Відомий німецький вчений і дипломат Мурад Гофман називав його “істинним даром Європи минулого століття”, а якщо конкретизувати, то подарунком України, адже один із найвідоміших мусульманських діячів ХХ століття народився на нашій землі. У світі його знають як талановитого мислителя, письменника, журналіста, політика, і навіть, дипломата. В якості останнього він представляв в ООН тоді ще новоутворений Пакистан.
Леопольд Вайс народився 2 липня 1900 року у Львові в єврейській родині. Тоді це ще була Галіція в складі Австро-Угорщини, а тепер-центр західної України. До кінця свого життя він не забув своє рідно місто та любив вулицю Пекарську, на якій ще хлопчиськом полюбляв побешкутувати:
“Моє дитинство пройшло у Львові – в той час під австрійським володінням – у будинку і на вулицях, які були одночасно тихими і величними. Довга вулиця мала якусь припорошену елегантність, з каштановими деревами і дерев’яною проїжджою частиною, на якій відбивалися копита коней.
Я обожнюю цю вулицю зі свідомістю, що виходить далеко за межі мого дитинства, і не тому, що ця вулиця була моїм домом: я любив її, гадаю, через особливу ауру шляхетної самосвідомості, з якою вона лилася з розкішного центру цього прекрасного міста в бік мовчазного лісу на околиці і великого цвинтаря, захованого в цьому лісі”.
Перший переворот в житті молодого журналіста Леопольда Вайса виник після зустрічі з дружиною Максима Горького, Катериною Пєшковою, яка таємно приїхала до Берліну, щоб зібрати кошти для голодуючих людей в Поволжі. Вона розповіла Леопольду про реальні масштаби того лиха.
Стаття, яку він опублікував, справила вибуховий ефект. Після цього він прокинувся знаменитим і відразу кілька німецьких видань запропонували йому співпрацю. Незабаром він як спеціальний кореспондент відправився до Єрусалима. Відтоді й почалася його глибока симпатія до мусульман.
Читайте также: Відкрив світу очі на Голодомор, передбачив агресію зі сторони Росії: великий «українець» Джеймс Мейс
Одного разу, коли Вайс Леопольд разом з дружиною їхав в берлінському метро, він випадково глянув на багато одягненого чоловіка. У виразі його обличчя він побачив глибоке нещастя. Леопольд подивився на ще одну пасажирку, заможну даму – і побачив те ж саме… Він окинув поглядом інших людей, але всюди бачив лише зажурливі обличчя.
Вайс поділився цим спостереженням з дружиною, і вони прийшли до висновку про те, що, прагнучи до багатства, люди втрачають щось дуже цінне. Уже вдома, гортаючи книги, Леопольд раптом наткнувся на аяти Корану, який в розкритому вигляді лежав на столі. Він прочитав про те, що прагнення до накопичення матеріальних благ відволікає людей від поклоніння Всевишньому до тих пір, поки вони не опиняться на кладовищі, і лише смерть в даному випадку здатна ліквідувати в людині спрагу наживи. І в подальшому вони побачать Пекло. Коран, сура 102 «Ат-Такасур» («Примноження»). Вайс зрозумів: це – знак! В ту ж мить він прийняв рішення стати мусульманином.
Початок нового життя чоловік вирішив ознаменувати новим ім’ям. Він став Мухаммадом Асадом. У назві вчений відобразив вплив пророка Мухамеда на своє світосприйняття, а в прізвищі намагався зберегти своє львівське коріння – “Асад” у перекладі з арабської означає “Лев”.
Неможливо не згадати про роль Леопольда в міжвоєнному і повоєнному житті мусульманських країн. Він був радником короля Саудівської Аравії, а також був запрошений засновником пакистанської держави Мухаммадом Ікбалом до написання пакистанської конституції. Ікбал вважав, що “цей висококультурний європеєць відкриє очі новому поколінню мусульман”.
У 1952 році пакистанський уряд призначило його своїм представником в ООН, але Леопольд ніяк не хотів себе вважати представником усього однієї країни, він хотів представляти весь мусульманський світ, про що тоді голосно і заявляв.
Слід зазначити, що в 2008 році площа перед головним входом в штаб-квартиру ООН у Відні була названа – “Muhammad Asad Platz”. Варто наголосити, що це була перша площа, названа в Західній Європі на честь мусульманина.
