«Puma» і «Adidas»: історія родом зі Львова

12:08 pm  |  24.06.2021
Пума и Адидас

Напевно, важко знайти людину, яка хоч раз не чула про всесвітні спортивні бренди «Puma» і «Adidas», але мало хто знає їх історію. Існує думка, що саме у Львові, у будинку по вулиці Коперника, якраз навпроти палацу Потоцьких, відбулося зародження двох відомих фірм, що спеціалізуються на виробництві спортивного взуття та одягу.

Суперники з дитинства

Рудольф і Адольф Дасслери

Неподалік Нюрнберга, в невеличкому баварському містечку Герцогенаурах, у сім’ї сапожника жили два брати – Рудольф (1898–1974) та Адольф (1900–1978) Дасслери. З часом, коли хлопці підросли, вони почали працювати разом з батьком. Тоді їх сімейне підприємство займалося виробництвом домашніх тапочок. Хоч і брати були близькими, але мали зовсім різні характери.  Вони часто сперечалися та змагалися: хто краще грає у футбол, швидше бігає або більше знає.

Після програшу Німеччиною війни, у країні воцарились руйнування, інфляція та безробіття. Намагаючись врятуватись від повоєнного голоду, сім’я прийняла рішення переїхати до Львова і там продовжити свою справу. Порадившись з батьком, брати розпочинають роботу по виробництву гімнастичних тапочок, а згодом і спортивного взуття з нерівною бугорчатою підошвою.

Успіх справи

Адольф Дасслер

У 1924-му році у Львові була зареєстрована перша майстерня фірми «Дасслер». До 1930 року сім’я володіла вже і фабрикою у Львові.

З часом, за взуттям до братів стали приїжджати з усієї Австро-Угорщини і навіть з-за кордону. Їх фірма дуже швидко почала набирати популярність серед спортсменів, багато в чому завдяки новому винаходу Адольфа – шипів, які за спеціальним замовленням виготовляли ковалі. Завдяки шипам,  спортсмени отримували більшу стійкість, а ортопедичні устілки робили його більш комфортнішим.

Рудольф теж не втрачав часу дарма, і вже на Олімпіаді 1928 року в Амстердамі спортсмени, які обрали нове взуття, досягли хороших результатів, а на Олімпіаді 1936-го року в Берліні Джессі Оуенс в кросівках Дасслерів завоював 4 золоті медалі.  Це була реклама на весь світ. Замовлення надходили звідусіль. Успішні підприємці продавали по 200 тисяч пар взуття на рік. На початку 40-х років, «Брати Дасслер» стали стандартом світового спортивного взуття.

Повернення додому

Фабрика Дасслерів

В 1933 році, сімейство Дасслерів повертається до Німеччини, залишивши повністю відбудоване виробництво своїм львівським колегам. Прихід до влади Гітлера і нацистів тільки зміцнює їх бізнес.

Маловідомий факт – нацисти сильно обстоювали ідею про здоровий спосіб життя, проводили антитютюнові компанії, приділяли багато сил і коштів розвитку спорту. Обидва брати вступили в НСДП і були одними з перших, хто підтримав нацистів в рідному містечку.

Сварка братів

Рудольф і Адольф Дасслери

Під час Другої світової війни старший брат потрапив на фронт, а молодший залишився в тилу. Поговорюють, що Руді не пробачив того, що Адольф не використав своїх зв’язків та не визволив його з полону. Брати посварилися, фірму розділили.

Розділ фабрики

Рудольф Дасслер і перші бутси Puma

Дасслери домовилися не використовувати загальний бренд «Gebrüder Dassler», а почати все заново. В один вечір вони зібрали робітників фабрики і запропонували їм принциповий вибір – Рудольф або Адольф. «Важливо було зробити це відкрито, ніхто нікого не засуджував», – згадував співробітник фабрики Георг Хетцлер.

У 1948 році Руді заснував фірму «RuDa» – майбутню «Puma», Аді створив фабрику «Adidas» (це його прізвисько ще зі Львова, коли все його звали Адік Дасслер), емблемою якої стали всім відомі три смужки. Це пов’язано з технологічним процесом виготовлення спортивного взуття, для якого потрібно було три смужки шкіри.

Фабрики стояли в 500 метрах один від одного, і кожна прагнула стати популярнішою. Конкуренція між братами проіснувала до кінця життя. Навіть співробітники їх фабрик ходили в різні паби і віддавали дітей в різні школи.

Так і не помирились

Адольф и Рудольф Дасслери

Брати Дасслер кілька разів зустрічалися: випадково і кілька раз спеціально. Але помиритися так і не вийшло. Восени 1974-го року у Рудольфа виявили рак легенів. Передчуваючи швидку смерть він захотів побачити Адольфа.

Священик Зігберт Кілінг виступив посередником: «Я ходив від одного брата до іншого і обговорював з ними зустріч. Помиритися хотіли обидва».

Адольф хоч і говорив, що не злиться на брата, проте так і не провідав його. Не прийшов він і на його похорон. Через чотири роки він і сам помер, не відновившись після інсульту. Брати поховані в рідному місті, на одному кладовищі, проте на різних його кінцях. Братська війна закінчилася програшем обох.

 «Прогрес»

Львів, вулиця Коперника


З приходом радянських військ в 1939 році львівська фабрика “Дасслер” була націоналізована. На базі майстерень відкрилася взуттєва фабрика «Прогрес», яка з часом розвинулася в одне з найбільших підприємств в СРСР. Велика кількість людей ходила в спортивному взутті саме від «Прогресу», навіть не задумуючись, що певно мірою, зобов’язана за це двом братам-шевцям.

Цікавий факт, фірмовий знак «Прогресу» так і змінювався. Його емблемою залишалося старе зображення фірми “Дасслер”, у вигляді двох смужок. Колишні радянські спортсмени згадували: «Ми зазвичай тренувалися в вітчизняних кросівках від «Прогресу», але виступали все-таки в кросівках від німецького «Адідаса».

Руслана Сторожук

 

Если вы нашли опечатку на сайте, выделите ее и нажмите Ctrl+Enter

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: