Сьогодні львівські кав’ярні – це затишні куточки, де можна насолодитися ароматною кавою, почитати книгу або просто розслабитися у приємній атмосфері. Проте колись вони відігравали значно важливішу роль у житті міста.
Відома “Вірменська” кав’ярня слугувала місцем зустрічі для громадських діячів та чиновників, обговорюючи там нагальні питання того часу. В інших кав’ярнях збиралися митці, аби поділитися своїми творчими ідеями та задумками.
Однак мало хто знає про “Шотландську” кав’ярню, яка стала справжньою колискою для Львівської математичної школи. Саме тут, за чашкою кави, протягом 20-30-х років XX століття, збиралися видатні математики, такі як Стефан Банах, Гюго Штейнгауз, Станіслав Мазур та інші. Ці невимушені зустрічі перетворилися на плідні дискусії, що стимулювали новаторські дослідження та значні відкриття в галузі функціонального аналізу.
“Шотландська” кав’ярня стала не просто місцем для обміну знаннями та ідеями, а й справжнім інкубатором математичних талантів. Завдяки натхненній атмосфері та плідній співпраці, Львівська математична школа здобула світове визнання, а її вплив на розвиток науки відчувається й досі. Втім, про все по порядку.
Прогулюючись проспектом Тараса Шевченка, неможливо не звернути увагу на вишукану будівлю під номером 27. Цей чиншовий будинок, зведений у 1909 році за проектом архітектора Збігнева Брохвича-Левинського, являє собою цікавий зразок англійського стилю з елементами сецесії.
Саме тут, у партері, з 1929 року існувала знаменита “Шкотська” кав’ярня. Її орендарем був німець Едуард Шанц, який перетворив заклад на справжню оазу затишку та краси. Великі вікна, елегантні мармурові столики, оздоблення з каменю та розписи за мотивами лицарських романів Вальтера Скотта – все це створювало неповторну атмосферу, що й зумовило назву кав’ярні.
Сьогодні, проходячи повз будинок №27, неможливо не відчути фантомний аромат кави та поринути у думки про блискучі уми, що колись збиралися тут, роблячи свій внесок у розвиток світової науки. “Шотландська” кав’ярня стала невід’ємною частиною історії Львова, символом його інтелектуальної величі та творчого потенціалу.
До появи “Шотландської” кав’ярні, львівські математики збиралися в кав’ярні “Рома” навпроти. Їхнім об’єднавчим центром був видатний математик Стефан Банах, який обрав це місце для своїх математичних посиденьок. Проте юні таланти, що часом занадто галасливо поводилися, почали дратувати власників “Роми”, тому математикам довелося шукати нове місце.
На щастя, далеко йти не довелося, адже одразу навпроти знаходилася “Шотландська” кав’ярня. Її власник, на відміну від колеги з “Роми”, щиро вітав юні обдарування, адже відчував, що вони роблять щось значуще. Відомо, що математикам дуже подобалися мармурові столики кав’ярні, адже за ними було зручно виконувати численні розрахунки.
Саме тут, у стінах “Шотландської”, зародилася легендарна “Шотландська книга”. В ній дослідники записували математичні проблеми, шукаючи їм рішення. Оригінал цієї книги, ймовірно, був збережений та перевезений до Польщі. Він містить понад 190 математичних та фізичних задач, деякі з яких згодом стали знаковими відкриттями, а інші й досі залишаються загадками для науковців світу.
Безсумнівно, ці зустрічі математиків у кав’ярні не пройшли даремно. Сучасні дослідники сходяться на думці, що саме завдяки цим посиденькам у “Шотландській” народилася й розквітла Львівська математична школа.
На жаль, до наших днів кав’ярня не збереглася. Вона не працювала протягом Другої світової війни, а у повоєнний час відновила свою роботу лише до початку 2000-х років. Згодом будівлю було реставровано, й наразі там розміщуються ресторан та готель.
17 липня 1935 року Стефан Банах зробив перший запис у “Шотландській книзі”. До неї математики намагалися вносити лише найважливіші, нетривіальні задачі, але не завжди чітко дотримувалися цього правила. Тож у книзі можна знайти як фундаментальні, так і простіші проблеми. Деякі з них знаходили рішення дуже швидко, інші ж роками залишалися нерозгаданими.
За розв’язання понад 20 задач з “Шотландської книги” авторам присуджувалися оригінальні призи. Спочатку це були скромні подарунки: кілька пляшок пива або вина. Згодом призи ставали більш вигадливими: фондю в Женеві, 100 грамів ікри, вечеря в ресторані “У Джорджа” або “У Дороті” в Кембриджі (ідеї англійця А. Дж. Уорда), пляшка віскі “більшого, ніж нульового” об’єму (запропоновано фон Нейманом).
Найбільш оригінальним призом став живий гусак, вигаданий Станіславом Мазуром. Цього птаха вручили шведському математику Перу Енфло, який через 36 років після її публікації розв’язав проблему №153.
Загалом у “Шотландській книзі” зафіксовано 193 задачі. Деякі з них були запропоновані іноземними математиками, такими як згадані вище Уорд, фон Нейман, Моріс Фреше, Кампе де Ферье, Оффорд, а також російські науковці Микола Боголюбов, Павло Александров, Сергій Соболєв та Лазар Люстерник.
“Шотландська книга” стала не просто збірником математичних проблем, а й своєрідним літописом наукової співпраці, свідченням творчого азарту та оригінального почуття гумору видатних математиків. Її записи й досі надихають нові покоління дослідників шукати відповіді на складні та інтригуючі питання.
Не забудьте підписатися на Мій Львів в Телеграм 
, щоб не пропустити нові пости!