Читайте также: Знаменитые киевляне: неуступчивая Голда Меир
Мухаммед Асад виступав за рівні права для жінок і наполягав на закріпленні в конституції рівних політичних прав для жінок, зокрема на право бути обраними у будь-які структури влади. Саме за його настійливою вимогою до основного закону додали пункт, який роками пізніше дав змогу Беназір Бхутто стати першою у новітній історії людства жінкою-лідером мусульманської країни – прем’єр-міністром Пакистану. Вона особисто підкреслювала заслугу Асада в цьому, тож його шанобливо називали “почесним батьком” Бхутто.
Також Асад виступав проти носіння паранджі і інших уборів, що закривають обличчя та волосся. Він говорив: “Багато хто вважає, що коли закрити обличчя жінки паранджею, то це і є справжній шлях до ісламу, хоча це – далеко не так”.
Асад був одружений тричі. Вперше одружився в Берліні у 1926 році з художницею Ельзою, проте через рік вона померла під час подорожі до Мекки.
Через кілька років Асад одружився вдруге – з 15-річною донькою саудівського шейха. Якщо перша дружина була від нього на 15 років старшою, друга – майже настільки ж молодшою.
Зі своєю третьою дружиною – молодою американкою польського походження Полою Казімірською, Асад познайомився у 1952 в США. Згідно з даними, саме цей шлюб спричинив величезний скандал у Пакистані, через який чоловік змушений був подати у відставку з посади представника в ООН. Хто знає, якби не полька, то, можливо, його кар’єра доросла б і до поста президента. Але факт залишається фактом: Леопольд розлучився зі своєю другою дружиною, з якою на той момент вже був одружений майже 25 років, і втретє одружився.
Цікаво, що в 1928 році Асада підозрювали в пособництві більшовикам і вважали радянським шпигуном, а у ЗМІ львів’янина охрестили Леопольдом Аравійським, натякаючи на прізвисько відомого британського розвідника-одинака Лоуренса Аравійського.
Щодо «таємних операцій» для іноземних розвідок, документально доведеним залишається лише факт шпигунства проти Великої Британії на користь Саудівської Аравії.
Близько 20 років Мухаммад Асад жив в Танжері (Марокко), був професором Каїрського університету Аль-Азхар, писав наукові праці, спогади. Головним працею, справою свого життя Асад вважав коментований переклад Корану англійською мовою. На думку фахівців, в літературному відношенні йому немає рівних. Але цей переклад викликав гнів і роздратування в ортодоксальних мусульманських колах. Вони вважали його занадто сучасним, модерністським і по-європейськи ліберальним. У Саудівській Аравії цей переклад був заборонений.
Крім перекладу Корану Асад написав: “Принципи мусульманської держави”, “Сахих аль-Бухарі: ранні роки ісламу”, “Це наш закон”, роботи по державним аспектам шаріату і т.д. Бестселером стала книга Мухаммада Асада “Шлях до Мекки” про його перехід в іслам. Вона видавалася багато разів на багатьох мовах. У 2001 році газета “аАрец” писала: “Незвичайна історія про єврея, який змінив своє ім’я, свою віру, своїх дружин, свою національність, а також особа ісламського світу”.
Читайте также: “Пластун, поліглот і кандидат на папський престол”: цікаві факти та вислови Блаженнішого Любомира Гузара
В 2008 році австріський режисер Георг Міша зняв документальний фільм “Дорога в Мекку”. Кіноробота простежує шлях мусульманського вченого і політичного теоретика Мухаммада Асада, який привів до його звернення в іслам.
Документальний фільм отримав позитивні відгуки у багатьох журналах і газетах, наприклад, в Dox Magazine, Kleine Zeitung і Der Standard. Окрім цього, робота була обрана на кінофестивалях і отримала кілька нагород (2009 – Єрусалимський кінофестиваль, 2009 – Дубайський кінофестиваль тощо).
До кінця життя Асад переїхав в Іспанію і жив там зі своєю третьою дружиною до самої смерті. 20 лютого 1992 в віці 92 років він помер. Похований був на мусульманському кладовищі в селищі Гранада, Іспанія.
Руслана Сторожук
Не забудьте підписатися на Мій Львів в Телеграм 
, щоб не пропустити нові пости!
