Без чого не можна уявити Львів? Без Ратуші, бруківки, кам’яниць і…шоколаду. Кондитерське мистецтво давно стало візитівкою Львова. Як почалася ця історія? Хто познайомив Львів з головними ласощами і зробив його імперією шоколаду на багато років?
Вперше шоколад до Львова привіз швейцарський кондитер Домінік Андреоллі. Він відкрив свою кондитерську 1803 року на площі Ринок, в кам’яниці під номером 29. Вишукані ласощі стали настільки популярними, що навіть дорогу від вулиці Театральної до цукерні назвали пасажем Андреоллі.
У цукерні Андреоллі було багато маленьких деталей, які дуже полюбилися відвідувачам. Наприклад, невеликі записочки з приємними словами в кожному замовленні. А почалася ця традиція випадково.
Кондитер випадково використав для упаковки чергового замовлення папір, на якому його маленький син написав своєму татові: «Ти найкращий, і робиш хорошу справу». На наступний день до крамниці завітав покупець, який замовляв той шоколад. Він сприйняв ті слова до себе, тому сердечно подякував за такі теплі слова, адже вони зворушили його та підтримали.
З тих пір Андреоллі став вкладати в кожне замовлення невеликі записочки, які писав його син, тепер уже адресно для клієнтів. Такі маленькі послання нікого не залишали байдужим. Вони надихали людей, змушували повірити в свої сили і просто дарували гарний настрій.
1882 року виробництво шоколаду у Львові вийшло на новий рівень, адже саме цього року відкрилася фабрика цукрів, какао та чоколяди «Бранка». Її засновником був відомий європейський кондитер Маурісій Брандштадтер.
Фабрика стала найпотужнішою кондитерською мануфактурою не тільки у Львові, а й за кордоном. Львівські чоколяди смакували представники аристократії і вищих чинів у всіх столицях Європи.
Успіх «Бранки» був дійсно приголомшливим та посприяв подальшому розвитку кондитерсьої справи у Львові. 1904 року було засноване Товариство цукерників для Галичини і Буковини. Воно довгий час було відповідальним за розвиток та розширення кондитерської галузі на заході.
Так називалася ще одна велика фабрика солодощів у Львові. Назва пішла від перших букв імен засновників, братів Гамера і Цімера (Га та Зет). Так цю фірму і прозвали «Газет». Тут працювало близько 200 людей, що було просто величезним штатом на ті часи.
Разом з «Бранкою» фабрики експортували до Європи понад 5000 тонн кондитерських виробів за рік. Ці дві мануфактури стали предтечею появи сучасної фабрики «Світоч».
Продукція двох фабрик, про які писалося вище, продавалася в цукерні Людвига Залевського. Вона відкрилася 1903 року. Крамницю на Академічній, 22 любили і багаті, і бідні. Для останніх можливість потішити себе вишуканим смаком кондитерських шедеврів була доступна, коли на продаж виставляли залишки з підносів від тортів. Такі крихти коштували зовсім дешево, але смак мали такий же як найдорожчі бісквіти з вітрин.
Залевський дуже швидко зажив слави «шоколадного короля» Львова. Смаколики з іменитої цукерні манили богему і були бажаним подарунком навіть в Парижі, Відні та Варшаві.
Кондитерська проіснувала до 1939 року. За радянських часів в будівлі відкрили кондитерський магазин, а 1972 року в підвальному приміщенні з’явився бар «Шоколадний».
Славу цукерні Залевського зараз має Львівська майстерня шоколаду. Перша така майстерня відкрилася 2009 року у Львові і відразу стала популярною серед городян і туристів. Тепер візит до Львівської майстерні такий же обов’язковий пункт прогулянки містом, як відвідування площі Ринок або підйом на Ратушу.
У львівській майстерні шоколадні шедеври створюють з кращого бельгійського шоколаду. Шоколатьє, як і в старі часи фамільних мануфактур, роблять все цукерки вручну за класичними старовинними рецептами шоколаду. Звичайно, процес не обходиться і без нових технік, але їх фірма зберігає в найсуворішому секреті.
На вулиці Сербській, 3 розташовується найбільша, так би мовити центральна майстерня шоколаду. На першому поверсі розташовано виробництво шоколаду. Через скляні перегородки можна спостерігати за тим, як кондитери працюють над черговими «Бернардинками», «Горіховими клейнодами» або «Солодкими пацьорками». Вище знаходиться магазин з різними шоколадними витворами від цукерок до шоколадних картин.
На верхньому поверсі влаштовано затишне кафе, в якому можна випити філіжанку кави і скуштувати щойно куплені чоколяди. А можна піднятися ще вище і випити чашечку гарячого шоколаду на терасі з чудовим видом на Львів.
Читайте також: Львів з висоти: найкращі оглядові майданчики міста
Шоколадна історія Львова почалася ще на початку 19 століття. Паперовий пакетик або коробка з львівськими солодощами вже не одне десятиліття є бажаним подарунком не тільки в Україні.
Майстерні змінювали один одного, створювали нові традиції, досягали небачених розмахів виробництва, удосконалювали техніки і процеси. За весь цей час шоколад став невід’ємною частиною Львова. Місто вже неможливо уявити без солодкого запаху шоколаду і старовинних майстерень.
Єлизавета Поддубей
Не забудьте підписатися на Мій Львів в Телеграм 
, щоб не пропустити нові пости!
