Чи не найкрасивішою будівлею, яку відносять до ренесансної архітектури XVI століття, по праву вважають Дім Корнякта, а ще Львівський історичний музей та королівську Кам’яницю – різні назви однієї з найвидатніших споруд України, яка бере початок у 1580 році. Далі добірка цікавих і, можливо, маловідомих фактів про один з найвидатніших світських палаців України.
Палац був збудований грецьким торговцем Костянтином Корняктом в 1580 році. З 1623 року кам’яниця перейшла у власність ченців Ордену кармелітів, від 1640-го до 1709 року належала родині Собеських, а до 1804 року — родині магнатів Жевуських.
Згодом палац викупив граф Олександр Ходкевич, який 1816 року продав її княгині Гелені Понінській. 1908 року влада міста викупила палац і в ньому відкрила Національний музей імені короля Яна ІІІ. Сьогодні кам’яниця Корнякта — один із відділів Львівського історичного музею.
Читайте также: Палац Потоцьких: перлина західних земель
Руку до його будівництва доклали відомі архітектори з Італії: Петро Барбона та Павло Римлянин. Замовником, як вже було сказано вище, виступив місцевий меценат, заможний купець родом із Кіпру – Костянтин Корнякт. Таке право він отримав за вірну службу польським королям. За це і був нагороджений дворянським титулом і привілеєм побудувати будинок з 6 вікнами, що могли зробити лише авторитетні персони.
Улюбленою справою Корнякта була торгівля вином. Над входом до його будинку навіть висів символічний знак – гілка ялинки – ознаменування частування вином. Що цікаво, в ті часи потрапити до винарні було зовсім не простою справою. Щоб полакомитися смачним напоєм, гості повинні були мати товсті гаманці, проте сьогодні всі охочі можуть відвідати старе підвальне приміщення, де ще досі відчувається атмосфера минулих віків.
Читайте также: Зітхання власника, кімната-купе та пам’ятний кіт: топ-10 цікавих фактів про особняк Ковалевського
Після смерті Корнякта його діти продали будинок ченцям кармелітам, а згодом його власником став Якуб Собеський, а потім і його син Ян (король Речі Посполитої). Тому не дивно, що з 1674 року будинок почав називатися Королівською кам’яницею.
Про перебування короля та членів його сім’ї у будинку є небагато відомостей. Найцікавішою є та, що у 1652 році молодий Ян Собеський у цій кам’яниці лікувався від рани, яку отримав на дуелі, через що не зміг взяти участі у битві під Батогом, де загинув його старший брат Марек. Якби не поранення, можливо, сумна доля спіткала і Яна…
Окрім цього, в будинку відбувалися різноманітні статусні урочистості та прийоми. У 1698 році вдова Яна ІІІ Собеського Марія-Казимира урочисто приймала тут польського короля і саксонського курфюрста Августа ІІ Міцного.
Існує міф, що саме в цьому будинку був підписаний Вічний мир 1686 року, який поділив українські землі між Річчю Посполитою і Московською державою. Насправді ж, Ян ІІІ Собеський присягнув на вірність вже підписаним у Москві статтям у присутності московських послів. Таким чином, у коронній залі Королівської кам’яниці відбулася лише ратифікація договору.
В кінці XVIII ст. Королівська кам’яниця була улюбленим місцем для бажаючих пограти в карти. Незважаючи на заборону імператора Йосифа II і погрози високого штрафу, львів’яни та приїжджі гості продовжували віддаватися цій пристрасті, користуючись гостинністю Казимира Жевуського, котрий на той момент був господарем будівлі.
Сам Казимир Жевуський, жидачівський староста, був одним із перших львівських масонів і мав репутацію лідера товариського життя Львова.
Всередині будинку знаходиться справжня родзинка будівлі, наймолодша частина кам’яниці Корнякта, місце особливого шарму – італійський дворик, який вабить не тільки туристів, а й місцевих.
З’явився він у своєму нинішньому вигляді 90 років тому. Реконструкцію аркових галерей завершили у 1931 р. за проектом архітекторів Людомила Ґюрковича та Вавжинця Дайчака. Йшлося не про відтворення колишнього вигляду подвір’я в італійському стилі, а про створення цілком нової конструкції на зразок ренесансних галерей Королівського палацу на Вавелі.
Читайте также: Туристический гид по Харьковской области: Пархомовский дворец
На другому поверсі палацу розташовані розкішні зали, інтер’єри яких прекрасно доповнюють унікальні експонати XVI-XIX століть: скульптура, меблі, годинники, живопис тощо.
Перший зал названо залом очікування, найбільша за розмірами друга зала – аудієнційна, найвишуканіша за своїм інтер’єром – тронна зала та четверта – гетьманська зала. Саме в останній з вище перерахованих кімнат можна побачити наймоторошніший і найзагадковіший експонат львівських музеїв – крісло «Дракон», або, як його ще називають, «Трон сатани». Це чорне німецьке крісло з вельми дивною формою – опорою крісла слугують голова та крила дракона, сидіння та спинка мають форму вигнутого хребта рептилії, що завершується роздвоєним хвостом.
На тильноу фасаді кам’яниці Корнякта, з боку вулиці Івана Федорова, у картуші була вирізьблена дата 27 квітня 1580. Це дата завершення будівництва. Через 438 років, а саме 27 квітня 2018 року вперше відзначили «день народження» кам’яниці та запланували відзначати його щорічно.
Руслана Сторожук
Не забудьте підписатися на Мій Львів в Телеграм 
, щоб не пропустити нові пости!
