Найстаріша в Україні – Львівська залізниця

Територія Галичини зі столицею у Львові в різні часи переходила із рук в руки. Поперемінно належала то австрійцям, то полякам, то німцям, і сьогодні належить українцям. Важливим рушієм розвитку та розквіту регіону стала Львівська залізниця. Вона поєднала землі Галичини з іншими містами великих імперій. За 150 років свого існування стала свідком та співучасницею найбільшої трагедії людства – Другої світової війни та Геноциду.

Найстаріша залізнична станція України – Львівський головний вокзал

Перший в Україні поїзд прибув до Львова із Відня 4 листопада 1861 року. На той час територія Галичини, зі столицею у Львові, була у складі Австрійської імперії. Ця дата стала днем народження “Укрзалізниці”, і, відповідно, в цей день залізничники відзначають своє професійне свято.

Перша споруда Львівського вокзалу протрималась до 1902 року. В останні роки 19 століття стало зрозуміло, що залізниця вже не справляється з великим пасажиропотоком, і було прийнято рішення про перебудування.

У 1899 році було затверджено проект нової будівлі авторства львівського архітектора Владислава Садловського. У 1902 році розпочалось будівництво, а новий вокзал було завершено і офіційно відкрито 26 березня 1904 року. Якийсь час він був найновітнішим в Європі.

За час свого існування головний Львівський вокзал зазнавав багатьох руйнувань та перебудов. Він зазнав підпалу під час відступу російських військ в 1915 році, а також значних руйнувань під час польсько-української, а також Другої світової війни.

Чернівецький вокзал (Львівський приміський вокзал)

На місці теперішнього Львівського приміського вокзалу раніше був побудований Чернівецький вокзал, який був зведений на кошти приватного австро-угорського акціонерного товариства, щоб поєднати сполученням Львів-Чернівці. Тому перший вокзал так і називався – Чернівецьким.

З часом Чернівецький вокзал почав приймати потяги і з інших міст, і почалась конкуренція з Головним вокзалом, тому було прийнято рішення розділити їх сполучення. Чернівецький вокзал почав приймати потяги із напрямку Варшави, а Головний – Чернівців.

Згодом, Чернівецький вокзал почав виконувати функції вантажного. А в часи Першої світової війни він зазнав занадто великих руйнувань і його розібрали.

Теперішній приміський вокзал був побудований у 1996 році.

Станція Персенківка

Ця місцевість у 1918-1919 роках була місцем перших польових боїв між українцями та поляками за Львів. Вона поперемінно переходила із рук в руки, належала то полякам, то українцям. В кривавих боях за станцію полягло багато людей з обох сторін.

На Персенківку був здійснений перший в історії цієї війни авіа удар польським військовим літаком на транспорт українських УСС.

22 грудня 1918 року Персенківку відвідав польський маршал Пілсудський, щоб оглянути позиції своїх вояків. Про це залишились письмові та фото згадки.

Багато полеглих з обох сторін були не ідентифіковані. Нерідко всіх ховали в братських могилах без розпізнавальних знаків.

Відомо, що в боях за Персенківку помер наймолодший вояк – поляк 13-річний гімназист Антоній Петрикевич, а також дві польки – 24-річна санітарка Яніна Прус-Нєвядомська, а також 18-річна Стефанія Франішин.

Станція Клепарів

На сьогоднішній день станція Клепарів одна з найбільших сортувальний станцій Львівської залізниці. Але вона приховує дуже темне та криваве минуле.

В роки німецької окупації станція прилягала до вулиці Янівської, на якій зрештою німці вирішили створити Янівський концтабір.

Станція мала стратегічне значення, оскільки залізницею туди доставлялись в’язні табору, матеріали, з яких вони будували собі бараки та провізія. Станція була транзитним пунктом, через який пройшли мільйони євреїв. Їх перевозили у табори смерті.

Станція, як зараз, так і у часи Другої світової війни була важливим вантажним пунктом, тож в’язні Янівського концтабору після важкого трудового 10-12 годинного дня розвантажували вагони, які нескінченним потоком курсували через Львів.

Наглядачі навіть придумали “веселу” гру, в яку примушували “грати” ув’язнених. Вони мали з важким вантажем бігати зі станції до бараків, а тих, хто бігав повільно розстрілювали.

Читайте також: «Танго смерті»: історія Янівського концтабору

Станція Стрий

Одна з важливих вузлових станцій Львівської залізниці. Її доля схожа на фенікс, оскільки за майже 150 років свого існування її знищували 3 рази. Сьогодні це вже 4 будівля Стрийського вокзалу, якій пощастило дожити до наших днів.

Перша дерев’яна будівля вокзалу згоріла під час пожежі у 1886 році; другу збудували перед Першою світовою війною, але при відступі війська Російської імперії знищили вже кам’яну будівлю зведену на місці дерев’яної; третю спробу зробили поляки, вони збудували цегляну будівлю, яку згодом при відступі знищили вже німці.

Теперішня будівля вокзалу була побудована у 1953 році за радянсько влади, і, на щастя, все ще на місці.

У 2015-2016 роках була проведена її реконструкція. Як фасаду, так і внутрішніх приміщень.

Станція Трускавець

Популярний сьогодні оздоровчий курорт вже був таким, ще за часів Австрійської імперії. Дуже важливим було на початку 20 ст. підвести до міста зручні шляхи, по яким заможні люди могли б зручно добиратись до престижного місця відпочинку та оздоровлення.

На той час власником курорту був бургомістр Дрогобича та заможний фінансист, а також по сумісництву єдиний власник курорту Трускавець Раймунд Ярош. Не без його значних зусиль було вирішено питання проводити залізниці саме від Дрогобичу, а не від Борислава, як планували.

До Трускавця почались регулярні рейси з Познані, Варшави, Кракова, Любліна та Львова. Таке сполучення допомогло швидко популяризувати курорт.

1 червня 1912 року на станцію прибули перші пасажири. За сприяння Яроша Трускавець отримав розкішну на ті часи будівлю вокзалу.

За часів Радянського союзу курорт почав приймати не тільки заможних людей, але і звичайних робітників, які приїжджали на відпочинок із сім’ями. Значно збільшився пасажиропоток, і було прийнято рішення збудувати новий вокзал, більший.

Будівля старого вокзалу зараз не використовується.

Куптій Дарина