Львівські храми — це окрема архітектурна прикраса міста, чимало релігійних святинь збереглися ще з 15 століття зараз продовжують виконувати одразу дві ролі: історичної пам’ятки та церкви для вірян громади. Ми зібрали найстаріші церкви Львова в одному матеріалі, щоб читачі наочно могли здійснити з нами такий собі імпровізований маршрут святинями Львова. Деякі, як каже легенда стали символами кохання, як от храм Івана Хрестителя, що був зведений на честь дружини князя І Лева Даниловича.
Православна церква Святого Миколая, яка зараз розташована на вулиці Богдана Хмельницького, 28 А — це найдавніша споруда Львова. Її вважають взірцем давньоукраїнської архітектури XIII століття, важко уявити, але цей храм бачив гетьманів та князів, пережив СРСР та залишився осередком культурного життя міста.
В далекому 1292 році Князь Лев грамотою надав церкві право довічного володіння землею. Ця церква була особливою для християн, тут ж й зберігалася родинна усипальниця галицько-волинських князів. Будували храм найкращі тодішні архітектори міста (але точних даних та їх імен, на жаль, не збереглося), стіни храму вимуровували із з тесаних білокам’яних блоків, над якими здіймаються бані з ліхтарями.
Доля храму була нелегко, чудом їй вдалося зберегтися до сьогоднішніх днів. Святиня пережила природні лиха, як от пожежі та повені, дошкуляли їй й тогочасні пошесті та звісно навали іноземних завойовників.
Гордістю храму Святого Миколая стала унікальна ікона святого Миколая Чудотворця, на якій він зображений у ризах візантійського взірця на золоченому тлі. Галичани вірять, що ікона є чудотворною, у неї люди просять Божого благословення та помочі.
Читайте також: Танго смерті та порнографія: історія львівського письменника Юрія Винничука
Монастир Онуфрія датують 13 століттям, завдяки реконструкції він чудово зберігся до наших днів. Храм підпорядковується українській греко-католицькій церкві, його будівництво пов’язують з давньоруським Львовом. Розташовується ця мальовнича святиня на вулиці Богдана Хмельницького. До слова, на території монастиря поховано одного з першодрукарів Івана Федорова.
Монастир Онуфрія пройшов через Краківську пожежу та вистояв під час турецької облоги, тоді храм став прихистком для дітей та жіночу. Розформували святиню вже під час радянського управління, детальніше про це ми писали у матеріалі.
Храм назвали на честь святої великомучениці Параскеви, але в побуті її ще називають – церква П’ятниці. Цей храм був зведений в період від кінця XIII до першої половини XIV століття. Він, як і його попередники пережив пожежу, й після спустошення набув нових форм, щось вдалося врятувати, але є й нові деталі. Церкву закінчили реставрувати 1644 року, пильні гості помітять на фасаді Молдавський герб, це неспроста, надавав кошти на будівництво молдавський господар Василь Лупул.
14 жовтня 1836 в церкві св. Параскеви виголосили промову українською мовою. Це була знакова подія для українізації світських та громадських заходів. У церкві Святої Параскеви тривалий час зберігалися цінні пам’ятки мистецтва, зараз вони передані до Національного музею та Галереї мистецтв у Львові. Сюди також варто завітати хоча б раз. У галереї зберігається рукописне Євангеліє XVI ст., срібна кадильниця XVII ст. із неіснуючої нині львівської церкви Різдва Богородиці на Тарнавці, образ із цієї церкви. У церкві також зберігались три рідкісних пам’ятки львівського вірменського малярства із неіснуючих нині вірменських церков Святої Анни та Святого Якова: «Апостол Марко», «Апостол Матвій» (Національний музей), «Вознесіння Богородиці» (Галерея мистецтв).
Читайте також: Хорова капела Дударик: якою була чоловіча капела Львова
Ця пам’ятка насправді однолітка церкви Святого Миколая, вона мурована церква на площі побудова неподалік підніжжя Княжої гори, нещодавно її реконструювали й оновили згідно із збереженими стародавніми знімками. У будівлі знаходиться Музей пам’яток стародавнього Львова, а також щонеділі проводяться релігійні служби, завітати сюди можна не тільки через архітектурну цінність, але й ландшафтну, навколо храму гарно облагороджена зелена територія, де можна відпочити. До речі, це місце багато львів’ян провідують, як місце сили.
Є легенда, яка говорить про те, що церкву споруджено близько 1260 року князем галицько-волинським Левом І Даниловичем для дружини — угорської принцеси Констанції, доньки короля Бели IV. Така щедра забаганка уті часи була нормальним проявом уваги до коханої.
Як й попередники, церква дерев’яна Вознесіння Господнього або Знесіння пережила велику пожежу й облогу в 1602 році. Згадки про цей храм датуються 1687 і 1758 роками. Зацікавився цією пам’яткою вперше австрійський археолог Адольф Вольфскрон, він опублікував 1858 року рисунок і план у віденському виданні у статті про дерев’яні церкви, серед них Моравії, Сілезії, Угорщини та Галичини.
Відбудована дерев’яна церква простояла до 1901 року, потім на її місці звели мурований храм. Попри те, частково вдалося зберегти опис того, як виглядала церква. Ож, можна хоча б уявити її первісний вигляд: стіни храму були розмальовані батальними сценами, було два бічні вівтарі з «образа́ми», покритими срібними золоченими шатами.
Читайте також: Таємниці готелю Жорж: що приховує фешенебельний заклад
Не забудьте підписатися на Мій Львів в Телеграм 
, щоб не пропустити нові пости!
