Історія знаходження в цих стінах військового навчального закладу налічує вже більше сотні років. Колись тут вишкіл проводили австрійці, потім – поляки, згодом тут було політичне училище радянської армії, і ось тепер – українська академія сухопутних військ. Але про все по порядку.
У 1899 році тут було відкрито школу кадетів піхоти для армії Австро-Угорщини. Це був перший навчальний військовий заклад на західноукраїнських землях. Пропрацювала школа тут до 1914 року, доки не була евакуйована в Австрію і більше до Львова не поверталася.
Згодом у пустуючих приміщеннях, вже у відновленій Польщі, відкрився новий заклад. Тепер це був кадетський корпус імені Юзефа Пілсудського. У 1926 році в школі було 10 математичних і природничих класів IV-VIII класів. Випускники Кадетського корпусу № 1 мали право подавати документи на вступ до університету або на навчання в офіцерських школах. У 1939 році сюди ж евакуювали Кадетський корпус №2 з Равича, однак через війну та доволі швидке захоплення Львова радянськими військами розпочати навчання так і не вдалося.
Впродовж 1939-1941 років тут розміщувались підрозділи та управління різних радянських частин та з’єднань. І лише після того як Львів остаточно перейшов у руки радянських військ, влада задумалась над подальшим використанням цих приміщень в якості навчального закладу. До того корпуси використовувались як військовий шпиталь (доречі, за німців тут теж був шпиталь). В 1947 році в стіни колишнього кадетського корпусу заїхало політичне училище, яке до того знаходилось в Брянську, Харкові та інших містах, куди його закидувала війна. В Львові воно мало залишитись вже остаточно, так і сталося.
Воно готувало перш за все політпрацівників та військових журналістів, які мали виховувати особовий склад у потрібному руслі. Водночас училище мало стати одним з своєрідних форпостів комунізму у «бандерівському» краї, який не дуже сприймав комуністичну ідеологію.
Майбутні військові журналісти та культпросвітпрацівники мали змогу не лише здобувати глибокі знання, а й активно застосовувати їх на практиці. Ведучими були кафедри культпросвітроботи та журналістики.
Тут майбутні начальники клубів та кореспонденти військових видань освоювали теорію культури та практику культпросвітроботи у військах, бібліотекознавство, технічні засоби пропаганди, історію образотворчого мистецтва, театру, кіно, музики, теорію та практику військового друку. Курсанти вивчали основи фотосправи, машинопису, оформлення наочної агітації та інші предмети, необхідні у практичній роботі. Наприкінці 80-х було запроваджено вивчення інформатики та комп’ютерної техніки.
Водночас, вивчались тут і суто військові дисципліни – тактика, мінно-вибухова справа, водіння бойових машин тощо. Також вивчалась іноземна мова, велика увага приділялась фізичному розвитку курсантів. Училище припинило роботу у 1991 році, а курсанти останнього курсу поїхали до Москви. Роком пізніше в ході міжнародних домовленостей туди ж відбула більшість викладацького складу училища та ті курсанти, які відмовилися складати українську присягу.
У 1992 році було створено Львівський військовий інститут, який фактично входив в склад цивільного університету, а саме Львівської політехніки. Тут одразу розпочалась підготовка фахівців одразу за п’ятнадцятьма спеціальностями, зокрема такими, як «Бойове застосування механізованих підрозділів», «Бойове застосування аеромобільних (парашутно-десантних) підрозділів» (курсанти цих спеціальностей були переведені до Одеського інституту Сухопутних військ в 1995 році), а також за спеціальностями «Фінансове забезпечення і економіка бойової та господарчої діяльності військ», «Правознавство» тощо. Викладацький склад частково набрали за рахунок скорочень інших вищих військових навчальних закладів та за рахунок досвідчених офіцерів, що повернулись служити до України після розвалу СРСР.
В ході ряда реформ навчальний заклад не раз змінювався, а з 2000 року носить ім’я гетьмана Петра Сагайдачного. В 2005 році вирішили, що єдиний заклад з підготовки офіцерів буде саме у Львові, з чого тривали численні суперечки. Існувала вірогідність того що інститут буде перенесено до Одеси, а у Львові залишать лише умовно-гуманітарні спеціальності та будуть як за СРСР готувати військових журналістів або психологів. На щастя, від цієї ідеї вдалося відмовитись.
У 2009 році заклад було виведено з підпорядкування Львівської політехніки, і водночас перейменовано у Академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. З тих пір академія проводить підготовку офіцерів за всіма напрямками, які вакантні для Сухопутних військ Збройних Сил України.
Навички курсанти училища мають змогу відточувати на розташованому неподалік Яворівському полігоні, одному з найбільших не тільки в Україні, а і в регіоні взагалі. Наразі очолює академію фаховий артилерист, донедавна командир однієї з кращих артилерійських бригад ЗСУ Роман Качур.
Не забудьте підписатися на Мій Львів в Телеграм 
, щоб не пропустити нові пости!
