Львівський муніципальний мистецький центр – як у Львові створили простір для міленіалів

10:00  |  27.07.2022
Муніципальний центр

Нове покоління молоді має зовсім інший темп у житті. Ці люди швидше навчаються новому, прагнуть опановувати одразу декілька мов та не бояться говорити відверто на табуйовані раніше в суспільстві теми. Однак у кожного покоління є дещо спільне – це любов до мистецтва. У кожного вона транслюється по-різному: хтось обожнює розглядати мистецькі полотна, а хтось кохається в кераміці та етнічному декорі. Все це можна знайти у муніципальному мистецькому центрі. Про нього сьогодні й піде мова.

Як все починалося?

В 2018 році у Львові відбулася низка подій, яка, фактично, позбавила місто декількох осередків культури. Мова йде про перепродаж некомерційної галереї «Дзиґа», закриття скульптурної майстерні у Стрийському парку та закриття більшості майданчиків для невеликих концертів. Ці події спровокували протести локальних митців, які навіть під час мітингу влаштували імпровізовану виставу.

Люди, одягнені в чорний одяг, поставили надгробну плиту із написом «Львів — культурна столиця» на вулиці Вірменській – біля тої самої «Дзиґи», яка для культурного життя міста стала колискою та прихистком. До слова, простір працює і зараз – тут влаштовують виставки, продають кераміку та прикраси ручної роботи, і все це під звучання музики.

Довідка: Дзиґа – артцентр “Дзиґа” складається із галереї сучасного мистецтва, концептуальної кав’ярні та крамниці. Місією артцентру є послідовна підтримка, розвиток і популяризація сучасного мистецтва.

Влада, навчена гірким досвідом українського невдоволення, почала замислюватися про створення нового проекту, який задовільнив б потреби митців. Власне, так і з’явилася ідея муніципального центру.

Для фундаменту майбутнього осередку обрали неоготичну кам’яницю Леона Сапіги. Вибір був доволі символічним – раніше у цій споруді розміщувалися редакції газет, товариства, майстерні та книгарня закладу Оссолінських із читальнею, але вже останні 20 років дім просто простоював. Центр мав вдихнути нове життя у старі стіни бібліотеки. Власне, згодом це вдалося зробити людям, які знайшли тут свій другий дім та залу для натхнення.

Читайте також: Нафтова свердловина “Пілсудський” або забута колиска багацтва на Львівщині

Ціна питання та будівництво

У проект майбутнього центру інвестували майже 9 мільйонів гривень, кошти надавало місто. Будівництво почалося в листопаді 2019 року, а відкриття відбулося вже в 2020 році. Це напрочуд швидкі темпи, адже у Львові є чимало довгоочікуваних проектів, які вже роками очікують на свою чергу, зокрема це мистецька школа, сучасна будівля архіву та інші.

До відкриття центру у кам’яниці Леона Сапіги відреставрували фасад, дах та облаштували затишний внутрішній дворик. Водночас, під час робіт майстри намагалися якомога обережніше поводитися з автентичним облицюванням. Щоб не пошкодити фасад, використовували спеціальну техніку – так зберегли автентичний розпис на стінах, дерев’яний дверний портал та цеглини, а на одній зі стін досі красується плитка Івана Левинського.

Довідка: Плитка Івана Левинського – український аріхетектор, який на Галичині відкрив власний цех з виробництва кахелю, плиток та різних керамічних товарів. Плитка Левинського мала попит навіть закордоном – там відзначали високу якість виробів. Фактично, чоловік власноруч створив на теренах Галичини попит на гончарів та керамічні вироби, хоча спочатку його бізнес ледь не зазнав краху.

Читайте також: Годинниковий павільйон у Бродах – солодощі та преса від галицьких купців

“У нас не соромно не розуміти мистецтва. Наші куратори, медіатори і митці охоче проведуть для вас екскурсію. Для дітей та студентів діють освітні програми.

Це дружній до батьків і малюків культурно-мистецький простір, де ви з комфортом і користю проведете час разом. Тут можна бавитися, навчатись і творити”, – такими словами себе охарактеризував Муніципальний центр.

 

Читайте також: Репресовані та нескорені: як знайти своє коріння крізь архіви

Як працює центр

Сьогодні Муніципальний центр став прихистком для сотень незнайомців. Наразі тут працює медіатека, лекторій, кухня, книгарня, кав’ярня та художня майстерня. Вхід обладнаний пандусом для людей з особливими потребами, також в приміщеннях є пеленальні кімнати для мам з малюками, приймальні карти для людей з вадами зору.

Власне, першочергово задум був саме такий, щоб всі, хто має бажання, міг долучитися до мистецтва, незважаючи на свій вік, статус у соціумі та особливості фізичного стану.

Над такими делікатними нюансами працювала Христя Бадзян – вона співзасновниця архітектурного бюро Replus, одного з найпопулярніших на теренах України. Наразі з муніципальним центром співпрацює і столичний PinchukArtCentre. Тут організували вже понад сотню подій, і навіть зараз, під час війни, простір відкритий для товариства з усіх куточків країни. Резиденти закладу збирають кошти на потреби військових громад, проводять тематичні лекції про українських діячів, з останнього – Григорій Сковорода.

Також у центрі проводять заходи для дітей, слухають пісні та дискутують на тему мистецтва. Власне, це не тільки допомогає швидко збирати кошти та закривати потреби батальйонів, але й підтримує моральний стан людей. В часи, коли людям важко, мистецтво та чорний гумор – чи не єдині явища, що здатні творити дива навіть зі складними випадками.

Не забудьте підписатися на Мій Львів в Телеграм telegram ico, щоб не пропустити нові пости!

Если вы нашли опечатку на сайте, выделите ее и нажмите Ctrl+Enter

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: