Чим зазвичай запам’ятовується місто? Подіями, що відбулися в ньому, проведеним часом, знайомствами. Але найбільше будь-яке місто запам’ятовується своєю архітектурою. Вона як ДНК, визначає його зовнішній вигляд і сутність, відрізняє від решти своїми унікальними рисами та особливостями.
Львівська архітектура особливо цікава. Найсильніше враження справляють будівлі епохи Ренесансу. Творцем багатьох з них був знаменитий архітектор Павло Римлянин.
Дата народження Павла Римлянина не відома. Можна припустити, що це був приблизно 1560 рік. Прізвище ясно свідчить, звідки родом майстер – із серця Італії, Риму. Перша згадка про архітектора, що збереглася у Львівських архівах, датується 1585 роком. Цього року він офіційно набув громадянства у Львові.
Його дружиною була донька архітектора Войцеха Капіноса, Єлизавета. Пара прожила життя без дітей і всю спадщину після смерті Павла отримала його дружина та кілька львівських монастирів.
Заповіт Павла Римлянина складено нетипово, він викликає інтерес у дослідників. У ньому перераховані всі незавершені будівельні проекти та договори на будівництво. Також відомо, що було 2 заповіти. До наших днів дійшов лише другий, про місцезнаходження та зміст першого нічого не відомо досі.
Ім’я Павла Римлянина носить львівська вулиця, що знаходиться поруч із Пекарською та веде до колишнього монастиря кларисок, храм якого збудував знаменитий архітектор. Неподалік цього місця знаходився і його будинок – так звана Ґілічівська кам’яниця, куплена у Христофора Ґіліцького у 1614 році.
Павло Римлянин прибув до Львова головним чином для того, щоб займатися архітектурою. Здобувши громадянство, він став членом цеху будівельників. Його кар’єра розвивалася, у 1612 році він був уже старшим цеховим майстром. Це говорило про його великий досвід та знання. У нього навчалися багато будівельників та архітекторів, серед яких були Андрій Сиховчик, Яків Радлович, Андрій Скоробогатій.
Сам же Павло Римлянин у Львові знаходить однодумців за стилем та цінностями та спочатку працює над проектами разом з ними. Наприклад, вежу Корнякта він будував разом із Петром Барбоном. До речі, у місті є чимало будівель, які розпочинав Барбон, а закінчував Римлянин. Через деякий час Павло починає вести проекти сам у власній унікальній манері.
Читайте також: Киевский архитектор Иосиф Каракис
Павло Римлянин у своїх проєктах дотримувався правильних чистих форм, надавав будівлям риси італійського Відродження, гармонійно поєднуючи їх із місцевими традиціями, декорував споруди скромно та зі смаком, не вдаючись до надмірностей.
Першим самостійним проектом архітектора стало будівництво Успенської церкви. Він підписав угоду із Львівським братством і розробив креслення та план будівництва. За договором він також був зобов’язаний постачати камінь на будівництво з-під Красова.
Але з нез’ясованих причин Павло Римлянин залишає будівництво, доручаючи його своєму тестеві Войцеху Капіносу, який вже був задіяний у проекті, і Амвросію Прихильному. Нові керівники чітко дотримувалися ідеї Павла щодо загального вигляду храму, але все ж таки пішли на поступки в одному проханні замовника. До речі, цілком можливо, що саме це вплинуло на відхід Римлянина з проекту.
Справа в тому, що італійський архітектор будував виключно за італійською схемою однокупольної базиліки, а Львівське братство просило поєднати цю традицію із трибанними українськими церквами. Римлянин на це не погодився, а його заступники пішли на зустріч та здійснили задум замовників.
Проект цієї відомої львівської будівлі Павло Римлянин розробив разом із ченцем-бернардинцем Бернардом Авелідесом. Перший камінь фундаменту було закладено у 1600 році. Будівництво просувалося успішно. 1613 року Павло залишає проект на свого учня Амвросія Прихильного, а закінчує його Андреас Бемер.
Залишати проекти незакінченими та передавати їх іншому архітектору, мабуть, було звичайною практикою серед архітекторів 16-17 століть. Це могло бути пов’язане з тим, що старший майстер цеху не міг брати більше двох проектів одночасно. Можливо, увагу Павла Римлянина зайняв наступний серйозний проект, тому він доручив закінчувати будівництво костелу своїм учням.
Точно можна сказати, що перший і другий яруси належать авторству Римлянина. Башта та фронтони з елементами нідерландського маньєризму видають почерк його послідовників.
Читайте також: Брак с кузеном и 36 лет разлуки с детьми: непростая судьба художницы Зинаиды Серебряковой
Консул Антоніо Массарі, який прибув із Венеції, вирішив, що кращого майстра, ніж Павло Римлянин, йому не знайти. Більше ніхто у всьому Львові не зміг би так точно виконати всі побажання замовника та побудувати комфортний будинок із оригінальними італійськими мотивами.
Хоча повністю фасад кам’яниці з усіма прикрасами до нашого часу не зберігся, рустівка та ліпнина передають стиль італійського майстра. Фасад прикрашений фігурою лева з написом латиною: «Pax tibi Marcus evangelista meus. Dixit 1600» – «Мир тобі, Марку, мій євангелісте. 1600», що є явною алюзією на Венецію.
Монастир бенедиктинок
Монастир бенедиктинок сильно постраждав у пожежі і потребував серйозного ремонту. Участь Павла Римлянина у його поновленні деякі експерти підтверджують оригінальним рішенням монастирського будинку. Його склепіння виконані незвично і спираються на один стовп.
Робота над Каплицею Кампіанів велася майже 30 років. За цей час там встигли попрацювати скульптор і будівничий Генріх Горст, скульптор Йоган Пфістер, будівничий Андреас Бемер. Фасад будівлі був виконаний Павлом Римлянином і на початку XVII століття доповнений Андреасом Бемером.
Проект костелу сестер кларисок (нині музей Пінзеля) приписують авторству Римлянина, хоч документальних підтверджень цьому немає. Провізором (керівником) будівництва був Бернард Авелідес. Авторство Римлянина виводиться з часу побудови і характерної творчої манери.
Читайте також: Здесь живет история: 5 усадеб Полтавской области
Є припущення про долю будівничого у спорудженні нового мурованого замку на місці дерев’яного, а також костелу домініканців у Єзуполі. Збереглися згадки про виїзди Римлянина «на роботу» до Єзуполя у 1598 та 1617 роках. Немає документальних підтверджень про існування угод на будівництво, але дослідники припускають, що угода існувала, однак Римлянин не встиг завершити будівництво, оскільки помер 1618 року, а костел завершено у 1651-му. Відповідно за старою традицією завершував роботу, ймовірно, його напарник — Войцех Капінос молодший.
Обмежена кількість джерел робить проблематичним відтворення повної картини творчості архітектора, що призводить до великої кількості припущень. Попри це, навіть дуже фрагментарні дані, якими нині володіють дослідники, дозволяють говорити про Павла Римлянина, як про архітектора на порядок вищого від загального рівня тодішніх львівських будівничих. Він привніс до архітектури Львова італійську витонченість, чистоту форм та відтінків.
Єлизавета Поддубей
Не забудьте підписатися на Мій Львів в Телеграм 
, щоб не пропустити нові пости!
