Тролейбусна лінія у Львові могла з’явитись ще у цісарські часи. Втім, сталося вже за радянського періоду, після Другої Світової війни. Якими були перші маршрути і моделі, що за “іномарки” колісили довгий час львівськими дорогами і інші цікаві факти – далі.
З квітня 1909 року на засіданнях міської ради жваво обговорювали можливість будівництва трамвайної лінії на Високий Замок. Як альтернативу, вперше запропонували ідею створення тролейбусної лінії за прикладом тих, що вже функціонували в Австро-Угорщині, зокрема в передмістях Відня. Дирекція трамваю заявила про готовність завершити будівництво такої лінії за два місяці. Однак у травні електрична комісія відхилила цю ідею, натомість затвердивши проект одноколійної трамвайної лінії на Високий Замок.
У 1938–1939 роках знову піднімалося питання будівництва тролейбусних ліній у Львові, але плани було зупинено через початок війни. Звісно, протягом окупації та бойових дій було не до розвитку тролейбусної мережі та і взагалі громадського транспорту як такого.
Повернулися до цієї теми лише у 1947 році під час розробки першого генерального плану розвитку Львова. У червні того ж року розпочали проектування першої тролейбусної лінії у Львові.
Будівництво тролейбусної інфраструктури у Львові розпочалося в середині червня 1952 року, коли була затверджена траса “Центр – Вокзал”. На території трамвайного депо № 1 на вулиці Городецькій (сучасна вул. Городоцька) планувалося спорудження окремого боксу для обслуговування тролейбусів. Перші п’ять машин моделі МТБ-82Д прибули 8 листопада того ж року, а 27 листопада розпочався регулярний рух тролейбусів за маршрутом №1 “Вокзал – Центр”. Лінія пролягала через вулиці Привокзальну (Чернівецьку), Тобілевича, Федьковича, Кірова (Шептицьких), площу Б. Хмельницького (св. Юра), вул. Міцкевича (Листопадового Чину), Горького (Гнатюка) і проспект Свободи до площі Міцкевича.
У липні 1953 року почали будувати другу тролейбусну лінію, що вела до льотного поля, а також проектували маршрут від центру міста через вул. Стрийську до села Сокільники. Другу лінію довжиною 3,3 км відкрили 5 листопада 1953 року. Вона проходила від вул. Вокзальної через вул. Городецьку до перехрестя з вул. Окружною (Богданівка), і на ній почав діяти маршрут №2 “пл. Міцкевича – вул. Окружна”.
14 березня 1954 року відкрили тролейбусний маршрут №3 протяжністю 7 км, який продовжив другий маршрут до льотного поля.
Влітку 1954 року була збудована лінія четвертого маршруту, що з’єднала центр із промзоною на вул. Стрийській. Лінія довжиною 8,8 км пролягала від площі Міцкевича через вул. Академічну (пр. Шевченка), вул. Саксаганського, вул. Костомарова, вул. Шота Руставелі, вул. Стрийську до автобусного заводу. Рух на цій ділянці стартував 7 листопада 1954 року, а у листопаді 1955 року маршрут було продовжено на 2 км вздовж Стрийського шосе до зупинки “7-й кілометр” у Сокільниках. На цій лінії почав курсувати п’ятий маршрут, який сполучав пл. Міцкевича із новою ділянкою.
7 листопада 1955 року ввели в експлуатацію тролейбусне депо на 8 місць для машин на вул. Городоцькій, на території трамвайного депо № 1. Станом на 1955 рік у місті працювали 35 тролейбусів моделі МТБ-82Д із номерами від 1 до 35. Графік руху тролейбусів передбачав початок роботи о 5:25 ранку та завершення о 2:15 ночі.
У літні місяці 1957 року у Львові збудували нову тролейбусну лінію до району “Новий Львів”. Вона пролягала від центру міста через вулиці Стрийську, Козельницьку, Панаса Мирного, Угорську, Красучинську (Карбишева), Гданську (Героїв Крут) та Тернопільську. Рух тролейбусів за маршрутом №6 розпочався 8 серпня 1957 року з інтервалом між рейсами 7–8 хвилин.
