Здається, ще зовсім недавно Андрій Гусін забивав Греції та виступав на чемпіонаті світу у Німеччині. Потім тренував “Динамо-2”. Щедро роздавав інтерв’ю та коментарі. Але більше 10 років його немає з нами через прикру катастрофу.
Андрій Гусін народився 11 грудня 1972 року у Золочіві Львівської області у спортивній родині – батьки майбутнього футболіста були майстрами спорту з легкої атлетики, а батько навіть був його вчителем фізкультури у школі.
У дитинстві Андрій займався багатьма видами спорту, проте остаточний вибір на користь футболу зробив у сьомому класі. До того якийсь час Гусін під керівництвом батька займався легкою атлетикою. Згодом гадував, що під час навчання у Львівському інституті фізкультури грав за команду одного із приміських сіл та отримував за кожну гру 20 рублів – половину своєї тодішньої стипендії.
Вперше його помітив Володимир Журавчак. Спершу він був тренером “Газовика” (Комарно), куди запросив Андрія. Гусін там забив за півсезону 9 м’ячів. Згодом Журавчак пішов тренером до “Карпат” до Мирона Маркевича і взяв Андрія із собою. Маркевичу це сподобалося, він вирішив дати Андрію шанс показати себе. Там він ще був форвардом. Тим більше, що при зрості у 188-189 сантиметрів він дуже добре грав головою. Плюс – він мав швидкість. У “Карпатах” він провів лише один сезон, поки не отримав запрошення з київського “Динамо”.
Згодом на запитання про те, чи не вагався він перед переходом до найсильнішої команди країни, Гусін відповідав: “Футболка “Динамо” мені навіть ночами снилася. Чи треба ще щось пояснювати?”
Щоправда, столична реальність виявилася не такою райдужною. Львівські досягнення Гусіна в Києві до уваги не бралися, через що футболіст був змушений доводити свою спроможність у “Динамо-2” – резервній команді киян, яка виступала у першій лізі. І це при тому, що на той момент нападник встиг провести один матч у складі національної збірної України, а в самому «Динамо» була зміна поколінь.
Напевно, Андрію Гусіну було нелегко змиритися з тим, що молодші Андрій Шевченко, Владислав Ващук, Олександр Шовковський вже стали гравцями основного складу та виступають у Лізі чемпіонів, у той час як він живе серед дублерів.
Найкращий засіб проти образ – напружена робота над собою, і Гусін не раз говорив про це, згадуючи складний відрізок кар’єри. Терпіння та праця принесли результат. У сезоні 1994/95 нападник забив за “Динамо-2” 21 гол і став другим у списку бомбардирів першої ліги української першості.
Було очевидно, що рівень нижчого дивізіону Гусін переріс, і динамівське керівництво погодилося віддати форварда в оренду в “ЦСКА-Борисфен” – київський клуб, який очолював Михайло Фоменко – майбутній головний тренер збірної України, який запрошував у 1993 році нападника в столицю, але незабаром поступився своєю посадою в “Динамо” Йожефу Сабо. Те, що фахівець не помилився, підтвердили дев’ять голів Гусіна, які допомогли дебютантам найвищого дивізіону тривалий час претендувати на медалі та фінішувати на найвищому четвертому місці.
“Окрім футбольних були й інші проблеми. Ми з дружиною жили у службовій однокімнатній квартирі без телефону, а вже коли дитина народилася… Мені серйозно набридла ця невизначеність, і я навіть їздив на перегляди до Ізраїлю та Кореї“, – згадував він пізніше.
Переломним у кар’єрі гравця став 1997 рік, який ознаменувався поверненням до “Динамо” Валерія Лобановського, який і повернув Андрія Гусіна з оренди. При цьому видатний тренер прийняв, здавалося б, парадоксальне рішення та перекваліфікував нападника на опорного півзахисника.
Скептики хитали головою недовго. Гусін на новій позиції закріпився в основному складі “Динамо”, а вже восени 1997 року київська команда своїми виступами в Лізі чемпіонів змусила захоплюватися всю Європу, а головне – іспанську «Барселону», матчі з якою згодом стали легендарними. За безпосередньої участі Гусіна кияни розгромили каталонців двічі – 3:0 у Києві та 4:0 – у гостях.
