Косівський базар — 5 модних знахідок, які треба шукати на Гуцульському ринку. Частина І побут

Косівський базар або як ще його називають Смоднянський ринок — унікальне місце, де можна знайти вінтажні й автентичні гуцульські речі. Якщо хочете придабати вишиванку, кептар, постоли чи запаски, щоб відтворити народний стрій, то вам точно сюди. Окрім цього, на Косівському базарі можна знайти посуд, домашні вина й прикраси від ювелірних майстринь. За чим саме полювати на базарі — розповідаємо в матеріалі.

Кераміка

Косівська кераміка. Фото: з відкритих джерел

Гарний посуд для галицьких господинь – одна із запорук вдалося застілля, будь то святковий вечір, або ж просто сімейні посиденьки. Кераміку на Косівському базарі зазвичай продають саме ручної роботи, тому й ціни очікуйте відповідні. Втім, це кухонне начиння відрізняється високою якістю й унікальністю — тож таку покупку можна назвати своєрідною інвестицією в свій дім. Тарілки, кухлі, креманки та підноси передають з покоління у покоління матері до доньок.

Особливістю такої кераміки також є малюнки зображені на тарелях, кожен з них неповторний та впізнаний за стилем автора. Серед поширених малюнків — чоловік з сопілкою чи трембітою, чудернацькі коти, пташки та істоти міфічні притаманні гуцульському краю.

Читайте також: “Горіховий”: як змінився радянський кінотеатр за останні роки?

Гуцульський кептар з китицями

Гуцульський кептар з китицями. Фото: з відкритих джерел

Сьогодні кептар вже призабутий елемент народного строю, проте раніше на Західних землях Галичини він був широко розповсюджений серед жінок, чоловіків й навіть дітей.

Отже, що таке кептар — це безрукавний хутряний кожушок, який із давніх часів використовує населення Карпат і Прикарпаття. Виготовляють цей одяг  з овечої шкіри та оздоблюють кольоровим сап’яном, вовною, бляшаними кружальцями, колосовим бавовняним шнурком та смушком.Поверх кептарю часто вишивають традиційні узори, які символізують багатство, статус родини, здоровя, та приналежність до певного роду.

Якщо ви хочете придбати собі кептар — то маєте знати про те, який собі хочете. Загалом виділять наступні: 

• Гуцульські кептарі — майстрині використовують симетричне розміщення декору, в таких кептарях переважають геометричні орнаменти
• Космацькі кептарі — вони мають не холодну, а теплу кольорову гамму, до речі тут використовують спеціальний сірий смушок, який виділяє ці кептарі з-поміж інших.
• Косівські кептарі — вони знамениті своїми «силянками» — це переплетені смужки чорної шкіри.  Крім того, косівський кептар мав прорізні трикутні або напівкруглі кишені, що були обшиті зубцями
• Верховинські кептарі — мають прямий крій, стоячий комір і знову ж таки силянку. Цей одяг застібають на ґудзики, а всі краї тут обрамляють чорним смушком.
• Яремчанські кептарі — так само, як й космацькі вони мають тпелу гамму, зокрема це коричневий колорит, кишені різної форми, багато прикрашені «капслями».
• Ясінські кептарі — вони виняткового світлого забарвлення, мають великі узори в нижній частині. Оздоблюють їх вишивкою кольоровими нитками та хутром лисиці,
• Рахівські кептарі — це сучасний мінімалізм, вони мають прямий крій та невеликі розрізи з боків.

• Путильські кептарі — родом з Чернівецької області, мають багате оздоблення, зокрема  звичайними і довгастими «кучерями» з червоного сап’яну. 
• Вижницькі кептарі — мають як геометричний, так і рослинний орнамент, а ще саме їм притаманні ясно-червоний, зелений та рожево-фіолетовий кольори.

Читайте також: Годинниковий павільйон у Бродах – солодощі та преса від галицьких купців

Традиційна українська плахта

Плахта з попередницею. Фото: з відкритих джерел

Плахта – це особливий атрибут жіночого українського строю в давнину, до слова зараз вона швидкими темпами відроджує свою популярність серед молоді та жіноцтва загалом. По суті це класична у розуміння плахта — це незшита поясна частина жіночого українського національного вбрання, вона була поширена  в східній, південній, Центральній Україні. Якщо ви читали твори українських класиків, то точно памятаєте, що плахту описували як дорогоцінну річ, за якою молодиці ходили на базар по неділях.

Плахту робили із вовняної тканини, часом ткали вручну, здебільшого вона була насичених кольорів, як от червона чи зелена. Білу плахту одягали на весілля й великі свята.До слова за козацьких часів плахти виготовляли з шовку, вишиваючи поверху золотими та срібними нитками. Майстри, які вміли робити плахту високо цінувалися. Ціни на плахти на Косівському базарі різні, але в середньому орієнтуйтеся від 1500 гривень, якщо ж ви хочете придбати авторську ручну роботу то така плахта може коштувати — 4-6 тисяч гривень.

Силянки або ґердани

Силянка на українці. Фото: з відкритих джерел

Ґерда́ни або силянка це — шийна бісерна прикраса у вигляді вузької або навпаки широкої стрічки, виготовленої з різноколірних намистин, нанизаних на нитяну, чи волосяну основу, що утворюють строкатий геометричний, а часом рослинний орнамент. Сьогодні силянка поступово повертається в моду, зустріти її можна на локальних ринках, або серед робіт галицьких майстринь. Косівський базар — чудове місце, щоб придбати першу силянку, зверніть увагу, що це копітка ручна робота, тож вартість силянки варіюється від 600 до 3 тисяч гривень за виріб, все залежить від складності узору та техніки.

Читайте також: Нафтова свердловина “Пілсудський” або забута колиска багацтва на Львівщині

Лялька-мотанка

Традиційна лялька-мотанка. Фото: з відкритих джерел

Звісно, що варто звернути увагу на традиційну ляльку-мотанку, її виготовляють народні майстрині. Кожна така лялечка особлива й здатна принести в дім: спокій, здоровя, достаток й навіть омріяну вагітність, прийманні у це вірили наші предки, коли виготовляли цю господиню. Мотанка — це не звичайна лялька, це уособлення родини, в якій вона проживатиме.

Вважається, що така лялька виступає оберегом, ціни на мотанки високі — варто розраховувати на ціну від 1500 гривень, якщо мова йде про ручну роботу, а сягати ціна виробу може й близько 10 тисяч. Все залежить від вашого смаку.