Пасажі у Львові, як і інших великих містах, виконували як функцію переходу між вулицями. У них вирувало життя – торговці виставляли свій товар у розкішних вітринах, пані та панове пили каву за столиками витончених кафе, у кінозалах гриміли прем’єри кінострічок.
Пасаж – це перехід між двома вулицями, накритий дахом, де знаходяться магазини, кафе, контори тощо.
В Парижі вперше вирішили використати такий перехід як місце торгівлі, а також розмістити розважальні заклади. Родоначальницею всіх торгових центрів була паризька галерея Пале-Рояль. Ідея сподобалася і покупцям, і власникам магазинів та інших закладів. Незабаром у Парижі з’явилося понад 100 пасажів.
Філіпп I Орлеанський
Незабаром Пале-Рояль перетворюється на величезний розважальний центр Парижа. На правах герцога Філіп заборонив поліції з’являтися біля Пале Рояль, що явно не сприяло збереженню високої моралі у центрі, але це вже зовсім інша історія.
Французька мода на криті галереї з кафе та магазинами прийшла до Львова у 19 столітті. У 90-х роках на проспекті Свободи з’явився найдорожчий та найрозкішніший готель міста – Grand Hotel. Його спроектував Еразм Гарматник, але, на жаль, до закінчення проекту він не дожив. Після його смерті будову завершили Зигмунт Кендзерський та Леонард Марконі. До речі, подібна практика будівництва живе у Львові з давніх-давен.
Читайте також: Майстер західного Ренесансу: Павло Римлянин
Господар готелю Єфраїм Гаусман додав до готелю відкритий пасаж, який вів на вулиці Дорошенка та Січових Стрільців. Ансамбль пасажу утворювали будинки, зведені у класицистичному та історичному стилі. «Гранд-готель» складав із ним єдиний комплекс, адже брама готелю слугувала головним входом до торгових галерей.
За часів німецької окупації пассаж називався Дурхляс (нім. Durchlass – прохід), у радянські часи – Жовтневим проїздом. Починаючи з 1992 року пасаж називається проїздом Крива Липа, що походить від 150-літньої липи, яка залишилася тут від колишнього ботанічного саду Маєра.
Крім того, пасаж відомий тим, що саме тут відбувся перший в історії показ фільму у Львові.
Пасаж Міколяша на вулиці Коперника, 1 був збудований у згоді з останніми європейськими тенденціями. Над проектом працювали Альфред Захаревич та Іван Левінський. Пасаж з’єднував вулицю Круту (тепер Вороного) із відгалуженнями до вул. Лінде (тепер – Ф. Ліста).
Першим будинком пасажу був будинок сім’ї Міколяшів. Вони також були господарями знаменитої аптеки «Під золотою зіркою» 1828 року, де спалахнула перша гасова лампа в історії.
У пасажі розміщувалися квіткові лавки, кав’ярня Гугета, фотосалон, різноманітні контори підприємців, а також перший стаціонарний кінотеатр. Увечері весь пасаж освітлювали гірлянди, взимку він опалювався, щоб відвідувачам було комфортніше купувати або проводити час у кафе.
Кінець його історії настав 22 червня 1941 року, коли німецька бомба зруйнувала будівлю. Наразі ведуться переговори про те, щоб відновити частину пасажу, але поки що проект ще не затверджений.
Читайте також: Вперше у Львові: винаходи львів’ян, які змінили світ
Пасаж Феллеров названо на честь єврейського підприємця Самуеля (Шимона) Феллера. Завдяки йому у 1902 році з’явився пасаж, що сполучає тепер вулиці Михальчука, проспект Свободи та вул. Наливайка. Відправною точкою будівництва можна вважати будинок архітектора Артура Шлеєна №35 на проспекті Свободи.
Пасаж не був накритий скляним дахом, як інші, магазини в ньому розташовувалися на першому поверсі будинків. Відмінною рисою була кількість контор адвокатів, кравців, лікарів. Також тут розміщувалися склади сукна, текстильних товарів та транспортне бюро.
Господар пасажу, Феллер теж мав невелику крамничку з канцелярськими товарами та паперовими виробами. У невеликій друкарні пасажу він видавав у 1904-1906 роках відому серію поштівок з видами Львова та інших міст Галичини.
У 1908-1909 роках пасаж перебудували під керівництвом Фердинанда Касслера та надали йому рис модернізму. Тоді ж ніші вікон другого поверху прикрасили кам’яні атланти та каріатіди. Алегоричні жіночі постаті з’явилися на аттику – «Комерція» та «Комунікація», їх автором вважається Петро Війтович. Також там і досі видно монограму «SF» Шимона Феллера.
Однією з будівель, що найбільше збереглися, прийнято вважати будинок з пасажем на площі Григоренка, 5. Підприємець Якоб Грюнер вирішив вести тут бізнес і побудував будинок з пасажем, вхід до якого прикрашає витончений кований вензель.
Вестибюль галереї прикрашений кованими візерунками та веде на вулицю Коллонтая (нині Менцинського). Колись будинки на цій вулиці були об’єднані спільним двором і тут розташовувалося багато єврейських магазинів, тому це місце називали «львівський Бердичів».
У час у пасажі розміщувалися контори банків, служб, фірм. Наприклад, у 1912 році тут розміщувався Рильничий банк, який займався купівлею та продажем сільськогосподарських машин, удобрення, вівса, а у 1938 році в пасажі Грюнерів працював офіс представництва фірми Philips.
Як і в інших пасажах, тут був кінотеатр, що називався «Марисенька». Потім його переробили під театр мініатюр. За радянських годин у приміщення повернули кінотеатр «Москва». Наразі тут працює театр «Воскресіння», створений Ярославом Федоришиним.
Читайте також: Перший сеанс: коли львів’яни вперше побачили кіно на великому екрані
Пасажі Львова були популярними місцем прогулянок, активної торгівлі та веселого проведення часу. Прототипи сучасних торгових центрів стали дуже популярними, тому у місті з’являлися нові пасажі. У наступній частині ми дізнаємося ще про чотири львівські пасажи: де вперше з’явилася неонова реклама, де розміщувався Колізей та офіс Paramount Film.
Єлизавета Поддубей
Не забудьте підписатися на Мій Львів в Телеграм 
, щоб не пропустити нові пости!
