ансамбль “Буковинка”. Володимир створив його ще під час навчання в школі. В той час, коли на радянському просторі тільки розпочинали створюватись поодинокі вокально-інструментальні ансамблі, “Буковинка” виступала на місцевому рівні з надзвичайно ритмічним та незвичним репертуаром.

Писав під псевдонімом

Володимир Івасюк і Софія Ротару

Багато пісень Володимир Івасюк писав під псевдонімом, оскільки не був членом спілки композиторів, а тому відомі колективи не мали права брати їх в репертуар. Незважаючи на це пісні Івасюка перемагали на багатьох конкурсах в СРСР і за кордоном, їх співали від Камчатки до Чорного моря, а “Червона рута” стала справжнім світовим шедевром.

Ані Лорак виросла в будинку композитора

Володимир Івасюк

Здавалося б, що в них може бути спільного. Коли родина Івасюків вже не жила в Кіцмані, то в їх будиночок поселився дідусь Кароліни Куєк. І саме туди принесли з пологового будинку зараз відому співачку Ані Лорак. Новонароджену дівчинку поклали в дитяче ліжечко, яке залишилася від колишніх господарів – воно колись була колискою маленького Володі Івасюка. Там співачка провела свої дитячі роки.

Радянська влада намагалася заглушити голос пісень Івасюка

Володимир Івасюк

Зростаюча популярність Івасюка являла собою неприємну тенденцію для радянського керівництва. Позиція композитора також була добре відомою, він називав себе українським музикантом, публічно говорив, що найбільше любить свою рідну мову, культуру і традиції.

Телевізійні фільми “Червона рута” і “Пісня завжди з нами” принесли Івасюку шалену популярність, хоча це призвело до виключення його з консерваторії за пропуски. Щоб відновитися, Івасюк звертається до психіатричної клініки (це була єдина можливість отримати “виправдання” перепустками, і до такої практики вдавалося багато творчих людей). Пізніше цей факт зіграє фатальну роль в хвилі чуток, які намагалися заглушити голос пісень Івасюка.

Читайте также: Сложный характер: певец и артист Марк Бернес

Загадкова смерть

Пам'ятник Володимиру Івасюку

За два місяці до смерті Володимира викликали в КДБ для бесіди із приводу гонорарів, які він повинен був одержати за вихід своїх платівок у Канаді. Його переконували передати ці гроші в «Фонд миру» в обмін на дозвіл виїхати в Америку. Але українця закордон не цікавив і він відмовився від цієї пропозиції. Та й невідомо, наскільки щирою була ця пропозиція. 18 травня 1979 року його тіло було знайдене, повішеним у Брюховицькому лісі під Львовом. Між датою зникнення й датою смерті Івасюка є загадковий проміжок часу.

24 квітня 1979 року Володимир пішов зранку на заняття в консерваторію. Близько 13.00 повернувся додому, взяв ноти й знову пішов, сказавши, що буде через годину. Володимира знайшли тільки 18 травня 1979 року: однак не міліція, а випадковий солдат, що натрапив у лісі на труп людини.

До речі, пошуки велися з 27 квітня до 11 травня. Саме тоді була закрита справа №239, що мала назву «Пошукова справа по факту смерті композитора В. Івасюка». Це ймовірно вказує на те, що силовики знали про долю Володимира задовго до того, як його тіло офіційно виявили.

12 червня 2014 року Генеральна прокуратура України знову поновила закриту кримінальну справу про смерть Володимира Івасюка. «Вбитий співробітниками КГБ», – заявив прокурор Львівщини Роман Федик в лютому 2015 року.


На похорон Володимира Івасюка прийшли більше десяти тисяч людей. Труну несли на руках до самого цвинтаря. Похорон композитора перетворився на справжню демонстрацію. Тисячі львів’ян вийшли на вулиці, щоб провести свого улюбленця в останню путь.

На могилі були гори квітів і вінків, які міліція викинула в той же день. Наступного ж дня люди принесли їх іще більше. І так тривало протягом місяця. Це було свого роду актом громадянської непокори.

Особиста драма композитора

Володимир Івасюк і Тетяна Жукова

Не виключено, що останні дні життя композитора позначені особистою драмою. Протягом 5 років Івасюк зустрічався з солісткою Львівської опери Тетяною Жуковою. На концертах вона виконувала пісні, написані композитором. Разом з тим репутацію співачки не можна назвати кришталево чистою, тому батьки Івасюка були проти потенційного шлюбу. В 1977 році батько навіть серйозно розмовляв на цю тему з сином. Композитор пообіцяв, що одружуватися на Жуковій не буде.

Батьки впевнені, що Тетяна має відношення до загибелі Володимира. Також жінку називають єдиною людиною, яка може знати, що відбувалося з Івасюком протягом 24 днів невідомості, коли вела себе Жукова дуже дивно. Після звістки про смерть композитора співачка відразу ж виїхала зі Львова. В якості можливих місць перебування її вказувалися Білорусь, Туркменістан і Харків.

Негативно ставилися до оперної співачки також друзі Івасюка. У спогадах одного з товаришів, Петра Романюка, Жукова фігурує як «чорна фея».

Після смерті композитора його рояль замовк

Рояль Володимира Івасюка

Музей Володимира Івасюка в Чернівцях облаштований в квартирі, в якій у свій час жила родина композитора. На його роялі завжди лежать червоні троянди. “Цей інструмент Володя дуже любив. Його купив батько композитора, Михайло Григорович за гонорар, отриманий за роман “Червоні троянди”. Назва роману перейшла і на інструмент. Коли  Володі не стало, австрійський рояль замовк на довгих 19 років. На ньому неможливо було грати, і тому до нього багато років ніхто не торкався. Можливо, в цьому є якась містика. Зараз інструмент “відновлений” хорошим майстром. Іноді він звучить, коли ми проводимо в музеї різні заходи”, розповідав Мирослав Лазарук.

Читайте также: Легенда про чорну труну, тюремні камери, історія з флюгером: топ-10 фактів про Львівську ратушу

«Червона рута» в моді

Сукня "Червона рута"

Через 50 років пісня Володимира Івасюка «Червона рута» стала натхненням і для модного світу. Український бренд JUL випустив сукню, у якій представив своє бачення цієї міфічної квітки. «Саме таким є наше бачення сучасної інтерпретації українських культурних кодів в одязі, — розповіла дизайнерка Юлія Логвин. Крім авторського принту, всередині сукні кожна дівчина зможе знайти рядки, які точно знає, — «Ти у мене єдина, Тільки ти, повір».

Руслана Сторожук

Если вы нашли опечатку на сайте, выделите ее и нажмите Ctrl+Enter

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: