Колись важко було знайти таке українське місто, вулицями якого не їздили б машини львівського автобусного заводу. Бували вони і в селах, возили туристів. Нажаль, сьогодні випуск автобусів припинився, причому скоріш за все назавжди. Тому давайцте пригадаємо заслужених ветеранів міського (і не тільки) транспорту.
У 1947 році на базі трофейного обладнання в Іркутську було відібрано та доставлено до Львова 116 зношених японських верстатів. 26 квітня 1949-го постановою Ради Міністрів СРСР заводу, будівництво якого ще тривало, було наказано організувати виробництво електромобілів та автобусів, а сам завод було перейменовано на автобусний.
З кінця 1949 року на заводі стали виробляти автомобільні фургони, причепи, автокрани, було також випущено дослідну партію електромобілів. 1951 року директором ЛАЗу став Борис Кашкадамов. На той час вже було збудовано та частково діяло 10 цехів. Спочатку на ЛАЗі планували випускати автобуси ЗІС-155, до Львова були завезені машинокомплекти та приїхали фахівці з Москви. Але така перспектива не влаштовувала молодий колектив КБ.
Ініціативу зі створення власної моделі автобуса у Львові було підтримано “у верхах”, і для ЛАЗу було закуплено зразки найсучасніших європейських автобусів: “Магірус”, “Неоплан”, “Мерседес”. Їх вивчали, випробовували, розглядали з погляду технологій виробництва на ЛАЗі, внаслідок чого конструкція львівського первістка до кінця 1955 року була практично розроблена. Відправною точкою під час його проектування став автобус “Мерседес Бенц 321”, а зовнішні стилістичні рішення було підглянуто у “Магіруса”.
У лютому 1956 року на ЛАЗі було збудовано перші дослідні зразки автобуса ЛАЗ-695, який став родоначальником легендарної серії. Це був перший в СРСР автобус з поздовжнім розташуванням двигуна в задньому звисі кузова, сам кузов та підвіска також мали нову конструкцію.
ЛАЗ-695 виділявся серед інших вітчизняних автобусів і своїм дизайном: тонкі віконні стійки кузова зі зсувними кватирками, вбудоване в радіусні скати даху гнуте скло надавали автобусу легкого, “повітряного” вигляду.
На роль міського автобуса ЛАЗ-695 не годився (відсутній накопичувальний майданчик біля вхідних дверей, прохід між сидіннями та двері мали недостатню ширину), але він міг успішно використовуватися для приміського сполучення, туристських та міжміських поїздок.
Не обійшлося і без рішень “подвійного призначення”: у разі потреби автобус легко перероблявся під санітарну машину, для чого досить просто демонтувалися сидіння в салоні. У передній частині автобуса під лобовим склом праворуч від робочого місця водія було передбачено додаткові дверцята в кузові для завантаження поранених. Усі автобуси ЛАЗ-695 та їх модифікації обладналися спеціальними дверима для завантаження нош аж до 1993 року. Також з середини 1980-х почався випуск модифікації ЛАЗ-695НГ, що була першим серійним автобусом з силовою установкою на скрапленому газі.
Львівський автобусний завод (ЛАЗ) відомий своїми інноваційними розробками, серед яких було створення численних концептуальних моделей. Однією з найяскравіших стала модель ЛАЗ “Україна-67”, яку львівські конструктори представили на Міжнародному автобусному тижні в Ніцці 1967 року. Автобус вразив як футуристичним дизайном, так і технічними новаціями, такими як пневмопідвіска, високий рівень комфорту для водія і пасажирів, а також сучасні системи керування.
На виставці 1967 року в Ніцці ЛАЗ здобув низку престижних нагород. У 1969 році оновлена версія автобуса знову отримала визнання, виборовши Великий приз, Вимпел Ініціативного синдикату, бронзову медаль Комісаріату туризму, два Кубки оргкомітету — за ралі та за маневреність, а також перехідний Приз Луї Боландаро за технічну досконалість ходової частини.
