Яремче – невелике містечко на березі річки Прут. Воно приваблює відвідувачів неповторним гуцульським колоритом, мальовничою природою, історією та заспокійливою атмосферою.
Яремче, 1925 р. Пансіон “Majestic”
1894 року до Яремче проклали залізницю і з цього моменту місто почало ставати все більш популярним як гірський курорт. Австро-угорська шляхта побудувала тут десятки котеджів, щоб приїжджати на відпочинок. Тут з’явився туристичний «Клуб Яремчанський». Він займався прокладанням гірських стежок для прогулянок, установкою знаків. Також організація визначила місця для риболовлі, побудувала сходи до водоспаду Пробій.
В 1909 року Яремче був розвиненим туристичним місцем з власною газетою і брошурою про визначні пам’ятки. На курорті побував навіть майбутній австро-венгреський імператор Карл I.
У воєнний час курорт належав Польщі і продовжував розвиватися. Після закінчення Другої світової війни він перейшов під владу України. 2006 року йому присвоїли оригінальну історичну назву «Яремче» замість «Яремча».
Перейдемо до основних визначних пам’яток і місць в Яремче, які варто відвідати.
Названа на честь «гуцульського Робін Гуда», ця стежка проведе історичними місцями, де колись ходив ватажок повстанського руху опришок, Олекса Довбуш.
Опришки – це повстанці проти свавілля феодалів, молдовських бояр і польської шляхти. Перші згадки про них зустрічаються у паперах 1498 року. Опришками ставали звичайні селяни, прігічени крипостнім правом та розорені міщані. Вони тікалі у гори та збиралися в гурти, нападали на панські маєткі, грабували та руйнували їх.
Діяли опришки з ранньої весни до пізньої осені. Успішними їх напади робила сувора конспірація, раптовість та підтримка більшості селян. Зі зброї опришки обирали луки, арбалети, рушниці, ножі і бартки (топірці з довгим держаком).
Розквіт руху припав на 1730-1740 роки, коли ватажком опришок був легендарний Олекса Довбуш. Він народився в бідній сім’ї, вони навіть не мали власного будинку. Те, що Олекса не з чуток знав про проблеми бідних людей і утиски з боку панів, змусило його заступитися за них.
У його постійному «загоні» було 7 осіб, але для нападів на маєтки або фортеці він набирав більше нових членів. У 1738-1739 роках Довбуш діяв навколо Печениженського ключа – це загальна назва сіл Молодятин, Марківка, Рунгури, Слобода Рунгурська і Княждвір, які зараз належать до Коломойського району Івано-Франківської області.
Після набігів на шляхетські маєтки опришки забирали з собою велику здобич. Але вони не були просто розбійниками, які шукали швидкої наживи. Певну частину награбованого вони віддавали простим людям. А решту скарбів ховали в незліченних печерах в горах.
В такі місця веде відома стежка Довбуша. Це невеликий маршрут довжиною 4 км. Він йде лісистими гірськими схилами. Маршрут розпочінається неподалік від Каменя Довбуша, вздовж автотраси Львів – Мукачево на відстані 2,5 км від залізничного вокзалу м. Яремча. Стежка знаходиться у заповідному урочищі Дрібка, підіймається вгору до скельних масивів і спускається вниз, утворюючи кільце.
Стежка Довбуша проходить дуже мальовничими місцями, вкритими мохом скелями, серед ялиць і буків. В скелях безліч різних ущелин. Досі знаходяться любителі пригод, які вірять легендам і шукають скарби Довбуша в них.
Згідно з однією з легенд, вхід до печери з незліченними скарбами можна побачити тільки в ніч на Івана Купала. Але ніхто не зможе доторкнутися до них, тому що вони зачаровані – як тільки золото блисне в місячному світлі, той хто знайшов скарб перетвориться на камінь. «На підтвердження» уздовж стежки розставлені кам’яні скульптури Дарія Грабаря.
По дорозі зустрічаються повороти на водоспад Пробій і Яремчанський сувенірний ринок.
Неподалік знаходиться підйом на гору Маковиця. Звідти відкривається захоплюючий вид на гірські селища і містечка, річку Прут, яка стрічкою в’ється серед зелених гір і пагорбів, які поросли густим лісом. Враження точно варті підйому, адже ці неймовірні, казкові панорами залишаться в пам’яті на все життя!
Водоспад зі швидкою течією. Розповідають, що раніше він був вище, але його підірвали і зробили більш пологим, щоб було зручніше сплавляти ліс за течією. Через водоспад прокладений 20-метровий міст з якого відкривається приголомшливий вид на бурхливий потік і ліс.
Над потоком можна проїхатися на підвісній переправі. Емоції від переправи на канаті через стрімкий гірський водоспад не передати словами.
Водоспад Дівочі сльози (Яремче, урочище Жонка) знаходиться трохи далі, на притоці Прута – гірській річці Жонка. Це маленький однокаскадний водоспад заввишки не більше 1,5 метра.
Дістатися туди можна пішки або на автомобілі, якщо проїзд відкритий. Точне походження назви водоспаду невідомо. Цілком можливо, що воно пов’язане з трагічною історією кохання і є символом непереборної сили любові. За іншою легендою, гірські красуні або «Жонки» (діалект) плакали, перетворюючи сльози в стрімкі потоки, річки, щоб стати перешкодою ворогам, які хотіли знищити їх рідну землю й народ. Звідси ще одна назва водоспаду «Жіночі сльози».
Яремче – дивовижне містечко, оточене карпатськими лісами, горами і річками, які разом зливаються в мальовничу картину, насичену духом гуцульської культури. Прогулянки старими стежками, відпочинок біля річки або купання у водоспаді додасть нових сил і зарядить енергією, а також подарує масу позитивних вражень і спогадів.
Єлизавета Поддубей
Не забудьте підписатися на Мій Львів в Телеграм 
, щоб не пропустити нові пости!
