Львів’яни за всіх часів були народом допитливим та вченим. Для поліпшення та спрощення життя вони вигадали багато винаходів, які згодом стали відомі на весь світ і змінили його.
Хто ж не знає львівський заклад «Гасова лямпа»? Воно названо на честь одного з найвідоміших винаходів – гасової лампи. Світло свічок давно вже не задовольняло потреб людей, потрібно було щось, що світило б яскравіше, горіло б довше і було б безпечніше і зручніше в обігу.
Ця думка не залишала двох аптекарів, Ігнатія Лукасевича та Яна Зеха. Як відомо, на той час працівники аптеки були ще й ученими, вони добре зналися на хімії, самі складали рецепти та робили ліки. Цим можна пояснити їх інтерес до науки та винаходів.
У ході дослідів і доопрацювань однієї темної ночі на вулиці Коперника в аптеці «Під золотою зіркою» приміщення осяяло яскраве світло, яке дорівнювало силі 15-20 свічок. На дивовижне видовище зібралася подивитись безліч львів’ян. З того часу гас став все більш популярним способом освітлення і через роки ним користувалися не лише у Львові, а й у всій Європі.
27 травня 1853 року Ян Зех отримав диплом, виданий віденським патентним бюро. У ньому відкриття кваліфікувалося як спосіб очищення нафти для використання у висвітленні та опаленні. Роком пізніше на Всесвітній виставці у Мюнхені Зеху вручили грамоту за досконале очищення нафти.
Винахід високо оцінили медики. 31 липня 1853 року в Личаківській лікарні терміново знадобилося провести операцію. Звичайно, потрібно було найкраще освітлення, тому вирішили скористатися новинкою – гасовою лампою. Операція завершилася успішно, можна сказати, що лампа врятувала людині життя, бо страшно подумати, що трапилося б, якби хірургу не вистачило освітлення.
Покриїти повітряну стихію люди намагалися дуже довго. Одним із пристосувань для переміщення повітрям була повітряна куля. Перші досліди щодо створення такого «літального апарату» проводили брати Монгольф’єр у Парижі. Вони створили літаючу кулю, оболонка якої наповнювалася гарячим димом від палаючих соломи та вовни. На такому паливі куля могла протриматися в повітрі зовсім недовго.
Професор фізики Львівського університету Ігнацій Мартинович та доктор медицини Непомук Герман удосконалили французький винахід. Тепер аеростат був оснащений автоматичним пальником та рідким паливом. Це дозволило йому протриматися у повітрі значно довше.
1784 року Ігнацій Мартинович і Непомук Герман провели перше випробування свого винаходу. На площі, розташованій біля церкви Вознесіння Господнього зібралися сотні львів’ян, щоб на власні очі побачити велику подію – запуск повітряної кулі.
З успішним стартом, ходом польоту та фінішем, перша повітряна куля на рідкому паливі вразила кожного. Після грандіозного відкриття безліч дослідників удосконалювали, дещо змінювали та урізноманітнювали цей винахід. Проте кожен, хто працює у цій сфері, знає, що саме двоє геніальних львів’ян ще далекого 1784 року змогли покращити умови повітряних куль у всьому світі.
Висипний тиф свого часу був кошмаром для мільйонів людей, не менш страшним захворюванням, ніж чума чи холера. Особливо лютувала хвороба у військових бараках та шпиталях.
Запобігти смертоносній епідемії вдалося вченому-бактеріологу Рудольфу Вайглю. Він створив першу у світі ефективну вакцину проти епідемічного тифу у Львові. Згодом нею користувалися в Китаї для лікування хворих на висипний тиф католицьких місіонерів, Ефіопії, де були важкі епідемії висипного тифу і в багатьох інших країнах. У роки Другої світової понад 6 мільйонів людей вакцинувалися і завдяки цьому вижили у воєнний час, в умовах антисанітарії та нестачі ліків.
За свій винахід Рудольф Вайгль отримав багато почесних нагород, був номінований на Нобелівську премію. Крім того, він був удостоєний честі носити звання Праведника миру за те, що рятував євреїв, таємно поставляючи вакцину у Варшавське та Львівське гетто.
Читайте також: Рудольф Вайгль – вчений, який врятував людство від тифу
Раніше насолодитися прогулянкою у парки чи саду могли виключно представники аристократії, адже такі місця вони створювали навколо своїх будинків. Вхід стороннім було заборонено. А звичайних, знайомих нам парків, доступних усім, не було.
Культуру прогулянок та зустрічей на природі завів італієць Антоніо Массарі. Він отримав великі володіння у подарунок від тестя, багатого львівського землевласника Яна Шольц-Вольфовича.
Італієць облагородив землі, розбив просторий парк і передав його у дарунок місту. Так з’явився перший в Україні та у всій Східній Європі громадський парк. Цим щедрим подарунком львів’яни та гості міста користуються досі – зараз цей парк носить ім’я Івана Франка та приваблює до себе відвідувачів для неспішних прогулянок та душевних розмов.
Читайте також: Єзуїтський сад: перший громадський парк у Європі
Пиво – справжній символ Львова поряд із левами, кавою та шоколадом. 1715 року на Клепарові з’явилася перша у всій Україні пивоварня. Її заснували ченці-єзуїти за підтримки графа Станіслава Потоцького, який дав територію під новий бізнес.
Пивоварня була заснована офіційно, вона мала офіційний дозвіл від влади як приватне підприємство. Львівське пиво виходило настільки смачним та якісним, що слава про нього швидко рознеслася по всій Європі.
Читайте також: Львівське пиво: візитна картка галицької столиці
У Львові винайшли чи вдосконалили стільки цікавих та корисних речей, які знайшли визнання не лише у рідному місті чи країні, а й у багатьох інших країнах світу. Завдяки львів’янам світ дізнався про рідке паливо, гас і вакцину від тифу, яка врятувала мільйони життів. Імена першовідкривачів варто знати та пам’ятати про їхні гідні та важливі вчинки на користь всього людства.
Єлизавета Поддубей
Не забудьте підписатися на Мій Львів в Телеграм 
, щоб не пропустити нові пости!
