Цей вишуканий будинок з’явився в нашому місті ще позаминулого століття. Колись тут гриміли бали та веселились у казино, потім тут було місце, де німці оформляли галичан на примусові роботи в Німеччину, далі тут розкошували радянські архітектори, якісь 20 років тому тут агітували за Леоніда Кучму. Все це – про Будинок Вчених.
У кінці 19 століття члени елітного “Галицького товариства розвитку конярства і кінних скачок” обрали для зведення свого закритого клубу ділянку землі, віддалену від галасливого центру міста та чужих очей. Будівля була споруджена в 1897-1898 роках за проектом відомих віденських архітекторів Фердинанда Фельнера та Германа Гельмера (авторів одеської опери) у стилі необароко.
Цей стиль, обраний для елітного казино, використовувався чи не вперше — менш вигадливий та розкішний, ніж бароко. Форми, ліпнина, орнаменти були більш стриманими, а використання дорогих матеріалів, таких як граніт, мармур, позолота, було значно меншим. Попри це, будівля казино вийшла надзвичайно красивою та вражаючою.
Її фасад прикрашають величні атланти: один з них повернений спиною, інший — обличчям до нас. Мистецтвознавці вважають, що це, можливо, є алегорією переходу від дев’ятнадцятого до двадцятого століття. Ці скульптури створені в новій техніці. Вони нагадують різьблення по пісковику, проте насправді виготовлені методом гальванопластики, тобто це цинкові скульптури, створені шляхом перенесення металу на форму, які згодом були заштукатурені.
Майже одразу після вхідних дверей гості потрапляли у великий просторий зал, який називався Атріумом. В давні часи атріумом називали приміщення з отвором у стелі і вогнищем по центру. Пізніше, вже у час дев’ятнадцятого століття цим словом стали називати приміщення, що освітлюється денним світлом через світлову стелю.
Львівський атріум у Будинку Вчених теж освітлюється денним світлом через прозорий купол атріуму та старовинними електричними світильниками. У той час електричне освітлення у Львові лише починало поширюватися, і стилізація під газові ліхтарі була обрана, щоб заспокоїти поважну публіку, яка з недовірою ставилася до електрики.
Світлові стелі в будівлі були зроблені невипадково — електрика в кінці 19 століття була досить дорогим задоволенням, і архітектори намагалися максимально використовувати денне світло для освітлення приміщень. Увечері великі зали освітлювалися розкішними люстрами.
Бальні зали казино такі ж вишукані, як і весь інтер’єр будівлі. Приміщення можна було розділяти розсувними стінами, які й сьогодні перебувають у чудовому робочому стані. Під час балів у ніші за позолоченими поручнями розташовувалися музиканти.
Різьблені інтер’єри, закручені дубові сходи та інші дерев’яні деталі були створені віденським майстром Шандором Яраєм і львівською майстернею Вчеляков. Піднімаючись сходами, неможливо не звернути увагу на старовинне дзеркало, виконане з безлічі маленьких дзеркал у мереживній дубовій оправі.
Під час реставрації будинку за дзеркалом виявили потаємну нішу. В ній знайшли пляшку шампанського 1868 року. Біля пляшки була записка з ввічливим проханням замінити її на нову в разі розпиття. Можна припустити, що схованка була популярною серед гостей клубу. На другому поверсі є умивальники, з яких, якщо вірити чуткам, лилось шампанське під час найбільш помпезних гулянь.
У шляхетному казино є технічні стіни, які дозволяють легко розділити приміщення. Якщо якась компанія хотіла усамітнитися, це було просто: слуги відкривали технічні дверцята і легким рухом руки висували приховану стіну. Вона візуально продовжувала основну стіну, і решта публіки могла спокійно розважатися.
Дуже цікавим є зображення у ніші над дверима, яке називають супрапорт. Це єдине полотно, яке збереглося від оригінального приміщення, і воно зображує алегорію рільництва. Історію про нього розповів 93-річний дідусь, який колись працював у цьому приміщенні швейцаром.
