Урочище з водою "Нафтуся"
Львів славиться своїми рестораціями, кав’ярнями та цукернями. Однак, не менше він відомий і базами для відпочинку. Зараз це здебільшого доглянуті парки та озера, альтанки і різні спа-процедури. Сьогодні ми розповімо про те, як колись відпочивали львів’яни, куди їздили з дітьми та чому з Моршина експортували до США ропу.
Басейн у Немирові. 1935 рік
Немирів – це бальнеологічний сірководневий санаторій, який працює аж з 1814 року. Знаходиться він у Львівській області та належить до найстаріших санаторно-курортних комплексів України. Ця здравниця притягувала до себе не тільки львів’ян, але й багатьох жителів Центральної та Східної України, крім того, заїжджали в Немирів і поляки.
В 19 столітті санаторій міг разом приймати 200 осіб – сюди приїздили усі, хто хотів поправити здоров’я. Головною цінністю тут була сірководнева вода, яка мала велику користь для людського організму. На початку 90-х років санаторій оснастили купальнями та полем для гри в крикет.
Сюди приїздила як і молодь, так і старше покоління, адже займатися було чим. Поки лікар прописував схему озоролення матері, її діти гасали по великому подвір’ї чи випробували на собі різні гімнастичні знаряддя. Були на території і лікувальні грязі, які також отримали славу серед місцевих через свої цілющі властивості. В Немирові для заможних гостей були підготовлені так звані люксові номери – коштували вони дорожче, але обладнані були всім необхідним.
Колишній будинок польського військового санаторію для офіцерів. 1935 рік
У Трускавці розмістився колись розкішний будинок відпочинку для офіцерів – на жаль, зараз ця будівля знаходиться у поганому стані. Втім, раніше це місце мало велику популярність серед службовців, поїхати сюди на відпочинок було престижно, тож цим часто хвалилися перед молодими колегами по службі.
Історія створення цього санаторію тривалий час знаходилася під загрозою. Так склалося, що будинок відпочинку мав бути побудований в 300 метрах від джерела „Нафтуся”. Тогочасна влада не хотіла, щоб будівництво нашкодило такому прибутковому місцю, адже в той час Трускавець здобув славу серед мандрівників і приносив чималий дохід. Згодом, коли переконалися, що ніякої шкоди будівництво не принесе, зведення будинку офіцерів дозволили.
“Едельвейс”, Східниця, лікувальний корпус. 1980-1990
У Львівській області на березі річки Східничанка колись розташовувався невеликий бальнеологічний курорт під назвою “Едельвейс”. Він є і зараз, проте його вигляд дещо змінився. Сюди часто любили приїздити офіцерські сім’ї. Свою славу “Едельвейс” отримав за незвичайну воду “Нафтусю” – кажуть, що ті, хоч раз її спробували, ніколи не забудуть цей смак.
Потрібно сказати, що смак у цієї води досить специфічний, та саме тут львів’яни лікували проблеми зі шлунково-кишковим трактом, а ще, попри це, заводили короткочасні романи. Нерідко зі Східниці поверталися не лише з вилікуваним шлунком, але й контактом вродливої дівчини чи парубка. Сюди їздили цілими сім’ями – здебільшого зупянился у Східниці на тиждень. Після відпочинку “Нафтусі” набирали з собою і везли додому родичам.
Моршин-Здрой, купальні, 1899-1939-ті роки
Звісно, що великою популярністю для відпочинку користувався славнозвісний дотепер бальнеологічний курорт Моршин. Головна роль тут відводиться цілющим мінеральним водам. В 1877 році у львівських газетах з’явилося оголошення про те, що в Моршині відкривається кліматичний курорт для хворих туберкульозом легенів, або сухотами.
Ця новина дала надію багатьом людям, які страждали на цю хворобу – серед місцевих навіть ходили чутки про містичне зцілення від сухот. Люди потайки сиділи у мінеральній воді інколи навіть попри заборону лікаря, адже вважали, що негативної дії на організм вона не принесе. Незабаром популярність цього санаторію дійшла до такого рівня, що про Моршин писали закордонні газети, називаючи його “Галицьким спа” і прирівнюючи до європейських курортів.
Ропа (насичений соляний розчин) з Моршину експортувалась в США, Англію, Італію та Румунію. Крім того, цілюща вода з цього пансіону була бажаним подарунком – її газдині ховали в сервантах і давали дітям, коли ті нездужали.
Відпочинок на курорті “Помірки”, 1939 рік
Помірки – це невеличке урочище в передгір’ї Карпат, яке розташоване поблизу міста Трускавець. У 1920-х роках на “Помірках” облаштували купальне сірководневе озеро, пляж водойми засипали піском та галькою, які були привезені з берегів Балтійського моря. На цьому пляжі заборонялося ходити у взутті, територія урочища була облагороджена і доглянута, а на березі поставили душ та роздягальні для комфорту.
Популярними розвагами у “Помірках” були морські спортивні змагання, катання на човнах та каяках. Вода на цьому курорті сприяла лікуванню захворювань суглобів, шкіри, лімфатичних залоз, туберкульозних захворювань, при хворобах дихальних шляхів, гінекологічних хворобах та ожирінню. Помірки були популярними серед молодих дівчат, які в погоні за західними стандартами краси намагалися схуднути за допомогою лікувальної води.
Курорт “Великий Любінь”
На Львівщині знаходиться один з найстаріших курортів Європи. Про цілющі властивості його сірководневих джерел писав сам лікар польского короля Стефана Баторія. Перший санаторій тут був збудований у 1778 р. австрійським підприємцем, з того часу сюди почали їздити галицькі сім’ї та заможні шляхтичі. На території курорту облаштували банк, пошту, ресторації, кафе та купельні.
Свою велику популярність ця здравниця отримала з прокладанням залізної дороги, збільшився попит на санаторії серед жителів центральних та східних областей. Часто заможні пани дарували поїздку своїм коханкам у такий заклад і самі любили тут проводити час. Серед популярних розваг тут були неспішні прогулянки дендропарком, купання, ранкові гімнастики, які проводилися на території, та вечірні танці.
Тетяна Семаковська
Не забудьте підписатися на Мій Львів в Телеграм 
, щоб не пропустити нові пости!
