Бруно Шульц
У 2022 році минає 130 років з дня народження відомого художника. Бруно Шульц прожив життя, що більше було схоже на бразильську драму – його наречена хотіла накласти на себе руки, а він сам під час Другої світової війни отримав звання “потрібного єврея”, чим врятувався від вірної смерті. Справжню славу йому принесло не малярство, а книга “Цинамонові крамниці”. Сьогодні розповідаємо про польського письменника, який творив в Дрогобичі.
Бруно Шульц. 1919 рік.
Бруно Шульц народився у Дрогобичі 1892 року, в західному передмісті Міські Загороди. Єврей за походженням, він з дитинства відчував на собі невдоволені погляди, а Друга світова війна і зовсім підкріпляє для нього статус “жида”. Батько хлопчика, Якуб Шульц, був людиною серйозною, діловою – він керував мануфактурою, натомість мати юнака Гендель-Генрієтта завжди намагалася підтримати своє ніжне дитя. Бруно з народження був сором’язливим, тож Гендель заохочувала його тонку натуру до творчості.
Цікавим в сім’ї Шульців був той факт, що Якуб і Гендель побралися, аж коли та носила вже п’яту дитину – за тогочасними мірками це було ганебно, однак вже змалку Бруно навчився не звертати увагу на осуд людей. Якуб, побачивши, що його син має тягу до науки, за допомогою своїх зв’язків влаштовує того до цісарської Дрогобицької державної гімназії імені Франца Йосифа I – вже пізніше Бруно Шульц стане там вчителем.
Дрогобицька державна гімназія імені Франца Йосифа I.
Однак саме в цій престижній гімназії над Бруно почали знущатися однолітки – спокійний і розмірений хлопець став жертвою шкільних розбишак. Все змінило одне оповідання про коня, яке Бруно написав для домашнього завдання. На диво, цей твір вразив однокласників юнака, тож ті перестали кпинити його.
Згодом Бруно навчався у Віденській академії мистецтв, де отримав змогу стажуватися в Парижі та Варшаві. Його тяга до малярства почалася ще з гімназії. У 1915 році батько юнака помирає від сухот (сучасний туберкульоз), а близький родич закінчує життя самогубством, після цього Бруно з матір’ю опинилися у скрутному матеріальному становищі.
Роботи Бруно Шульца
Малярські роботи Бруно Шульца були доволі ексцентричними на той час – він любив зображувати оголених жінок та чоловіків, які падають від їхньої вроди, а інколи творять безсоромні речі. Зокрема, плазують на собачих повідках перед жінками із висолопленими язиками. Таке мистецтво не було зрозумілим для тогочасного суспільства.
В 1928 році Бруно Шульц представляє частину своїх робіт на виставці в Трускавці, в цей час там опиняється представник Християнсько-демократичної партії. Звісно ж, побачене неабияк обурило службовця – він назвав полотна художника порнографічними і зажадав закрити виставку. На щастя, за Бруно вступається чиновник, який і володів курортом.
Однак цю новину підхопили газети, і для митця почалася чорна смуга – йому доводиться виправдовуватися за своє “порнографічне” мистецтво. Тим часом у нього помирає мама, а за нею і його брат Ізидор, який допомагав Бруно фінансово. 1928 року митця звільняють з роботи в гімназії – офіційно за несвоєчасну подану довідку, але не обійшлося і без політичних мотивів. Ці всі події погіршують здоров’я Шульца, тож невдовзі після влаштування на нову посаду вчителя він йде у відпустку, а згодом зустрічає кохання на курорті в Закопаному.
Юзефіна Шелінська або Юна. Наречена Бруно Шульца
Навесні 1933 року Шульц, якому на той час було близько 40 років, знайомиться зі своєю майбутньою 27-річною нареченою Юзефіною – його дружиною вона так і не стала. Юзефіна Шелінська була письменницею і вчителькою польської літератури. Бруно, сам не набравшись сміливості, посилає свого приятеля запросити ту стати натурницею. Юзефіна погодилася, і з того часу почалася історія закоханої пари.
“Я дуже пишалась своїм дипломом з польської літератури. Коли я зустріла Бруно, я вже мала диплом, я почувала себе особливою”, – згадувала Юзефіна.
Час для закоханих летів невпинно швидко. Свої літні канікули 1935 року вони разом провели на курорті в Закопаному. Це дуже тішило Юзефіну, адже вона так чекала цих канікул. Водночас, вже тоді у молодої дівчини почали закрадатися сумніви про серйозність намірів Бруно – вони проводили багато часу разом, але Бруно не квапився з одруженням. Незабаром почав наростати перший серйозний конфлікт – Шульц обожнював свій Дрогобич, а Юзефіна прагнула вирватися у Варшаву.
Бруно Шульц. 1935 рік
“Я дійсно почала задихатися в Дрогобичі. Я не хотіла більше жертвувати собою без причини. Я не хотіла загрузнути в жалюгідній і передбачуваній щоденності Дрогобича. Його похмурий привид завжди лякав мене”, – писала Шелінська.
Однак Бруно не зважав на те, що Юзефіна погано себе почувала в місті – він називав його “матрицею свого життя” і відмовлявся переїздити. Через певний час художник все ж приїхав до Варшави, куди подалася його кохана, і навіть попросив її руки в батьків. Та все ж серйозного наміру створити сім’ю він не мав.
Якось, коли Юзефіна завітала в гості до свого Бруно, то знайшла лист, у якому той вбачав у Шклінській загрозу для своєї творчості. 1937 року Юзефіна, не витримавши постійних незгод з Бруно, випила смертельну дозу ліків, та в останню хвилину зателефонувала і попросила допомогу. Вона вижила, але її кохання назавжди померло – Шелінська перестала листуватися з Шульцом.
Бруно Шульц
Друга світова війна забрала життя у тисячі євреїв, однак Бруно Шульц від цієї долі врятувався завдяки своєму таланту. Керівник єврейського відділу гестапо Фелікс Ландау звернув увагу на роботи Шульца і взяв його під свою опіку. Художник отримав пов’язку, яку одягав, коли виходив в місто – “потрібний єврей”. Цей напис врятував йому життя. Щоб догодити гестапівцю, чоловік малював його портрети і прикрашав розписами стіни кімнати дітей Ландау.
Фелікс Ландау володів особливою жорстокістю – вдома він був примірним батьком, а на вулиці міг вбити понад 30 душ євреїв, і Бруно не міг жити так далі. Його друзі з Варшави, які знали про тяжке положення товариша, передали йому гроші та підроблені документи, щоб той міг втекти. Однак доля зіграла з ним злий жарт – перед втечею художник хотів запастись харчами і купити хліба, і там на вулиці його окликає німецький офіцер Карл Ґюнтер. Коли той не озвався, він двічі вистрілив йому в голову.
Бруно Шульц був незвичайною людиною – його порівнювали з Францем Кафкою і Марселем Прустом, його книги “Цинамонові крамниці” та “Санаторій під клепсидрою” досі залишаються популярними. 2022 рік Польща оголосила роком Бруна Шульца, тож закликаємо перечитати твори Бруно або ж відвідати Дрогобич. Про те, що подивитися та куди піти у цьому місті, напишемо згодом.
Тетяна Семаковська
Не забудьте підписатися на Мій Львів в Телеграм 
, щоб не пропустити нові пости!
