Личаківський цвинтар – один з найбільших європейських некрополів. Він цікавий не тільки похованнями видатних людей свого часу, а й справжніми витворами мистецтва і, звичайно, історіями і легендами, що його оточують. Якщо можна було б дізнатися про них всіх, то їх кількість, напевно, не поступалася б кількості цікавих місцин, які варто побачити у музеї-заповіднику.
Історія Личаківського кладовища починається з 1786 року. Саме з тих пір почала діяти заборона австрійської влади на поховання людей на старих кладовищах біля храмів. У перші роки на Личакові хоронили тільки багатих або відомих людей. Тому на кожній могилі родина померлого встановлювала неповторні пам’ятки, які виготовляли на замовлення талановиті скульптори.
Під час Другої Світової війни кладовище стало відкритим для всіх: і бідних, і багатих. Це був час занепаду, який тривав до 1990 року. За ці роки кладовище грабували, огорожі розбирали на кольорові метали, труни викопували в пошуках скарбів. Поки в 1990 році Личаківському цвинтарю не надали статус заповідника місцевого значення.
Тепер це музей, територія якого облагороджена і відновлена. Дозволяється тільки власникам склепів робити підзахоронення або тільки після відповідного рішення депутатів Львівської міської ради робити поховання. До прикладу, тут упокоїлися журналіст Георгій Ґонґадзе, вокаліст “Братів Гадюкіних” Сергій Кузьмінський, похований активіст Євромайдану Юрій Вербицький, генерал-майор Сергій Кульчицький, який загинув у Слов’янську тощо.
Читайте также: Симфония в камне: десять старинных кладбищ Киева
Одна з легенд розповідає, що по вулиці Мечникова, прокладеної вздовж цвинтаря, часто ходить жінка в чорному одязі, яка не має обличчя. Поговорюють, що вперше її побачив молодий чоловік, який прогулювався вночі біля кладовища. Спочатку юнакові ніхто не вірив, але потім знайшлось ще багато свідків, які також бачили те саме, що й він. З тих пір ця легенда навіки закріпилась за цим місцем.
Біля головного входу до кладовища стоїть кам’яне погруддя чоловіка та двох псів біля нього. Там спочиває медик Йозеф Іванович. Його вірні пси Плутон і Нерон після його смерті 1877-го пішли за похоронною процесією. Переповідають, що вони довгий час нічого не їли, не пили, плакали і так самі й померли.
Овіяний легендою також і склеп Розалії та Ванди Замойських, матері і дочки, які трагічно загинули під час пожежі в 1902 році. Їх поховали в сімейному гробівці, який вважається одним з найбагатших на цвинтарі. Кажуть, що прогулюючись по кладовищу відвідувачі чули, як в герметично закритому склепі дзвенять ланцюги, на яких підвішені труни. А через кришталеві “віконця” у трунах можна побачити зовсім не зачеплених тлінню Розалію та Ванду Замойський, на щоках яких пробивається рум’янець.
Читайте также: Топ-10 популярных мест Харькова построенных на кладбищах
Одним з найбільш цікавих є пам’ятник художнику Артуру Гротгеру, який був закоханий у Ванду Монне. Молода пара познайомилася на балу і з тих пір практично не розлучалася. Закохані часто гуляли на Личакові, і Артур якось сказав, що хотів би залишитися тут назавжди. Тому, коли в тридцятирічному віці він помер від туберкульозу у Франції, Ванда продала всі свої цінні речі, щоб перевезти тіло коханого до Львова і поховати на Личакові.
Сьогодні легенду про вічне кохання Ванди і Артура розповідають у всіх куточках Львова, а деякі навіть стверджують, що вони бачили двох молодих людей, які гуляють на Личакові, тримаючись за руки.
Ще одна з легендарних історій належить Регині Марковській. І саме її пам’ятник відвідувачі цвинтаря називають „сплячою красунею”. Надгробок являє собою фігуру сплячої дівчини в натуральну величину.
Існує декілька версій її смерті. Перша полягає в тому, що дівчина була геніальною акторкою і одного разу так ввійшла в роль на сцені, що сама померла саме в той момент, коли за сценарієм повинна була загинути її героїня. Друга версія – будучи заміжньою, вона закохалася і через зради коханця отруїла себе. За третьою версією, серце Регіни просто не витримало смерті обох синів і вона була похована разом з ними.
Читайте также: Легенда про чорну труну, тюремні камери, історія з флюгером: топ-10 фактів про Львівську ратушу
Проте найпопулярнішим місцем на Личаківський цвинтар залишається могила єпископа української греко-католицької церкви, чудотворця Миколи Чарнецького. Люди вірять, що відвідавши чудотворця, можна зцілитися. Деякі приходять до могили попросити про допомогу, отримати надію. Кажуть, що хворі, які не могли вилікуватися традиційними методами, видужували після відвідин місця поховання єпископа. Люди, які приїжджають сюди, намагаються взяти хоча б жменю землі з його могили, бо вважають її цілющою, тому працівники музею-заповідника змушені час від часу підсипати її туди.
Звісно, це далеко не всі легенди, якими покрите Личаківське кладовище. Здається, вони можуть з’явитися навіть від випадкового хрускоту гілки, яке комусь може здатися зовсім не випадковим. Чи мають ці історії правдиве підґрунтя відповісти важко, але те, що Личаків – одне з найцікавіших місць Львова – точно правда.
Руслана Сторожук
Не забудьте підписатися на Мій Львів в Телеграм 
, щоб не пропустити нові пости!