Під час німецької окупації тут знаходився пункт набору громадян для виїзду до Німеччини, і дідусь підслухав, що офіцери збиралися вивезти картини до Німеччини. На свій страх і ризик він замалював цю картину фарбою, і вже в радянські часи її було очищено. Існує версія, що юнак, зображений на картині, — це молодий цісар Франц Йосиф у трирічному віці.
Так це чи ні – невідомо, однак фактом залишається те, що картиною свого часу зацікавились навіть співробітники петербурзького Ермітажу. Але, на щастя, це відбувалось вже під кінець 1980-х, і тому до справи наміри російських музейників так і не дійшли, чудовий малюнок залишився у Львові радувати відвідувачів будинку.
Шляхетське казино, відоме також як казино Герхарда, працювало у звичному режимі до 1939 року. Потім тут розміщувався німецький пункт збору галицької молоді, яку відправляли на роботу до Німеччини. Після війни радянська влада передала будівлю Союзу Архітекторів. Львівський Будинок вчених діє з 1948 року і пов’язаний з багатьма подіями наукового, громадсько-політичного та творчого життя Львова, області та України. Деякі приміщення будинку використовували під різні культурно-освітні класи: музичні, хореографічні та інші. У тильній півциркульній частині на партері розмістили гардероб, а на поверсі — читальний зал бібліотеки.
14 вересня 1953 року, під час пленуму з планування та забудови міст західних областей України, через несправність електромережі сталася пожежа, яка завдала будинку значної шкоди. Ремонтні роботи після пожежі проводила всеукраїнська контора “Строймонумент”, зокрема, замінили пошкоджені тканинні шпалери на виготовлені з меблевої тканини брунатного й сіро-синього кольорів з нанесеним візерунком олійною фарбою.
У 1954 році, після відбудови та відновлення будинку, Спілку архітекторів позбавили права користування приміщенням. У 1974 році підготували проектну документацію для пристосування сутерену під бар, а у 1976 році провели натурні обстеження Будинку та склали кошторис на реставраційні роботи. У 1970–1980-х роках у тодішній Львівській спеціальній науково-реставраційній майстерні, пізніше Інституті “Укрзахідпроектреставрація”, було розроблено проектну документацію на різні реставраційні роботи в Будинку вчених (архітектори Ігор Старосольський, Євген Соболєвський, Кость Присяжний, Микола Прокопович, Є. Козимка, О. Шполянський, конструктор Ю. Василенко та інші).
Ремонтно-реставраційні роботи проводилися від кінця 1980-х років до 1995 року: зокрема, була проведена реставрація фасаду, окремих архітектурних деталей екстер’єру та інтер’єру, реалізований проект обладнання бібліотеки, облаштоване подвір’я тощо. У 1998-1999 роках тут діяв обласний передвиборчий штаб кандидата на пост президента Леоніда Кучми.
У 1999 році було проведено ремонтно-реставраційні роботи, щоб пристосувати приміщення Будинку вчених під прес-центр саміту президентів країн Центральної та Східної Європи, який відбувся того ж року.
З 2008 року приватизація будівлі була заборонена. Наразі Будинок вчених здається в оренду для зйомок фільмів, фотосесій та проведення урочистих заходів. Також усі охочі можуть насолодитися вишуканими інтер’єрами будівлі під час екскурсій.
Нещодавно отримав розв’язку гучний скандал з правом власності на будинок. Будівля незаконно перебувала у володінні Львівської обласної організації профспілки працівників освіти і науки України. Крім того, її використовували з метою одержання прибутку.
Як повідомили у пресслужбі прокуратури, Львівська обласна організація профспілки працівників освіти і науки України без жодних правових підстав зареєструвала право власності на Будинок вчених. При цьому ця будівля належить до списку пам’яток, які не підлягають приватизації. Фактично, Будинок вчених використовували з метою одержання прибутку. А це суперечить поняттю неприбуткової організації.
“Приміщення фактично належало до обласної комунальної власності і правових підстав для оформлення та передачі його у приватну власність не було. Реагуючи на порушення, прокурори довели безпідставність набуття права власності відповідачем на будівлю”, — йдеться у повідомленні. Відтак Господарський суд Львівської області постановив повернути пам’ятку архітектури в центрі міста громаді.