Ратуша у Львові – головна архітектурна прикраса площі Ринок і найвідоміший символ міста. Ця адміністративна будівля не перестає привертати увагу тисячів туристів, завдяки своєму дивовижному ансамблю споруд і можливості насолодитися панорамою Львова з його оглядового майданчика. Сьогодні Ратуша є резіденцією Львівської міської ради та пам’яткою архітектури національного значення. Вона належить до Світової спадщини ЮНЕСКО. Далі добірка найцікавішіх і, можливо, маловідоміх фактів про львівську красуню.
Будувати першу Львівську Ратушу почали приблизно 1380-го року. Вперше про неї згадується в 1381 році. За даними історичних документів, вона мала вигляд мурованого адміністративного корпусу з дерев’яною вежею. Однак, якщо підрахувати всі пожежі, та інші стихійні і воєнні лиха, які спіткали Львів, то Львівську Ратушу перебудовували заново, як мінімум сім разів…
Вежа Ратуші заввишки 65 метрів і є найвищою в Україні. Саме тому, з неї відкриваються неймовірні краєвиди міста Лева. На саму її верхівку, до головного оглядового майданчику Львова, ведуть 400 сходинок. А сама споруда має 156 кабінетів та 9 залів для засідань. А ще Ратуша має великі потаємні підземелля. Кажуть, що цими секретними шляхами інколи пан мер ходить з роботи додому…
Читайте также: Здесь были Шевченко, Мазепа и Петр I: топ-10 самых старых домов Киева
Ратуша, яку ми бачимо сьогодні, – це Ратуша, побудована у 1851 році. І хоч будівля була зведена у віденському стилі, з великим внутрішнім подвір’ям, з строгим стриманим ритмом вікон, а головна сесійна зала була декорована у стилі «арт-деко» – львів’янам вона не сподобалась. Вони тривалий час не сприймали новобудову – надто неоковирною видавалася вона порівняно з попередницею. І як тільки не називали її. Популярні назви: “чотирикутна скриня з комином”, просто «скриня з коминком», «вежа з сірникових коробок».
Львівський пренґер, стовп покарань, стовп ганьби. Саме так львів’яни називали головне місце покарань і присоромлення у Львові. Встановлений він був перед самим входом у Львівську Ратушу ще в 1598 році.
За даними на сайті Центру міських історій, спочатку це був дерев’яний стовп, але згодом його замінили на кам’яний і був мав заввишки 8 метрів. На самій верхівці цього львівського стовпа ганьби були встановлені два бюсти: чоловіка і жінки, які були повернуті один до одного спинами. А до його основи були причіплені кайдани, котрими і приковували до стовпа усіх «правопорушників». Тут цілісінький день під пекучим сонцем могли просидіти і лайлива львів’янка, і чоловік-п’яниця, і кишеньковий злодій, і навіть благородна людина за будь-який незаконний «проступок».
Також стовп ганьби біля Львівської ратуші виконував роль місця страти за важкі злочини. Так, біля неї на площі публічно в 1578 році стратили провідника козацько-селянського повстання Івана Підкову, а також в 1564 році обезголовили молдавського господара Томша.
Читайте также: Що подивитися у Львові : топ-30 визначних місць та пам’яток міста (фото)
Флюгер із левом, який увінчує вежу Львівської Ратуші, львівяни споконвіку вважали ознакою тривожних подій. У липні 1672 року флюгер упав із вежі, а вже восени до міста підступила величезна турецька армія. Місто ворогові захопити не вдалося, але збитків було нанесено чимало. Другий раз флюгер зірвався в 1704 році, перед самим загарбанням Львова шведським королем Карлом XII. Місто, яке протягом майже чотирьох століть не дозволяло жодному нападнику ступити на свою землю, було завойоване передовою європейською армією. З цього часу почався найглибший занепад в історії Львова.
