Історія галицьких трунків така ж яскрава, як спалахи у Бєлгороді. Проте сьогодні ми говоритимемо не про них, а про новий меседж для світу кулінарії. Українська культура зараз проходить фазу свого переродження, а пісню “Ой у лузі червона калина похилилася” співають навіть у США чи Німеччині. Разом з цим світ дізнається про українські традиції, музику, та, звісно ж, їжу. Саме вона може багато розповісти про народ та його коріння. Розповідаємо про представлення нашої культури у світі через призму національної кухні.
1 травня Андрій Худо, український підприємець, ресторатор, співвласник та співзасновник Холдингу емоцій «!FEST», оголосив про відкриття нової, вже третьої по рахунку франшизи “П’яної Вишні” у Варшаві.
Ця ресторація славиться насамперед трунками та автентичними наливками, біля цього закладу завжди є черга з охочих спробувати щось цікаве, а ще саме сюди люблять заходити мандрівники та жителі Львова. Родзинкою виступає і імпровізована тераса бару, яка діє по принципу “візьми з собою”. Гості отримують келих вишневої чи персикової наливки та смакують її за столиком на вулиці.
Заклад одразу ж завоював серця місцевих мешканців та зігрів душу українцям. Це не перша українська ресторація у Варшаві, втім перша відкрита підприємцем з часів коронавірусної кризи. Наразі посмакувати львівськими наливками можна ще у Кракові та Лодзі. Також “П’яна Вишня” є у Молдові та Румунії.
Андрій Худо у нещодавньому інтерв’ю, яке датоване січнем 2022 року, робив наголос на тому, що його команда спрямовує свої сили на довготривале співробітництво з людьми. Саме тому франшизи закладів не коштують захмарних сум. Так, у Лодзі власникам “П’яної Вишні” франшиза вартувала 20 000 євро, в Україні – на 5 тисяч євро дешевше.
Читайте також: Житло для вагітних та модульні будинки – як розширюють Львів
Ресторація Бачевських у Варшаві за адресою алея Jana Chrystiana Szucha 17/19 – хто хоча б раз відвідав цей заклад, той вже ніколи не забуде його дух. Тут гостя чекає справжня машина часу. У Львові цей заклад завжди переповнений людьми – у приміщеннях святкують іменини та навіть невеликі весілля, а оранжерейний зал – це окрема любов для кожного поціновувача естетики.
Перша “Ресторація Бачевських” відкрилась у Варшаві 2019 року, і одразу стала фаворитом серед поляків та іноземців. Приміщення на 800 квадратних метрів має 180 місць всередині та 60 у саду – це, мабуть, найулюбленіша зона відпочинку для гостей влітку. З початку повномасштабного вторгнення ресторація допомагала готувати їжу для українців, а зараз працює у штатному режимі.
Читайте також: Кохання під час війни: як панянки чекали чоловіків у Другу світову війну
Ресторація “Україночка” працює одразу у двох польських містах – Щеціні та Сопоті. Власниця закладу, українка Ірина Ніколенко, родом з Херсонщини – тепер тимчасово окупованої росіянами території.
Ресторан одразу припав до душі полякам. Також часті гості тут – це німці, яким до смаку українська кухня. Всередині української ресторації можна побачити безліч атрибутів культурного життя – від традиційних розписів на стінах до автентичного посуду. Навіть уніформа кельнерів має в собі частинку України – вишиванку.
Серед страв можна знайти все – від оселедцю із зеленою цибулькою до чорного домашнього хлібу з борщем та чорносливом. Працівники закладу переважно є українцями. Сама ж Ірина має плани відкрити і третю ресторацію в Польщі – приглядається до Познані. Жінка знає, що ресторанна справа – конкурентна, проте впевнена, що кожен знайде своє місце.
Першу кав’ярню “Dobro&Dobro Cafe” подружжя Інна та Олег відкрили ще задовго до повномасштабного вторгнення росії. Починалося все з маленького приміщення, а вже згодом кав’ярня отримала популярність місцевих.
Сьогодні ж в Польщі є ціла мережа “Dobro&Dobro Cafe”. Власники самі полюбляють варити гостям каву. Складним викликом для них став карантин, але навіть тоді вони змогли удосконалити бізнес, жодного працівника не звільнили, натомість почали готувати вареники та пекти паски, щоб була змога виплачувати заробітну плату.
У час війни підприємці організували збір необхідних речей для медиків на передовій лінії фронту. Крім того, для відвідувачів ввели нову функцію – кожен охочий може підвісити каву для українців, що були змушені тікати від війни, яку розв’язала росія.
Читайте також: Як на Галичині зароджувався футбол і до чого тут війна
“Канапа” – це єдиний заклад у нашій підбірці, який наразі не працює. Втім, не згадати його було б неправильно, адже за короткий час він полюбився тисячам гостям. Ще недавно ресторан української кухні “Канапа” у Варшаві потрапив до п’ятірки найромантичніших місць для побачень за версією польського журналу Vogue.
Всередині вілли кожна деталь інтер’єру гармонічно поєднується між собою, стіни залів прикрашають унікальні полотна. Усі продукти для страв закуповувалися у локальних ферм. Власником закладу був український ресторатор Дмитро Борисов, аналогічний ресторан тепер представлений і в Києві. На жаль, через коронавірусну кризу “Канапу” довелося закрити.
Одначе в столиці, від початку війни, ресторан працює, правда за новими правилами – тепер тут готують їжу для бійців ЗСУ, тероборони, людей похилого віку, дітей та поранених. Загалом, станом на 17 березня команда ресторану приготувала 40 тисяч обідів. Польська “Канапа” розташована у розкішній довоєнній віллі, яку спроектував для своєї родини архітектор Фелікс Сєдляновський. До слова, дружиною митця була українка.
Не забудьте підписатися на Мій Львів в Телеграм 
, щоб не пропустити нові пости!