У 1958 році розпочали будівництво тролейбусної лінії довжиною 2,5 км, яка з’єднала центр міста з Клепарівською рогаткою. Траса пролягала через площу Міцкевича, вулиці 1 Травня (проспект Свободи), 700-річчя Львова (проспект Чорновола), Під Дубом і завершувалася біля стадіону ОБО (згодом – СКА). Тролейбуси за маршрутом №4 “пл. Міцкевича – стадіон ОБО” почали курсувати 1 серпня 1959 року, замінивши попередній маршрут із тим самим номером “пл. Міцкевича – автобусний завод”.
У 1960 році стартувало будівництво великого тролейбусного депо на 100 місць поблизу автобусного заводу. До 7 листопада того ж року завершили прокладення нової ділянки лінії протяжністю 2,1 км, яка сполучила льотне поле зі Скниловом. На новому маршруті №7 “пл. Кропивницького – Скнилів” розпочався регулярний рух тролейбусів.
У жовтні та листопаді 1958 року в центральній частині міста провели реконструкцію контактної мережі. Щоб розвантажити площу Міцкевича, були облаштовані кільцеві маршрути: на початку проспекту Шевченка організували кінцеві зупинки для маршрутів №5 та №6, а біля фонтану на вул. 1 Травня (проспект Свободи) – іншу кінцеву станцію. Крім цього, маршрут №2 зробили наскрізним: “вул. Окружна – автобусний завод”.
У серпні 1962 року місто отримало перший тролейбус моделі “Київ-2“, виготовлений на київському заводі. Цей тролейбус почав обслуговувати маршрут №4. Згодом почала надходити і наступна модель – “Київ-4“. Також в червні 1963 на дороги виїхав і тролейбус ЛАЗ-695Т. Це був автобус ЛАЗ-695 з електрообладнанням від старих списаних МТБ-82Д.
16 серпня 1964 року відкрили нове тролейбусне депо на 100 місць на вулиці Артема (нині Володимира Великого). Старе депо було переобладнано для виконання профілактичного ремонту німецьких трамваїв.
У 1969 році, після завершення виробництва тролейбусів Київ-4, було прийнято рішення оновлювати парк машин за рахунок чеських тролейбусів Škoda. Це рішення було прийнято в рамках Ради економічної взаємодопомоги, економічної спільноти тогочасних соціалістичних країн. Для набуття досвіду в експлуатації та ремонті цих транспортних засобів групу львівських водіїв відправили на стажування до Чернівців, а ремонтники вирушили на навчання до Києва. Незабаром із Чернівців до Львова привезли партію з 10 уживаних тролейбусів Škoda 9Tr, яким присвоїли номери від 180 до 189. Починаючи з 1970 року, Львів почав отримувати нові тролейбуси Škoda 9Tr прямо із заводу-виробника.
До кінця 1982 року львівський тролейбус святкував своє 30-річчя. На той час у міському парку налічувалося 245 тролейбусів моделі Škoda 9Tr. Паралельно розбудовувалась тролейбусна мережа міста, як з’являлись нові лінії, так і змінювались старі. Приблизно в 1983 році були закриті “пікові” маршрути №14 і №15.
У 1984 році Львів почав отримувати сучасні тролейбуси Škoda 14Tr. Першими вони почали курсувати на маршруті №1, а згодом з’явилися й на інших лініях. Новим тролейбусам присвоювали номери серії 500 і вище. Того ж року змінили схему маршруту №10: у напрямку від вулиці Жешувської (Ряшівської) маршрут перенаправили з проспекту Перемоги (вул. Любінська) та вулиці Окружної на вулиці Терешкової (Виговського) і Кульпарківську.
У 1984 році на території львівського тролейбусного депо збудували першу в СРСР експериментально-промислову лінію діагностики тролейбусів. Її використання значно зменшило кількість технічних несправностей транспортних засобів під час роботи на маршрутах, а також дало змогу зібрати великий обсяг даних для дослідження методів прогнозування пошкоджень вузлів і механізмів. Ця унікальна лінія була повністю розроблена в НДКТІ МГ під керівництвом Володимира Веклича.