На Львівській Ратуші завжди був годинник. Про перший із них згадується ще у 1404 році, що свідчить про заможність міста. Один із годинників, що увінчували вежу, розписував львівський живописець Августин у 1557 році. У 1574 році тут розмістили ще інший механізм – із чотирьома циферблатами. Сьогодні будівлю міськради прикрашає годинник віденської фабрики Вільгельма Штіле, вагою 2,5 тонни. Менший дзвін годинника зробили у львівській майстерні Яна Бельмана, а більший виготовив віденський майстер Гільцер.
Але цікаво те, що довгий час налаштовувати механізм та доглядати за ним мали право лише монахи. Вважалося, що у складній системі може затаїтися нечиста сила. А от годинник, яким опікується монах, ніколи не показуватиме неправильного часу.
Існує легенда, що колись давним-давно у Львівській Ратуші з’явився привид. З’являвся він опівночі у вигляді чорної труни, яка літала залами і сходами, а луна розносила її страшний стогін. Нічна сторожа і родина трубача, яка мешкала у кімнатці на балконі вежі, щоразу зі страхом хрестилися. Ніхто не міг зсувати причину появу чорної труни. Проте, одного разу один із лавників (так називалися у давньому Львові суддів, які розглядали кримінальні справи), розгадав таємницю. Якось, колегія лавників не досить уважно розглянула судову справу і засудила невинного чоловіка на смертну кару. Згодом знайшли справжнього злочинника, але було вже пізно. Після цього у ратуші почала з’являтися чорна труна, як зловісне попередження для неправедних суддів.
Нове покоління лавників вивело величезними літерами на обкладинці лавничої книги слова: “Пам‘ятай про труну”. Кожен хто брав книгу до рук, вже дуже добре думав перед тим, ніж приректи когось на тяжку кару.
Читайте также: Самый таинственный район Харькова: 7 фактов о Лысой Горе
1 листопада 1918 року у Львові на Вежі Ратуші почав красуватися синьо-жовтий стяг. Повісили його туди Січові Стрільці: Микола Пачовський, Лев Ґец, Микола Коник і Степан Паньківський. Від того часу пройшло більше 70 років, поки на вершечку Львівської ратуші знову замайорів національний прапор. Синьо-жовте полотно вдруге було підняте на Вежу Львівської ратуші вже 3 квітня 1990 року. Варто нагадати, що у 1990 році Україна була ще УРСР, правили нею комуністи, тому така дія сприймалася в Києві як «акт місцевої самодіяльності». Тоді такий вчинок міг вартувати учасникам навіть життя.
На початку 17 століття Львівська Ратуша частково слугувала для міста в’язницею. У самій вежі Ратуші знаходилися дві тюрми: «Над скарбницею» та «За гратою». У її підземеллях, були ще інші кімнати відбування покарань: «Доротка», «Під ангелом» і «Татарня». Попри те, що Ратуша утримувала арештантів, знаходитися там було великою перевагою. Адже всі «утриманці» Львівської Ратуші виконували почесну роботу – їх завдання полягало у побудові у Львові нової ренесансної Ратуші за проектом польського архітектора Андрея Бемера.
14 липня 1826 року фасад вежі Ратуші вкрився тріщинами і вже ввечері розколовся на дві частини. На той момент у мерії Львова перебувало багато урядовців та звичайних цивільних людей. Більшості з них вдалося вибралася з Ратуші цілими, але це руйнування забрало життя львівського сурмача та його доньки, і разом з ними – двох солдатів. Останні померли через свою надокучливу допитливість. Адже у сам пік руйнації вони вирішили полізти на вежу, аби поглянути що там відбувається.
Також цікавим запитанням є той факт, що з приміщення Львівської Ратуші цілими та неушкодженими вибралися члени технічної комісії, котрі складали протокол оглядин вежі, в якому, зокрема, зазначили, що «ознаки є дуже тривожними і можуть в майбутньому мати фатальні наслідки, однак вони не такого роду, щоб могли спричинити негайне падіння вежі».
Руслана Сторожук
Не забудьте підписатися на Мій Львів в Телеграм 
, щоб не пропустити нові пости!
