Будинок вчених – одна з найбільш впізнаваних пам’яток Львова. За весь час він змінив багато ролей – був чоловічим клубом, шляхетським казино, будинком архітекторів і врешті-решт будинком вчених. Розповімо найцікавіші подробиці з історії Будинку вчених у Львові в нашій статті.
В кінці 19 століття члени Галицького кінного клубу вирішили побудувати свій будинок, шляхетське казино, для зустрічей з товаришами по клубу, неспішних розмов під музику і бренді, карт і зборів. Замовлення виконало австрійське архітектурне бюро “Фельнер і Гельмер”. Вони є авторами будівель Одеського Оперного театру, львівського готелю «Жорж», Будинку Опери в Чернівцях, Віденського Фолькстеатра і багатьох інших видатних архітектурних творів по всій Європі.
Для елітного казино був обраний стиль необароко – менш химерний і розкішний, ніж бароко. Форми, ліпнина, орнаменти більш стримані, використання дорогих матеріалів, таких як граніт, мармур, позолота набагато менше. І все ж будівля казино вийшла неймовірно красивою та вражаючою.
Зовні будинок прикрашають детальні ліпні прикраси рослинних мотивів, вони обрамляють вікна, балкони, вхід. Два величезних атланта біля входу розташовані неординарно – один з них дивиться на перехожих, а інший – розташований спиною до вулиці. Чому їх положення саме таке – загадка і досі. Зроблені вони теж незвично.
Дивлячись на них відразу і не зрозумієш, чим вони відрізняються від інших схожих скульптур – такі ж кам’яні, як і всі інші. Але ні, тут використана хитра техніка – гальванопластика, за якою статуї спочатку виливають з цинку, а вже потім покривають спеціальним розчином, текстура якого нагадує камінь. Така ось обманка з 19 століття.
Атріум – головний зал, який зустрічає гостей при вході, вражає великою кількістю дерева та майстерного різьблення в обробці приміщення. Найкоштовнішою перлиною приміщення є розкішні сходи. Вони поєднують в собі відразу і функціональну і естетичну складові, чаруючи кожного відвідувача. Така краса обійшлась кінному товариству в суму понад 4 мільйони доларів. Виготовлені з дубу, що тоді було рідкістю, під замовлення у Шандора Яраі та львівської майстерні Вчеляков. Сходи настілки вразили замовників, що майстер отримав не тільки гроші за роботу, але й титул барона – став Шандором фон Яраі.
Освітлення в залі вирішено дуже сучасно. На той час це був один з перших будинків у Львові, де почали використовувати електричне освітлення. Щоправда, публіка тоді насторожено ставилася до нововведень, тому всі електричні лампи стилізовані під гасові світильники. Також в залі застосовується денне світло, завдяки великому скляному куполу над сходами. До слова, такий спосіб освітлення був притаманний саме древнім атріумам – зверху отвір, щоб проходило денне світло і посередині багаття. Тут звичайно обійшлися без багаття, хіба що камін праворуч від входу.
Ще одне цікаве архітектурне рішення клубу – розсувні стіни. Вся прислуга в будинку знала, як відкрити приховані дверцята і висунути нову стіну або навпаки прибрати непотрібну. Їх дизайн доречно доповнював інтер’єр кімнат, а сама ідея з перегородками дуже полюбилася гостям. Такі стіни дозволяли змінювати планування кімнат в залежності від потреб гостей. Вони були різними – з’їзди і засідання членів клубу, урочисті прийоми, звані обіди, музичні вечори та святкові бали.
У залах і галереях сьогодні, як і 100 років тому дворянська розкіш: різьблені меблі з деревини цінних порід, обшиті шовком стіни, кришталеві люстри, балюстради з витонченою ліпниною, мармурові каміни і велика кількість дзеркал. Навіть решітка на балконі для музикантів покрита справжньою позолотою. Це ще раз нагадує про масштаб проекту та уваги зодчих до дрібних деталей, які вражають і до сьогодні.
При вході в казино можна побачити нішу над дверима, де розміщена картина з маленьким хлопчиком. Це єдина оригінальна картина, що зберіглася з часів побудови клубу. Деякі фахівці стверджують, що твір має величезну цінність. Вони вважають, що на полотні зображений ні хто інший як майбутній цісар Франц Йосиф в 3-річному віці.
