Готель “Львів” був побудований ще за радянських часів – восьмиповерховий красень привертав до себе увагу туристів. За проектом архітекторів, це мав бути люксовий простір для гостей з рестораном, терасою та іншими привілегіями. Спроектували диво-споруду трійка відомих фахівців – Людмила Нівіна, Анатолій Консулов та Павло Конта. До слова, згодом частина команди працювала над створенням легендарного готелю “Дністер”.
Готель “Львів”, 1950-1970
Готель “Львів” побудували у Львові в 1965 році, до будівництва залучили найкращих архітекторів. Це була Людмила Нівіна, тогочасна випускниця Харківського університету, якій належить чимало споруд у Львові. Зокрема, це готель “Дністер” та палац культури учнівської молоді. Також в парі з талановитою випускницею працював Анатолій Консулов та Павло Конта. Згодом Нівіна і Консулов ще неодноразово працювали разом.
Однак, повернемося до самої ідеї проекту. Попит на туризм у Львові зростав щороку, сюди їхали з різних країн і хоча готелів у місті було немало, але радянська влада вирішила звести свій монумент слави. Чи вийшло їй це зробити? Не зовсім. Архітектори опиралися на власні судження про красу та міську урбаністику.
Саме тому споруда готелю “Львів” дещо відрізняється від інших тогочасних будинків чи, радше, контрастує на фоні іншого архітектурного ансамблю.
На той час він мав 410 номерів і був розрахований на 682 місця – автоматично готель став одним з найбільших у Львові. Проект Нівіної має чіткі вертикалі та горизонталі рівних площин, що особливо помітно на фоні з формами розташованого поряд Львівського оперного театру.
Валюта, якою платили іноземці, була першочерговою потребою, заради якої і старалася влада СРСР. Попри те, потрапити в країну було важко, адже вже тоді Москва побоювалася, що західні країни під виглядом туристів засилатимуть шпигунів – такі параноїдальні думки ускладнювали перебування людей. Для відвідування країн СРСР гості мали мати візу, а здобути її було важко.
Читайте також: «Живі» будинки у Києві — як у світі впроваджують вертикальне озеленення
На цьому відео (перейдіть за посиланням)1975 року ми можемо побачити унікальні кадри. Практично так відбувалося заселення і виселення гостей з готелю. Тут ще панує радянський дух, чоловіки та жінки в тогочасному модному одязі вітаються одне з одним, намагаючись виглядати якомога природніше на камері.
Такі зазнімкування персоналу були частими явищами, однак щирості на таких відео ви не знайдете. Здебільшого, людям було просто некомфортно зніматися, вони ніяковіли, але виконували наказ керівництва.
Читайте також: Львівський муніципальний мистецький центр – як у Львові створили простір для міленіалів
На таких туристичних автобусах возили іноземців з готелю “Інтурист”
Найскладнішим періодом для готелю стала епоха перебудови, адже вибудована раніше система перестала діяти, а люди зіштовхнулися з новою реальністю. Вже згодом цей виклик був сприйнятий як етап дорослішання. У готелі обновили інтер’єр, додали нові зручності та довели до ладу, знову запрацював ліфт. У 2012 році під час Єврокубку заклад став прихистком для сотні іноземців.
Готель “Інтурист”. Фото зроблене в період з 1950-1980-хх років.
1960 роки запам’яталися людними вулицями, суворою зимою та безліччю іноземців. По центральних алеях міста гуляли люди з фотоапаратами та путівниками. Туристи, які приносять і по сьогоднішній день левову частку в бюджет міста, були всюди. Одним з найпопулярніших на той час місцем, де можна було зняти житло, став готель “Інтурист” (тепер “Жорж”) та “Першотравневий”. Сервіс ще не дотягував до європейського рівня, але його компенсували безкоштовною кавою та гостинністю.
Попри радянські наративи та пропаганду, місто не втратило своє обличчя – тут і досі був сімейний бізнес Бачевських, копальні кави та наливки, але все це прикрашали нальотом СРСР. Наприклад, солодощі (мармулядки, карамель, марципани) були смачними не тільки через те, що рецептури перевіряли роками, а тому, що влада ретельно стежить за якістю виробництва.
Однак поступово мешканці Західної частини почали відтісняти такі здобутки, запрацювали кравецькі ательє, салони краси та магазини з сантехнікою. Останні, до речі, користувалися попитом серед підприємців, адже без комунікацій (гаряча, холодна вода) чекати відвідувачів у готелях – марна справа. До речі, з цікавого: після Другої Світової війни росіяни, які зайшли у Львів, не розуміли, що таке біде і часом використовували його не за призначенням – мили руки та обличчя.
Читайте також: Вілла пані Франц – бізнес на гонорстві і шануванні або як жили гіпсові королі
Особливу популярність готель “Львів” отримав від гостей із Середньої Азії та Сходу, які дали йому своє найменування “Кавказька полонянка”. До речі, ця назва прижилася й зараз. Час йшов, і готель “Львів” все більше приймав гостей, однак його зовнішнє облицювання потребувало змін. Після Єврокубку у 2013 році заклад зазнав реконструкції.
У період з 2013 по 2015 рік готель реконструювали – підлатали фасад, зробили роботи всередині та оновили зовнішній вигляд. Сьогодні “Львів” вже не користується такою шаленою популярністю у туристів, адже у місті є набагато кращі заклади для проживання.
Однак він залишив чималий слід у історії Львова, хоча й скандальний, зокрема за своє пропагандистське минуле. Діячі з інших країн, які відвідували СРСР, згадують, що їхні гіди радше нагадували запрограмовані машини, які всіляко вихваляли життя в СРСР. Вони, власне, й мали скласти ідеальну картинку про життя в комунізмі.
Наведемо приклад канадського історика Манолія Лупулу, який гостював у Львові з дружиною. До сім’ї прикріпили людину – це молода жінка тридцяті років, яка добре володіла англійською мовою, всіляко вихваляла життя в Радянському Союзі, наголошувала на «важливості виконання п’ятирічного плану», називала митрополита Андрея Шептицького «фашистом». Історія, як бачимо, повторюється.
Не забудьте підписатися на Мій Львів в Телеграм 
, щоб не пропустити нові пости!