Дослідження, проведені під час експлуатації цієї системи, Веклич узагальнив у своїй книзі та докторській дисертації. Завдяки позитивним результатам, отриманим у Львові, аналогічні контрольно-діагностичні стенди впровадили у понад 30 містах СРСР, включаючи Москву, Київ, Мінськ, Ригу, Дніпропетровськ, Баку та Харків. Загалом такі системи встановили більш ніж у 50 депо.
У 1997 році було збудовано нову тролейбусну лінію, що сполучила центр міста з районом Сихів. Уже 24 серпня на цій лінії запустили новий маршрут №24 “вул. Ш. Руставелі – кінотеатр ім. Довженка”. Номер маршруту символічно обрали на честь Дня Незалежності України, який відзначається 24 серпня, хоча спершу планувалося присвоїти йому номер 8.
4 липня 1998 року у Львові відновили роботу кільцевого маршруту №14. Його траса пролягала через вулиці Митрополита Андрея, Тургенєва, Кульпарківську, Виговського, Любінську, Антоновича та знову Митрополита Андрея.
Однак через брак рухомого складу маршрут №14 закрили у 2001 році після списання останніх тролейбусів Škoda 9Tr. З тієї ж причини припинив існування й маршрут №17, який наприкінці свого функціонування обслуговувався лише одним тролейбусом у ранкові години “пік”.
Наприкінці 1998 року також був закритий маршрут №4. З 1994 року він працював виключно в години “пік” і вважався малоефективним. Незважаючи на припинення руху, контактну мережу на цій лінії, що пролягала від проспекту Чорновола до стадіону СКА, демонтували лише у 2001 році.
Оскільки в умовах відсутності СРСР та розпаду соціалістичного блоку подальше отримання тролейбусів Škoda було неможливим, доводилось орієнтуватись на внутрішні ресурси. Такою моделлю став ЛАЗ-52522, що базувався на шасі автобуса ЛАЗ-5252. Електрообладнання було змішаним: двигун російський, Динамо ДК-210, а от інше електрообладнання виробляв Київський завод електротранспорту. Частина випущених тролейбусів експортувалась в інші міста, але більшість залишилась саме у Львові. Надійність цих тролейбусів, як і зручність для пасажирів оцінювались невисоко, тому їх використовували скоріше вимушено, бо альтернатив не було.
В подальшому планувалось замовити тролейбуси виробництва того ж ЛАЗ, а саме моделі Е183 та їй модифікації. Однак до Львова таких тролейбусів потрапило відносно небагато, трохи більше десятка. Основними їх покупцями стали Донецьк та Київ. Модель була, звісно, значним кроком вперед, хоча мала і деякі недоліки. Зокрема, Е183 отримав прізвисько “пищалка” за гучний писк при гальмуванні. В подальшому також закуплялись тролейбуси Богдан Т601, однак теж в невеликій кількості.
Масштабне оновлення рухомого складу сталося вже протягом 2019-2021 років. В цей період було поставлено 60 тролейбусів Електрон T19101 / T19102. У нових тролейбусах присутні камери відеонагляду, USB-порти для підзарядки різноманітних пристроїв пасажирів. Підвищився і комфорт, адже тролейбуси оснащені одразу 2 кондиціонерами: для салону і для кабіни водія.
Наразі в тролейбусах реалізована можливість безконтактної оплати проїзду, мережа функціонує майже безвідмовно, не зважаючи на періодичні проблеми з надійністю рухомого складу. Також органи статистики фіксують поступове зменшення попиту на поїздки тролейбусом. Але ці дані є неповними, адже надійно визначити кількість людей, що здійснюють проїзд на безкоштовній основі доволі складно. Як би там не було, наразі тролейбусна мережа Львова є важливою складовою міського транспорту.
Не забудьте підписатися на Мій Львів в Телеграм 
, щоб не пропустити нові пости!