Хоча підтверджень цьому поки немає, картину оцінили ще за часів німецької окупації. Офіцерам було наказано вивезти в Німеччину все мистецькі цінності з нинішнього Будинку вчених. Місцевий чоловік, який працював там швейцаром, підслухав цю розмову і вночі замазав картину суриком, щоб її не знайшли. Так і сталося – серед метушні зборів солдати не перевірили всі предмети мистецтва і таким чином картина була врятована.
Цю історію у 1980-х роках реставраторам розповів той самий швейцар з казино. Вони повірили йому і розчистили місце над дверима. Картина і в правду була там. Інші наддверні картини були створені Богданом Сойкою за розповідями очевидців, які бачили оригінали.
Традиція проводити бали жива тут і досі. Вона з’явилася ще в 1482 році, коли відбувся перший урочистий бал у Львові з нагоди приїзду французької делегації. Свята проводилися в різних будинках Львова, найчастіше на площі Ринок. Їх у 1763 році організовували антрепренери, або сучасною мовою, шоумени, Гемпель і Девільє, які приїхали з Варшави. Об’єднавши свої зусилля, підприємці почали влаштовувати львівські бали на високому європейському рівні, винаймаючи для цього приватні помешкання з великими залами.
У Будинку вчених влаштовували насправді пишні бали. Тут збиралися усі вершки львівської шляхти, обговорювали політику, влаштовували потрібні знайомства, обирали найкращі партії для повнолітніх доньок, танцювали польки і вальси усю ніч до світанку. Як свідчать знахідки, у шляхетському казино мали особливу слабкість до шампанського. Під час реставрації знайшли пляшку шампанського 1868 року. Вона була захована у дзеркалі з потаємною нішею над сходами. Біля неї була записка з ввічливим проханням поставити нову в разі розпиття цієї. Можна подумати, що схованка була популярною серед гостей клубу. А на другому поверсі є умивальники, з яких, якщо вірити чуткам, рікою лилось шампанське під час найбільш помпезних гулянь.
Зараз, завдяки чудово збереженим інтер’єрам Будинку вчених, Львівські бали проводяться саме тут. Увагу приділяють кожній деталі вечора – тема балу, частування, розваги, вистави, музика – нічого не можна пропустити. Так в історії танцювальних вечорів Будинку вчених з’явилися Оксамитовий, Осінній, Квітковий, Теракотовий, Шоколадний бали. Таке свято елегантності, витонченості та аристократизму обов’язково варто відвідати хоча б раз.
Шляхетське казино або, як його ще називали, казино Герхарда діяло у звичному режимі до 1939 року. Потім тут був німецький пункт збору галицької молоді, яку відправляли на роботу до Німеччини. Після війни радянська влада віддала будинок Союзу Архітекторів. Але в 50-і там сталася пожежа, через що архітекторів, як кажуть, звідти вигнали і передали Будинок вчених.
У 1998-99 роках тут працював обласний передвіборчій штаб кандидата на пост президента Леоніда Кучми. З 2008 року приватизація будинку булу заборонена. Зараз Будинок вчених здається в оренду для зйомок фільмів, фотосесій та проведення урочистих подій. Також кожен охочий може насолодитися вишуканими кімнатами будинку на екскурсії.
Цікавий факт: нещодавно американська компанія Bloomberg Wealth, лідер серед бізнес-видань США, використала фото Львовського Будинку вчених для статті на сайті.
Багато з тих, хто відвідує Будинок вчених, кажуть, що його інтер’єри знайомі їм начебто з дитинства. Хтось починає шукати у себе шляхетські корені, а хтось згадує відомий фільм і все відразу стає на свої місця. На час зйомок кіно кілька локацій Львова перетворилися в Париж. Вражаючі королівські зали Будинку вчених, парадні дубові сходи и величний атріум привернули увагу режисеру фільму «Д’Артаньян і три мушкетери». Так, цей дім був гідний резиденції кардинала Рішельє.
Пізніше його дерев’яними сходами Д’Артаньян піднімався до кардинала, щоб зіграти партію в шахи. Тими ж сходами спускається Міледі, а внутрішні приміщення будівлі грали роль апартаментів Рішельє.
Будинок вчених прожив безліч цікавих історій і стільки ж чекає його попереду. Будівля до сих пір вражає відвідувачів величними залами і витонченими прикрасами. На його прикладі видно, як важливо зберігати історичні будівлі для майбутніх поколінь, адже такі приголомшливі архітектурні твори цінують і багато десятиліть тому.
Поддубей Єлизавета
Не забудьте підписатися на Мій Львів в Телеграм 
, щоб не пропустити нові пости!