Непоступливий у єдиноборствах, чіпкий, «випалювальник» центра поля Андрій Гусін навесні 1998 року змусив у піднесених тонах писати про себе навіть педантичну італійську пресу. В матчі з “Ювентусом”, зіграним внічию – 1:1 півзахисник зробив непомітною присутність на полі самого Зінедіна Зідана. Мало того, він ще й відкрив рахунок у матчі, переправивши м’яч у сітку після кутового. Щоправда, у матчі-відповіді кияни програли 4:1.
Але набиті шишки послужили на користь футболістам “Динамо” у наступному сезоні, коли вони дісталися півфіналу Ліги чемпіонів, чого ні до, ні після них не вдавалося жодному українському клубу: з рахунком 3:1 – над англійським “Арсеналом” на груповому раунді, 2:0 – над чинним володарем Кубка чемпіонів – іспанським “Реалом” – у чвертьфіналі. Не встояли кияни лише проти мюнхенської «Баварії» в 1/2 фіналу, змарнувавши вдома перемогу – 3:3, а в гостях програвши – 0:1.
Більше такої висоти «Динамо» не брало. Перейшов в італійський “Мілан” Андрій Шевченко. Рвалися до закордонних клубів інші лідери. Поступово Валерію Лобановському довелося перебудовувати команду.
За вісім сезонів, проведених у першій команді “Динамо”, Андрій Гусін сім разів ставав чемпіоном України з футболу та чотири рази здобував національний кубок. Був гравцем основного складу національної збірної України з футболу: провів за неї 71 матч та забив 9 голів.
Сам він називав найважливішим м’ячем у своїй кар’єрі гол, забитий 8 червня 2005 року у гостьовому відбірному матчі на Чемпіонат світу-2006 проти збірної Греції. Він приніс українцям перемогу – 1:0 – у найскладнішому матчі, в якому домінували чинні чемпіони Європи, і змусив повірити, що обіцянка головного тренера нашої збірної Олега Блохіна безпосередньо вивести команду у фінальну частину світової першості аж ніяк не струс повітря.
Сам Гусін зіграв на чемпіонаті світу всі п’ять матчів, за що після першості отримав орден “За мужність” ІІІ ступеня. На той час півзахисник уже залишив “Динамо” і був гравцем “Крил Совєтів” із Самари. Сезон 2007-2008 провів як граючий тренер у “Сатурні” з підмосковного Раменського. Кар’єру футболіст завершувати не мав наміру, але втрутилися травми, які змусили Гусіна остаточно зосередитися на тренерській діяльності. Українець працював асистентом Гаджі Гаджієва у “Сатурні” та “Крилах Совєтів”.
Цей етап кар’єри Гусіна запам’ятався вболівальникам тим, що тоді він поголив голову на знак протесту проти того, що його синові, 11-річному Андрію, який займався у дитячій школі московського “Локомотива”, не дозволяли грати в офіційних матчах через його українське громадянство.
На пропозицію змінити громадянство сина на російське старший Гусін відповідав: “Немає такого варіанту і бути не може… Я українець і не можу собі цього дозволити”.
В травні 2014 року Гусін звільнився з роботи у російському клубі і повернувся до України. Андрія Гусіна згадують як дуже приємну людину з гарним почуттям гумору. І в київському “Динамо”, і в самарських “Крилах Совєтів” він був улюбленцем уболівальників, душею команди.
“Мені подобаються екстремальні умови, речі, що викликають нові відчуття“, – говорив він. Футболіст на аматорському рівні захоплювався автоперегонами, а останнім часом – мотоспортом. Саме це захоплення, зрештою, і вартувало йому життя.
17 листопада 2014 року Андрій Гусін загинув на автодромі “Чайка” керуючи мотоциклом. Він загинув миттєво, не втримавшись за кермом. Його смерть стала буквально шоком для всіх друзів, знайомих, та і всієї футбольної України.
Не забудьте підписатися на Мій Львів в Телеграм 
, щоб не пропустити нові пости!
