Банаха вважають генієм математики. Незважаючи на відсутність завершеної вищої освіти, він став видатним математиком, очолював фізико-математичний факультет Львівського університету та отримав найвищі наукові звання.
Стефан Банах народився 30 березня 1892 року в Кракові. Спочатку він закінчив народну школу, а потім навчався в гімназії в Кракові. Після закінчення гімназії фінансова підтримка з боку батька припинилася, і молодий Стефан вирушив до Львова на навчання, де мусив самостійно заробляти на своє утримання.
Весною 1916 року життя Банаха круто змінилося завдяки випадковій зустрічі з відомим математиком Хуго Штейнхаусом.
Одного вечора, прогулюючись вулицями Кракова, Штейнхаус почув розмову двох молодих людей, в якій згадувалося про “міру Лебега”. Ця тема зацікавила його, і він підійшов до них. Ними виявилися Стефан Банах та Отто Нікодим, який також згодом став відомим математиком і працював у Львові. У своїх спогадах Штейнхаус згадував, що “найбільшим відкриттям його життя став Стефан Банах”.
З 1922 року Стефан Банах розпочав працювати у Львівському університеті. Враховуючи його винятковий талант і наукову цінність його робіт, університет присвоїв йому найвищі наукові ступені. Банах став четвертим професором математики на математико-природничому факультеті, де, окрім Хуго Штейнхауса, викладали також Є. Жилинський і С. Рузевич.
Серед львівських математиків стало популярним проводити зустрічі та дискусії в неформальній обстановці. Таким місцем стала Шкоцька кав’ярня, де найцікавіші моменти та формулювання цих обговорень записувалися у Шотландську книгу — збірник математичних проблем. Стефан Банах записав у цю книгу 14 проблем, а ще 11 — спільно зі Станіславом Мазуром і Станіславом Улямом.
Банах був єдиним поляком, який у 1940 році став деканом фізико-математичного факультету. Цей факультет був створений після реорганізації структури довоєнного Львівського університету, який до війни разом із природничим був частиною одного математико-природничого факультету.
Стефан Банах обійняв цю посаду завдяки своєму походженню — «з народу». Він був позашлюбним сином неписьменної служниці та військового, і його виховувала родина пралі. Математичний геній став професором, не маючи завершеної вищої освіти.
Він любив футбол, який вважався «плебейським» видом спорту, не переймався відсутністю вишуканих манер, витрачав більше, ніж заробляв, любив випити і завжди віддавав перевагу кав’ярням перед нудними університетськими кафедрами. Крім того, радянська влада високо оцінила його аполітичність у міжвоєнний період. Його добре знали в СРСР як геніального математика, і для багатьох він був легендою.
Штейнхаус розповідав, що стіл, за яким сиділи Банах із Мазуром, а згодом і математик Улам, знаходився в центрі кафе. Вони зустрічалися щодня і просиджували по кілька годин, а одна із зустрічей тривала цілих 17 годин. Її результатом став доказ теореми простору Банаха. На жаль, цей доказ не було записано на папері, і сьогодні ніхто не знає, як його відтворити. За словами Штейнхауса, після закриття кафе формули, написані хімічним олівцем на мармуровому столику, були, як завжди, стерті швейцаром. Хоч як це сумно, але така доля спіткала і багато інших теорем, доведених Банахом та його учнями.
Вченому просто не вистачало часу записувати та редагувати всі свої теореми; він видавав їх величезну кількість. Банах побив усі рекорди за швидкістю, з якою отримував нові і нові результати, оскільки вирішення однієї проблеми призводило до виникнення наступної. Тому Банах не робив записів своїх наукових відкриттів, він лише усно повідомляв про них математичне суспільство.
Праця Стефана Банаха «Теорія операцій» викликала величезний ентузіазм і захоплення серед радянських математиків. Діяльність усієї Львівської математичної школи мала значний вплив на розвиток радянської науки.
Під час радянської окупації делегація математиків, очолювана Сергієм Соболєвим і Павлом Александровим, відвідала Львів, де вони познайомилися зі Стефаном Банахом, побували у «Шкоцькій кав’ярні» та залишили записи у «Шотландській книзі». Пізніше Банах поїхав до Москви, де його праці були перекладені російською мовою, що сприяло плідній співпраці з московськими математиками.
У 1940 році Стефан Банах став депутатом Львівської міської ради. Під час німецької окупації він спочатку переховувався, а потім, щоб вижити, працював донором у протитифозному інституті Вайґля.
Відкриття Банаха стали золотим фондом математики XX століття. Польське математичне товариство заснувало премію імені Стефана Банаха.
Останні роки свого життя Стефан Банах провів у будинку Рідлів на вулиці Дверницького, тепер це вулиця Свєнціцького, 12. У січні 1944 року у Стефана Банаха діагностували рак легень. Він помер 31 серпня 1945 року у віці 53 років. Банаха поховали у склепі родини Рідлів на Личаківському цвинтарі, поле №1а. У 1946 році одну з вулиць Львова назвали на його честь, а у 1992 році на корпусі Львівського національного університету імені Івана Франка, на вулиці Грушевського, 4, встановили меморіальну таблицю.
Не забудьте підписатися на Мій Львів в Телеграм 
, щоб не пропустити нові пости!