Успіх львівських автобусів був закріплений на автошоу в Брюсселі, де машина отримала звання “Найкращий європейський автобус”. У 2008 році ЛАЗ увійшов до книги рекордів Гіннесса, виготовивши 365-тисячний автобус і ставши підприємством із найбільшою кількістю випущених автобусів у світі.
Вранці 12 квітня 1961 року екіпаж “Востока-1” (Юрій Гагарін та його дублер Герман Тітов), а також лікарів, інструкторів і технічних фахівців, що супроводжували космонавтів, доставив до стартового майданчика космодрому “Байконура” саме біло-блакитний автобус ЛАЗ-695Б.
Зовні він майже не відрізнявся від звичайних, які на той час сходили з конвеєра львівського заводу по 40 одиниць на день. Але зовнішнє враження було оманливим: усередині “гагарінський” ЛАЗ було обладнано для обслуговування космічних польотів за останнім словом тодішньої техніки (у тому числі й туалетом). До речі, цей автобус, який підвозив до старту всіх радянських космонавтів аж до загибелі Володимира Комарова у квітні 1967 року, досі на ходу. Нині це експонат меморіального музею в місті Гагарін, на батьківщині першого космонавта.
Щоправда, потрапив він туди не відразу, а після багаторічного простою на задвірках безвісного московського НДІ та реставрації в рідному Львові в колишньому конструкторському відділі та експериментальному цеху, що відколовся від ЛАЗу, перетворених у Всесоюзний конструкторсько-експериментальний інститут автобусобудування.
1989 року, після довгого листування між матір’ю першого космонавта, інститутом автобусобудування та низкою інших інстанцій, директор львівського інституту Володимир Москальов ухвалив рішення передати відновлений “космічний” ЛАЗ-695Б у колекцію меморіального музею Юрія Гагаріна.
Нажаль, поступово завод тільки занепадав. Перехід його до приватної власності теж не дав позитивних результатів, адже головний бізнес його нових російськиї власників був зовсім в іншому: у 2002-2004 роках відшкодування ЛАЗу податку на додану вартість (близько 90 млн. грн.) у 1,5 разу перевищило обсяг випущеної заводом продукції.
2003 року завод випустив 436 автобусів, 2004 року — 707, того ж року ЛАЗ було виключено з переліку підприємств, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки України. 11 грудня 2008 року заводу за борги відключили електроенергію, простий підприємства тривав до 2 лютого 2009-го. Однак і після формального поновлення роботи жодного автобуса у 2009-му ЛАЗ не виробив.
30 березня 2010 року у Львові було підписано меморандум між Кабміном України та “Львівським автобусним заводом” про виготовлення 1500 автобусів та 500 тролейбусів для міст, які приймають футбольний чемпіонат Євро-2012. Візит профільного віце-прем’єра Бориса Колесникова на завод запам’ятався тим, що урядовець за кермом автобуса ЛАЗ протаранив автомобіль патрульної міліції.
Сума того контракту могла вирішити всі проблеми ЛАЗу, адже вона становила 3,5 мільярда гривень. Однак у встановлені терміни контракт виконано не було. Донецьк отримав лише 9 із 30 замовлених автобусів, Львів — 33 із 133. Загалом у 2011 році завод випустив 97 автобусів (2010-го — 89). Фактично, це був кінець ЛАЗу, оскільки 2012-2017-го завод не виробив жодного автобуса, 2018-го із запасів комплектуючих запчастин зібрали 7 машин, а 2019-го — і зовсім 2.
У 2016 році збанкрутілий завод викупили дві фірми з Києва, які згодом самі розорилися. У квітні 2023 року, коли Господарський суд Дніпропетровської області ухвалив план санації ЛАЗ. Він передбачав залучення нового інвестора ТОВ “Львівінвестактив”. Інвестор зумів погасити всі визнані судом борги ЛАЗ та став мажоритарним власником ЛАЗ, його частка становила 57,58%. У квітні новий власник повідомив про намір розмістити на базі підприємства логістичний хаб. Про відновлення виробництва не йдеться.
Не забудьте підписатися на Мій Львів в Телеграм 
, щоб не пропустити нові пости!
