Письменник Юрій Винничук український письменник, журналіст та редактор родом з Франківщини. Він один із тих прикладів письменників, які свою популярність здобули за життя. Твори Винничука друкуються у провідних виданнях України, а його книга “Танго смерті” стала культовою завдяки майстерно описаній епосі, яка переносить читача у події роману. Як формувався письменник, що вплинуло на нього, та чому потрібно читати книги сучасних авторів України, до чого тут порнографія та “Юрко-чемодан” — читайте в матеріалі.
Синагога та прилегла площа у Станіславові наприкінці XIX століття.
Малий письменник народився 18 березня 1952 року в місті Станіславі, його родина була творчою, й мати й батько теж були письменниками, обоє волиняни. В родині Юрка змалку панувала проукраїнська позиція, а сам письменник носить ім’я свого дядька Юрія Сапіги, члена молодіжної ОУН, якого 1941 року вбили чекісти, тож про “заслуги” радянської влади франківчанин знав особисто. Тяга юнака до письма проявлялася вже у малому віці, тож питань, на кшталт ким б хотів бути малий Юрко, у батьків не виникало, хоча й шлях його очікував складний.
Подорослішавши Юрко вступає до Івано-Франківського педінституту, на філологічний факультет, тут він навчається на учителя української мови й літератури. Молодість пана Юрія пройшла небезтурботно, йому рано довелося заробляти. Одразу, після закінчення вишу хлопець почав працювати в газеті «Прикарпатська Правда». В цей час за юнаком вже почало слідкувати всевидюще око КДБ. 4 квітня 1974 року в квартиру студента завітали працівники тоталітарної системи, там провели обшук, дуже хотіли знайти антирадянські твори, але безуспішно.
1974-го року Юрій переїхав до Львова, де весь час ходив із валізою власних рукописних творів, через що отримав прізвисько «Юрко-чемодан». Така кличка надовго приклеїлася до письменника, але він був не тільки. Щоб заробити гроші він перепробував абсолютно різні професії, зокрема арацював вантажником, художником-оформлювачем, а згодом також займався фарцуванням та свого роду сутенерством, супроводжуючи повій, які йшли «на діло», щоб у такий спосіб вивчити їхній побут.
Читайте також: Галицькі бренди на новий лад: хто заснувався у Львові
У двадцятип’ятирічному віці проходив Юрій йде на військову службу, але навіть в армії він не полишає письмо, 1978 року письменник написав поему «Арканум» та оповідання «Ги-ги-ги», око КДБ, яке й раніше стежило за молодиком — було в розпачі, мало того, що юнак не боявся їх, так ще й висміював публічно. Тут потрібно відзначати, що у пана Юрія була своєрідна особливість, він не раз в розмовах з журналістами зауважував, що пише не для людей, а для себе. Напевно, така доля спіткала й його вірші, написані для себе, але глибоко вразивши КДБівців.
У молодості пригадував пан Юрій він багато сидів у польських бібліотеках, читав “Лондон. Біографія” Пітера Акройда, й загалом цікавився незвичною літературою: медициною, аптекарством. Звідси й така чудова особливість вкрай детально описуати історичні події, якщо ви хоча б разі читали книгу письменника — то помітили, що його твори буквально переносять читача в іншу реальність, іншу епоху, й це особливий шарм у його книгах.
Після армії Юрій Винничук торує шлях до театру, він обіймає посаду — режисер Львівського естрадного театру «Не журись!», тут пройшли одні із найнасиченіших років письменника. У 1990 році пан Юрій покинув театр і разом зі Стефком Оробцем створив «Кабарет Юрця і Стефця», це був новий формат шоу для Галичини, який приваблював молоде покоління, що прагнуло новшості й надихалося європейськими віяннями.
Читайте також: Таємниці готелю Жорж: що приховує фешенебельний заклад
Юрій Винничук був одним із тих авторів, який особливо не дотримувався правил “мистецтво поза політикою”, яке так часто трактували радянські письменники. Навпаки твори автора пронизані іронією, сатирою. В 2012 році автор взяв участь у бурлескному проєкті Ореста Лютого «Лагідна українізація», яка насправді звісно була не лагідною. Зазначимо, що Винничук від початку гостро висловлювався про двомовність українців, й підкреслював, що в жодній країні немає такого явища (ред. мова йде про російську мову, яка розповсюджена серед українців шляхом зросійщення радянською владою за часів СРСР).
За рік до початку Євромайдану часопис «Український тиждень» замовив у Винничука невеличкий сатиричний текст і автор написав трагікомічну п’єсу на одну дію — «Останній Бункер», що розповідає про втечу Януковича та захоплення народом Межигір’я, його резиденції. Одна з останніх книг письменника – Танго смерті, про Галичину стала широко популярною серед молодого покоління через її колоритність.
Читайте також: Продовження ФК “Карпат” або як львів’яни у москві в футбол грали
Не забудьте підписатися на Мій Львів в Телеграм 
, щоб не пропустити нові пости!
