Роман Сельський – імпресіоніст та любитель карпатських планерів

Роман Сельський – художник-імпресіоніст, добрий товариш та коханий чоловік Маргіт Райх. Митець зі Львівщини пройшов довгий шлях до визнання – він став учнем Олекси Новаківського, заснував власне авангардне угруповання “Артес” та розписував храми. Про художника, про чоловіка та про людину – сьогодні розповідаємо в матеріалі.

Початок малярства

Роман Сельський з дружиною Марґіт Райх. Париж, 1925

Роман народився в місті Соколі, що на Львівщині. Батько хлопця Юліян Сельський був перекладачем та судовим адвокатом. З дитинства він бачив майбутнє сина у серйозній професії, зокрема у якості юриста. Роману заклали ази науки вдома – так маля опановувало іноземні мови, музику й образотворче мистецтво. Чималий вплив на хлопця мала його тітка, художниця Люцинія.

Через батькову роботу родина часто переїжджала, тож Роман не завжди встигав знайти нових товаришів. Врешті-решт сім’я Сельских оселилася у Львові, а юнак пішов навчатися в гімназію. Тут талановитого хлопця помітив учитель Леон Довжицький – вже тоді педагог розумів, що Романове майбутнє – це мистецтво. Юнак мав теплі стосунки з Довжицьким, і той консультував його щодо технік малярства.

Якось товариші Романа відвели його до знаного художника, Олекси Новаківського. З того часу юнак почав брати в митця приватні уроки і негласно став учнем його мистецької школи. Разом з тим Сельський навчається у Львівській художньо-промисловій школі, і від своїх вчителів переймає любов до Гуцульщини. Згодом митець часто виїжджав малювати на карпатських планерах.

Читайте також: Музей Михайла Грушевського – як жив у Львові український історик

Закордонні пригоди

Марґіт Райх с Фернаном Леже. Париж, 1926

У 19 років Роман Сельський вступає до Краківської Академії Мистецтв, його наставником став монументаліст Юзеф Мегоффера. Хлопець за два роки переводиться у клас професора Юзефа Панкевича, майстерня якого була у Парижі – туди й рушає юний Роман. Там митець знайомиться з громадою “львівських парижан”, яка прагне привести до Лемберга паризьку культуру та розширити світобачення львів’ян.

Щоб забезпечити себе, Сельський працює в академії Озанфана – сюди йому допоміг влаштуватися художник та кінорежисер Фернанан Леже. Однак ці двоє чоловіків б не познайомилися без старань художниці Марґіт Райх – юнка мала єврейське походження, народилася в Коломиї. Дівчина потоваришувала з Романом ще за часів спільного навчання у Вільній академії, вона ж і познайомила свого друга з Леже.

Маргіт та Роман Сельські, 1936 рік

У цей час Сельський почав проявляти увагу до своєї подруги – вони більше проводили часу разом, гуляли та багато спілкувалися, а в 1926 році пара взяла шлюб. Свій медовий місяць молодята провели на французькому острові Корсика.

Париж ще не раз стане пристанищем для молодого художника, а вже після Корсики митець повертається до рідного Львова. У місті разом з однодумцями в 1929 році він заснував авангардне угруповання “Артес”.

Саме тут чоловік презентує свої малярські та графічні роботи, виставки відбувалися в різних містах України і мали чималу популярність. Нерідко художнику докоряли за його різкість, адже він міг буквально викреслити людину зі свого життя – приблизно так сталося із “Артесом”. Художники не зійшлися у поглядах та перестали влаштовувати спільні виставки.

Згодом Роман знову повертається до Польщі, де його чекав останній курс Академії Красних мистецтв. Отримавши диплом, художник їде в Париж – тогочасна молодь вбачала в цьому місці ковток свіжого мистецтва, і таким його бачив і Сельський.

Читайте також: “Стара громада” — таємна організація української інтелігенції часів репресій та переслідувань

Війна та після неї

Група студентів Львівського державного інституту прикладного та декоративного мистецтва. 1947 рік. В центрі Р. Сельський, Я. Захарчишин, К. Звіринський, М. Ткаченко, Д. Довбошинський, С. Коропчак, М.Рябінін, В. Патик.

Роман Сельський тримався осторонь політики, однак напередодні Другої світової його погляди дещо змінилися – протягом 1934-1935 років його полотна ставали все більш зухвалішими для тогочасної влади. У 1939–1940 роках чоловік викладає у Львівській мистецько-промисловій школі. Початок війни для Сельських став випробування, адже дружина Маргіт потрапила в Янівський концтабір через єврейське коріння.

Це відбулося тоді, коли Роман працював над розписом костьолу у селі Вижняни. Дивом Маргіт вдалося вибратися з пекла живою, в цьому їй допомогли товариші. Однак, щоб вберегтися, жінці довелося якийсь час жити під іншим іменем та використовувати фіктивні документи. В 1943 році Райх змогла дістатися до Вижнян, де працював її чоловік. Ця розлука була найбільш довготривалою у житті пари.

Після всіх подій, Роман та Маргіт подумували над тим, щоб покинути Львів, однак попри всю небезпеку вирішили залишитися. Закінчення війни ознаменувалося для Сельського початком педагогічної кар’єри у Львівському державному інституті прикладного та декоративного мистецтва. Студенти обожнювали лекції чоловіка, а в себе вдома він часто влаштовував мистецькі вечори. В цей час митець багато малює, їздить на планери та надихається карпатським колоритом.

Читайте також: Софія Яблонська – французька мандрівниця та письменниця зі львівським корінням

Малярство й вакації

Роботи Романа Сельського

Художник любив проводити вакації чи вихідні з дружиною та товаришами в Карпатах (село Дземброня), де разом вони милувалися вершинами гір, разом малювали полонини олійними фарбами, подовгу дискутували та пили чай по вечорах, а навкруги була лише тиша гірських скель. До слова, полотна Маргіт виставлялися у Львові, Києві, Москві, Варшаві, Кракові, Лодзі, Познані та Парижі.

“Був співцем Гуцульщини. Оспівав її як ніхто до нього і вже напевно після нього. Як після Утрілля не можна було малювати Монмартру, так після Сельського не можна відкривати Карпати. Вони відкриті ним. Гуцульщина Сельського відходить в минуле. Наші внуки будуть пізнавати її красу на його полотнах”, – так згадував про свого вчителя Карл Звіринський.

“Вориння й квіти”, 1982 рік. Роман Сельський, полотно, олія

Крім Карпат, Сельський любив Крим – за море, що більше схоже на смарагдове каміння, за небо та місцеву кухню, і за п’янкий солоний запах теплих вечорів. У першій половині 1960-х років у художника формується новий художній стиль, мотивами для полотен все частіше стає дика природа.

1980 рік для митця став переломним, адже помирає його дружина Маргіт. У малярстві він повторює колишні композиції, і до життя його повертає колишня учениця Агнеса Бачинська. Вона стала його другою дружиною і по сумісництву добрим товаришем в житті. Остання прижиттєва виставка Сельского відбулася у травні 1983 року – її назвали маніфестом “творчої радості”.