Напевно, сьогодні не так вже й легко знайти людину, яка хоча б колись не чула ім’я Стіва Джобса. І це нормально, адже в теперішні часи складно уявити своє життя без розробленої ним розумної машини. Але хто б міг подумати, що до створення комп’ютеру приклав руку і наш співвітчизник. Далі добірка цікавих і, можливо, маловідомих фактів про відомого винахідника Любомира Романківа.
Любомир Романків народився 17 жовтня 1931 року у невеликому містечку Жовква Львівської області. Коли хлопчику було 13 років, родина вимушена була переїхати з України, аби залишити Радянський Союз. Певний час вони жили у Австрії, Німеччині і зрештою оселились в Канаді, де Любомир Романків закінчив школу і вступив до університету.
У 1957 році він став бакалавром університету Альберти. За словами Любомира Романківа, саме в ті роки він зрозумів важливість винаходів і працював над тим, щоб вони були корисними для якнайбільшої кількості людей, а йому самому аби забезпечили спокійну, тиху і безтурботну старість. У 1962 році Любомир Романків став магістром, а ще згодом і доктором філософії в галузі металургії та матеріалознавства в Массачусетському технологічному інституті. Цього ж року почав працвати в IBM.
Читайте также: Від прибиральника до мільярдера: історія життя засновника Whatsapp Яна Кума
Магнітні головки, які створив Любомир Романків, здійснили справжню революцію в комп’ютерній індустрії. Спочатку вони були завбільшки з квасолю, проте згодом команда чоловіка змогла зменшити їх розмір до товщини волосини.
Першим, хто використав технологію Романківа, був співзасновник компанії «Apple Computer» Стів Возняк. Саме він і придбав маленький жорсткий диск, який компанія IBM випустила на ринок. Згодом Джобс та Возняк закупили у IBM вже цілу серію таких дисків й лише після цього випустили першу партію ПК Apple-1. Вслід за цим, свій персональний комп’ютер випустила також фірма IBM.
Таким чином, Любомир Романків створив технологію, Стів Возняк її закупив, а Стів Джобс розвинув і зробив її масовою.
Окрім магнітних голівок, що назавжди вписали ім’я Любомира в історію ІТ, він розробив ще 180 винаходів, 67 з яких запатентував. Нам навіть не спадає на думку те, що коли ми вмикаємо комп’ютер то активуємо одразу сім патентів Любомира Романківа.
«Коли вдарите перший раз по клавіші, і на екрані з’являється образ − це теж мої винаходи − магнітні голівки, які роблять запис на диску. Ці голівки, які я розробив, тонші за людську волосину. Коли натискаєте на літери − це теж моя робота», − розповідав винахідник.
Важко повірити, але розвинувши сферу інформаційних технологій, Романків немає вдома власного комп’ютера. Він пояснює це тим, що робота забирає весь його вільний час, а вдома він хоче розслаблятися. Якби, за його словами, вдома також був ПК, відпочивати чоловік, вірогідно, перестав би зовсім.
Читайте также: Войти в IT: ТОП-5 мифов о программистах
Незважаючи на те, що він вважається одним з кращих винахідників у США, має десятки патентів, але мільйонером чоловік так і не став. Не гроші, а внесок у науку були і лишаються для нього пріоритетом.
«Для мене грощі не є найважливіша річ в житті. Вони потрібні для того, щоби жити, але щоби збивати мільйони і щоби за ними дертися по стінах – для мене те є свого роду пониження. Вони повинні прийти за то, що я роблю нормально. Якщо вони не приходять нормально за то, що я роблю, то значить я не заслужив», – каже винахідник.
Не зважаючи на те, що Любомир Романків має канадське і американське громадянство, він вважає себе українцем, проте якщо б він не залишив Україну, то його життя могло б скластися зовсім інакше.
«Коли я приїжджаю до України, я відчуваю, що я є у своїй країні, де я народився і де все мені рідне. Я поїхав з України, коли мені було 13 років. Коли ввечері до Жовкви прийшли совєтські війська, то вже вночі з’явилися списки тих хто має бути розстріляний наступного ранку.
У тих списках був мій батько, котрий працював адвокатом у Жовкві. Його встигли вивезти за ріку Солокію до Угніва, де якраз затрималися німці і так мій батько врятувався в німецький частині. А нас – мене сестру та маму вивезли наступної ночі. Для тих, хто хотів втекти від совєтської окупації, уночі їздив спеціальний неосвітлений потяг до Угніва. Якби я лишився в Україні, то був би у Сибіру або розстріляний».
Читайте также: Поиск работы в сфере IT через Интернет: преимущества компании SoftServe
Поряд з науковою та винахідницькою діяльністю Любомир Романків завжди приділяв та приділяє значну увагу українській громаді. Він — член президії Світового конгресу українців, член Академії інженерних наук України та член НТШ.
За кордоном він фінансує проєкти, які допомагають бажаючим ознайомитись з українською мовою, історією та культурою. До прикладу, в місті Едмонтон він заснував та утримує українську радіопрограму, в Мерсі-коледжі (Нью-Йорк) заснував курси української культури.
Любомир є активним діячем “Пласту”, зараз він Начальний Пластун (головний пластун в світі), всебічно сприяє розбудові “Пласту” в Україні.
Любомир Романків активно слідкує за подіями, які відбуваються в Україні. Він переймається через те, що відбувається на Донбасі та тим, що сталося з Кримом.
«…Сподіваюся, що війна закінчиться якомога швидше. Гадаю, що українці дуже поспішають у своїй гонитві за змінами. Можливо, якби було не так багато перемін в особистостях, то держава пішла б вперед набагато далі.
Зміни необхідні, але також потрібен час, щоби випробувати нові ідеї та розпрацювати їх. Українці знаходять вихід із найскрутніших ситуацій і вміють розв’язувати проблеми. Це — спосіб мислення, який прийшов через віковічні поневолення. Пишаюся, що я — українець».
«Можливо, у тому, що вмію дивитись на завдання з різних боків. Знаєте, коли мене про той секрет питають, то я кажу: маю такого птаха, який сидить на лівому рамені, й коли щось добре не розумію, то він мені шепоче, з якого боку подивитись на завдання.
Над технологією магнітних головок працювали сотні умів, але у них не вийшло, бо вони відступали після невдачі. Я ж ніколи не боявся невдач. Тому моя розробка увінчалась великим успіхом».
Руслана Сторожук